Генера́льний пи́сар — військове звання вищої службової особи.

Гетьманський уряд 17-18 ст

Генеральний писар — член генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в 17-18 століттях. Іноземці називали його канцлером. Генеральний писар керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування. Генеральний писар зберігав державну печатку.

Список

Дані подані згідно з дослідженням Володимира КривошеїКривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009. — С. 4—10.:

Генеральний секретаріат УЦР УНР

Генеральний писар в 1917-18 роках — член Генерального секретаріату УЦР УНР — вища службова особа Української Народної Республіки. Вів справи українського уряду, зберігав державну печатку, стверджував законність та чинність документів. Посада генерального писаря існувала з 15 (28 червня) 1917 року до 9 (22 січня) 1918 року.   Генеральними писарями були Павло Христюк, Олександр Лотоцький. З листопада 1917 — справи Генерального секретаріату вів заступник генерального писаря Іван Мірний. 22 січня 1918 року у зв'язку з перетвореннями Генерального секретаріату у Раду Народних Міністрів УНР, замість генерального писаря було встановлено посаду державного писаря. Державним писарем УНР став Іван Мірний. Генеральний писар Канцелярії та державний секретар часів Української Держави Для прийому прохань і скарг та особистого листування гетьмана П. Скоропадкого встановлювалась при ньому Власна Його Світлості Гетьмана всієї України канцелярія, яка регулювалась «Положенням про Власну Його Світлості Гетьмана всієї України канцелярію». Канцелярія складалася з геренерального писаря Канцелярії, власне Канцелярії (помічників генерального писаря, старшин з доручень, діловода, друкарок, хроникера) та медика пана гетьманаГай-Нижник П.П. Власна Його світлості пана гетьмана всієї України канцелярія (29 квітня – 14 грудня 1918 р.) // Гілея. – 2011. – №46 (4) – С.54-62 (ч.2). Окрім ведення діловодства, Канцелярія мала окремі ознаки внутрішньої та зовнішної розвідки при гетьманіГай-Нижник П.П. Власна Його світлості пана гетьмана всієї України канцелярія (29 квітня – 14 грудня 1918 р.) // Гілея. – 2011. – Спецвипуск. – квітень. – С. 67–75. (ч.1).. Генеральним писарем Канцелярії став І.Полтавець-Остряниця.

В уряді Української Держави, Раді Міністрів, керівництво справами Ради міністрів покладалось на Генерального (пізніше — державного) секретаря та підлеглу йому Генеральну канцелярію.

Див. також

Військовий писар Списки генеральних писарів

Примітки

Джерела та література

Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2008. — 452 с. ISBN 978966024850 Кривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009. Путро О. І. Генеральний писар //

Посилання Генеральний писар //