Лаврентій ІвановичПедагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б. М. Бим-Бад. — М: Большая Российская энциклопедия, 2002. — 528 с. — С. 359. — 6000 экз. — ISBN 5-85270-230-7, ББК 74я2, ГРНТИ 14.01.33 Зизаній (Зизаній-Тустановський) (справжнє прізвище — Кукіль, у перекладі грец. мовою — Зизаній) (1560-і pp.Німчук В. В. Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович // , с. Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської області або с. Потелич, тепер Жовківського району Львівської області — після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівненської області) — український мовознавець, філолог, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч (протоієрей і протопоп), активний учасник братського руху на території сучасної України. Уклав «Лексис», перший український друкований словникЗизаній Лаврентій. Грамматіка словєнска // Історія українського правопису XVI—XX століття. Хрестоматія / НАН України, Інститут української мови; Упоряд.: В. В. Німчук, Н. В. Пуряєва; Передмова В. В. Німчука; Комент. та приміт. Н. В. Пуряєвої — Київ: Наукова думка, 2004. — С. 27. — 584 с. — ISBN 966-00-0261-0., а також створив перший церковнослов’янсько-український словник і додав його до книги «Наука ку читаню и розумѣню писма словенскаго…».
У своїх творах Зизаній Лаврентій називає українську мову руською або «про́сты̏ Рꙋ́скій Діѧ́леⷦ҇тъ» (прости рускій діялект), а його твори вороже сприймалися Російською православною церквою.
Біографія
Походження Лаврентій Зизаній та його брат Стефан походили з руської родини грецького обряду Руського воєводства Речі Посполитої. Їхнє походження невідоме, зокрема вони самі не знали хто був їхнім батьком. Найімовірніше вони не були шляхетського походження, зокрема це підтверджується виступом проти Стефана автора брошури «Plewy Stephanka Zyzaniey Heretyka, z cerkwi Ruskiey wyklętego» (Вільна, 1596 р.), який стверджував: «ліпше тобі, звертався він до Стефана, глядіти за горшками і кліщами, ніж як мужикові проповідувати». Самі себе вони називали Зизаніями, яке найімовірніше було або прибраним прізвищем, або перекладом їх старого прізвища Куколь під яким вони фігурували в тодішніх актах. Ще одне прізвище — Тустановський було імовірно також набутим, зокрема Стефаном в янівському деканаті між 1558—1565 рр. при зміні грецького обряду на латинський generosus Tustanowski, — in villa Nowosiołka, але за окремим випадками кшталт підписів вони його майже не вживали. Водночас через нього численні дослідники відносять їх до шляхетської родини Тустановських гербу ПиляваВозняк М. С. Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія // ЗНТШ, 1908 р., т. 83. — С. 31—88..
Життєпис Викладав церковнослов'янську й грецьку мови до 1592 — у Львівській, 1592–1596 — Берестейській, 1596–1597 — Віленській братських школах.
1597–1600 — був домашнім учителем у родині князя Богдана Івановича Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600–1602 — князя Олександра Острозького (м. Ярослав Галицький). У 1602 році, як писав Петро Могила, Зизаній мав сан ієрєя, «… мати жъ ихъ княгинѣ Анна Костчанка, латинскіа сущи вѣры, къ своей вѣры ихъ обратити хотя, учителя ихъ православнаго іерея Лаврентіа Зизаніа Тустановскаго и отъ нихъ и отъ церкве Ярославскіа изгна…»Василь Німчук. «ЛЕКСИС» ЛАВРЕНТІЯ ЗИЗАНІЯ — ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРУКОВАНИЙ СЛОВНИК . ІЗБОРНИК.
З 1612 по 1618 рік — священик (протопоп) соборної церкви у місті Корці.
В 20-х pp. XVII ст. на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні лаврських видань, перекладав з грецької мови на церковнослов'янську, займався проповідницькою діяльністю.
Уклав староукраїнською мовою «Катехізис»Німчук В. В. Зиза́ній (родове прізвище Кукі́ль Тустано́вський) Лаврентій // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / упоряд. З. І. Хижняк; ред. В. С. Брюховецький. — Київ: Видавничий дім «КМ академія», 2001. — С. 225—226. — 736 c. — ISBN 966-518-132-7 (вид. 1627), полемічний трактат з критикою засад католицизму й протестантизму. Перед цим (1626) брав участь у місії митрополита Йова Борецького до Москви, де він надав рукопис трактату на виправлення до місцевої патріархії. Відносно спірних місць відбулася дискусія з богоявленським ігуменом Ілією та справщиком Григорієм Онисимовим, де Зизаній показово відмовився від всіх тих тверджень, що були запідозрені.
Проте, московський патріарх Філарет не дозволив випустити твір і постановив спалити його. Випадково вціліло декілька примірників. На звинувачення з боку московських опонентів Л. Зизаній говорив, що виклав «ведомости ради, чтобы человек ведал, яко то есть», а не для того, щоб показати, що «звездами правится житию нашему».Колтачихіна О. Уявлення про світобудову в Україні до XVII ст. // Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наукових праць / За заг. ред. О. Петрука. — Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики імені Я. С. Підстригача НАН України, 2014. — C. 196. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7386-3.
В «Катехізисі» Зизаній маніфестував свої раціоналістичні та гуманістичні погляди, зокрема, пояснення багатьох явищ природними причинами та критику окультних наук, зокрема, астрології; ставив під сумнів догмат про єдиносущність Трійці й обґрунтував тезу про свободу волі людини, здатної «самовластно» робити вибір між добром та злом. Щодо походження душі, то Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне зачаття. Осмислення суспільно-політичної проблематики зводиться у Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед Богом. Він дає неоднозначну оцінку багатству, вважаючи, що воно, залежно від використання, може бути добром або злом. Праці Зизанія-Тустановського стали внеском у розвиток української філософської термінології.
1627 повернувся до Києва, де разом з А. Мужиловським аналізував книгу М. Смотрицького «Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych» («Апологія мандрівки до східних країв»)Сас П. М. Київський православний церковний собор 1628 // . 1628 висунув проти автора книги 105 пунктів звинувачень на Київському соборі.
1628 помер, ймовірно, у Корці.
Доробок
Найголовніші праці: буквар «Наука ку читаню и розумѣню писма словенскаго…» (1596), «Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діале(к)тъ истол(ъ)кованы», «Грамматіка словенска» (обидві надр. 1596 у Вільні), «Катехізис» (1627).
До книги «Наука ку читаню и розумѣню писма словенскаго…» було додано перший церковнослов'янсько-український словник, який налічував понад 1000 слівМ. С. Тимошик Друкарство // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. — 2-е вид. випр. і доп. / НАН України; Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України; Інститут української мови НАН України. — : Українська енциклопедія, 2004. — С. 163. — ISBN 966-7492-19-2..
Зизаній значно удосконалив і збагатив слов'янську лінгвістичну термінологію. Видав і відкоментував низку теологічних творів.
Для Києво-Печерської друкарні звірив з грецьким оригіналом переклад «Бесід Іоанна Златоуста на 14 послань св. апостола Павла» (1623), переклав з грецької мови на церковнослов'янську «Толкованія на Апокаліпсис» Андрія Кесарійського (1625), відредагував спільно з Кирилом Замойським церковнослов'янський пер. Біблії (не був надрукований).Я. Д. Ісаєвич. Зизаній (Кукіль-Тустановський) Лаврентій Іванович //
Написав «Поученіє при погребі Софії, княгині Чарториської» (1618), імовірно, також вірш «На герб … панов Долматов» (опубл. 1623).
«Лексис»
«Лексис…» Зизанія — перший український друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу.
У реєстрі словника подано церковнослов'янські слова з перекладом староукраїнською літературною мовою. У зв'язку з цим цю працю розглядають як першу спробу впорядкувати й унормувати лексичний склад обох мовТараненко О. О. Лексикографія: Староукраїнська лексикографія // .
Зизаній перший в історії українського й східнослов'янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників.
«Грамматіка словенска»
«Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова» Зизанія (1596) — перший систематичний підручник церковнослов'янської мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. В творі Зизаній проводить античні й ренесансні ідеї про граматику як початок вивчення всіх наук, демонструє її зв'язок з риторикою, логікою та філософією, багато уваги приділяє філософії Арістотеля, Епікура та ін.
Зизаній увів орудний відмінок у слов'янську граматику. В імені виділив 10 відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох частин мови). Дав «канони орфографії» церковнослов'янської мови східнослов'янсько-української редакції.
Як перша спроба опрацювання фонетичної й морфонологічної систем церковнослов'янської мови, виявлення її специфічних особливостей, «Грамматіка словенска» Зизанія була значним кроком у слов'янській філології.
Твори Лексис. — В., 1596: Лаврентій Зизаній. Лексис. — В., 1596. Зизаній Л. Лексис: 1596—1946 . — Б.м., 1946. — 23 с. Лексис Лаврентія Зизанія. К. 1964 . Наука ку читаню і розуміню писма словенскаго. — В., 1596. Граматика словенська. — В., 1596: Граматика словенська. — В., 1596. Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. К., 1980 . Граматика словенська: додаток / підготовка факсимільного видання та дослідження пам'ятки В. В. Німчука; Академія наук Української РСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Наукова думка, 1980. — 55 c.: портр. — (Пам'ятки української мови). Сія книга, глаголемая катихизис… — М., 1627. (те саме: Гродно, 1787).
Примітки
Література Зизаній-Тустановський, Лаврентій // Німчук В. В. Зиза́ній (родове прізвище Кукі́ль Тустано́вський) Лаврентій // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / упоряд. З. І. Хижняк; ред. В. С. Брюховецький. — Київ: Видавничий дім «КМ академія», 2001. — С. 225—226. — 736 c. — ISBN 966-518-132-7. Заседание в книжной палате 18 февраля 1627 г. по поводу исправления «Катехизиса» Лаврентия Зизания — СПб., 1878. Голубев С. Южнорусскій православный катехизис 1600 года // ЧИОНЛ. — 1899. — Кн. IV. — Отд. 3. — C. 1-81. Ильинский Ф. М. Большой Катехизис Лаврентия Зизания // ТКДА. — 1898 . — № 2. Харлампович К. Западнорусск. православные школы XVI и нач. XVII в., отношение их к инословным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви. — Казань, 1899 . Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. // ЗНТШ. — 1911. — Т. 101. — Кн 1. — С. 5—38; — Т. 102. — Кн. 2. — С. 11—87. Ботвинник М. Лаврентий Зизаний. — М., 1973 . Німчук В. В. Систематичний підручник церковнослов'янської мови «Грамматіка словенска» Л.Зизанія / Зизаній Л. Граматика словенська. К., 1980 . Німчук В. В. Мовознавство в Україні в XIV—XVII ст. К., 1985 . Ісаєвич Я. Д. Новые материалы об укр. и белорусских книгопечатниках первой пол. XVII в. // Книга. — М., 1977 . — Сб. 34. Зизаній-Тустановський Лаврентій / Українська поезія XVI століття / Упорядник В. Яременко. Серія: «Бібліотека поета». — Київ: вид. «Радянський письменник», 1987. — С. 259—260. Мицько І. З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія. — К., 1990 . Нічик В. М. Гуманістичні тенденції в творах членів вченого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї в Україні. — К., 1991 .