Ві́ктор Микола́йович Доброво́льський ( , Одеса, Російська імперія — 28 липня 1984, Київ, Українська РСР) — український актор. Народний артист СРСР (1960), народний артист Української РСР (1948).
Біографія Народився року в Одесі в родині священика. Батько отець Миколай працював настоятелем Лисогірської церкви Петра і Павла. В Лисій Горі промайнуло дитинство майбутнього актора.
У 1928 році закінчив театральну студію при Одеському драматичному театрі. Працював у театрах Одеси, Харкова і Донецька. У 1939–1963 роках — актор Київського українського драматичного театру ім. І.Франка. Звільнився з театру «на знак протесту проти вседозволеності» керівництва після масового звільнення акторок пенсійного вікуЩоденники директора театру / Михайло Захаревич. — Київ: ПЕНМЕН, 2019. — 216 с.: іл. [с. 60]. У 1964–1984 роках — актор Російського драматичного театру імені Лесі Українки. В кіно знімався з 1930 року.
Помер на 79-му році життя 28 липня 1984 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 50).
Відзнаки Лауреат Сталінської премії другого ступеня (за 1951 рік). Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (за 1983 рік).
Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, орденом Народної Республіки Болгарії «Кирила і Мефодія» першого ступеня, медалями.
Ролі у театрі Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
«Украдене щастя» І. Франка — Михайло Гурман «Фронт» О.Корнійчука — Огнєв «Багато галасу даремно» В.Шекспіра — Бенедикт «Вишневий сад» А. Чехова — Лопахін «Калиновий гай» О. Корнійчука — Вітровий «Крила» О.Корнійчука — Ромодан «Платон Кречет» О.Корнійчука — Платон «Ревізор» М.Гоголя — Городничий «Свіччине весілля» І. Кочерги — Свічка. «Макбет» В.Шекспіра — Макбет.
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
«На дикому березі» за Б.Полевим — Литвинов «Перший удар» К. Кюлявкова — Димитров «Разлом» Б. Лавреньова — Берсенєв «Доки арба не перекинулась» А. Іоселіані — Агабо
Фільмографія Грав у стрічці: «Петро І» (Федька і Ягужинський), створеній на «Ленфільмі», в українських кінокартинах: «Макар Нечай» (Макар), «Українські мелодії» (Богдан Хмельницький), «Блакитні дороги» (капітан торговельного флоту Сергій Костянтинович), «Подвиг розвідника» (генерал розвідки), «Щедре літо» (секретар райкому Рубан), «У мирні дні» (адмірал), «В степах України» (1952, секретар обкому Петренко), «Нерозлучні друзі» (1952, директор школи), «Украдене щастя» (1952, жовнір Михайло), «Калиновий Гай» (1953, письменник Батура), «Богатир» йде в Марто (1954, боцман Бутенко), «Командир корабля» (1954, віце-адмірал Сєров), «300 років тому…» (1956, Богдан Хмельницький), «Кривавий світанок» (1956, Лук'ян Підпара), «Безвісти зниклий» (1956, Ян), «Правда» (1957, Чубатенко), «Небо кличе» (1959, Демченко Василь Матвійович), «Врятуйте наші душі» (1960, Цимбалюк), «Люди моєї долини» (1960, Товкач), «Сейм виходить з берегів» (1962, «Терентій Буслай»), «Гра без правил» (1965, Максим Малінін).
Поставив фільм «Правда» (у співавт. з І. Шмаруком, 1957).
Вшанування пам'яті
В 1985 році в Києві на будинку по вулиці Хрещатик, 13, де в 1951–1984 роках жив актор, було встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор Б. С. Довгань, архітектор А. С. Тамаров; в 1989 році замінена на іншу; бронза; скульптор А. С. Фуженко, архітектор Т. Г. Довженко)Захопливий Київ.
Примітки
Література Бобошко Ю. Віктор Миколайович Добровольський. — К., 1964. Овруцька І. Віктор Добровольський. — К., 1976. Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 126. Добровольський Віктор Миколайович // — С. ?. Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. — Рівне, 1997. — С. 140. Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 210—211. Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 248. УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 436. — С. 146—147.
Посилання