Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (21 березня 1894, Харків — 6 січня 1968, Харків) — український радянський живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду; учень Ладіслава Тракала (1873—1951), учасник об'єднань «Блакитна лінія», «Будяк» у 1913–1914 роках, харківської групи «Союз семи» з 1917 року, Асоціації революційного мистецтва України у 1927–1932 роках та Харківської організації Спілки художників України з 1939 року.

Життєпис Народився року в Харкові. В 1905–1909 роках навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису у Ладіслава Тракала. Як потім говоритиме його друг Борис Косарєв: «Тракал дав нам все… Все!». У 1910–1911 роках — у Харківській художній школі у Митрофана Федорова, у 1913–1914 роках — у приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота, у 1913 році — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у 1912—1913 роках — у студії Іллі Машкова, Петра Кончаловського в Москві.

У 1919—1920-х роках малював для «Вікон УкРОСТА». У 1920 році очолював майстерні живопису Харківського заводу художньої індустрії; у 1920—1921 роках — мистецький відділ Всеукраїнського бюро Телеграфного агентства Росії. У 1921—1922 роках викладав у Харківському художньому технікумі, у 1922—1935 та 1963—1967 роках — у Харківському художньому інституті. Серед учнів — Ісак Хотінок. Співпрацював із газетою «Доба конструкції», журналами «Мистецькі матеріали авангарду», «Нове мистецтво».

У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.Дмитро Горбачов. Мої зустрічі з генієм дизайну // Art Ukraine, 14 червня 2011.

Помер у Харкові 6 січня 1968 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.

Творчість Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок тощо. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для книг «Ладомир» Велимира Хлебникова (1920, Харків); «Рейд у Скандинавію» Валер'яна Поліщука (1931); «Фронтовики» Сави Голованівського (1933, Харків); «Цусима» Олексія Новикова-Прибоя (1933, Москва). журналів

«Колосся» — 1918, № 17; «Нове мистецтво» — 1927; «Авангард» — 1928—1930-ті; «Культура і пропаганда» — 1933. Автор багатьох проєктів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам, плакатів, театральних декорацій; станкових робіт — жанрових картин, портретів і пейзажів. Серед робіт: цикл офортів «Москва» (1912—1913); оформлення площ і вулиць Харкова: до 1 Травня (1919—1920); до зустрічі делегатів ІІ конгресу Комінтерну (1920); монументальний розпис «Сільське господарство. Будівництво. Індустрія» (1920, темпера; Центральний червоноармійський клуб у Харкові); розпис вагона агітпоїзда «Червона Україна» (1921); плакат «Потухшие паровозы, стоящие фабрики ждут уголь Донбасса» (1921); портрети Володимира Леніна, Артема, Моїсея Тевелєва, Тараса Шевченка, Івана Франка на стінах будинків (1921, темпера, трафарет); оформлення вистави за драмою Георга Кайзера «Газ-1» у театрі Пролетаркульту у Харкові (1921); оформлення Всеукраїнської ювілейної виставки (1927); оформлення стінгазет «Генератор», «Канатка», «Студгаз» для павільйону СРСР на міжнародній виставці преси у Кельні (1928, у співавторстві з Лазаром Лисицьким та Олександром Родченком); оформлення павільйону УРСР на Виставці досягнень народного господарства у Москві (1937—1938, разом з Анатолієм Петрицьким); оформлення громадських споруд: цирк (1919); Палац піонерів (1934—1935); Київський будинок оборони (1935—1936); Театральний музей (1940—1941); шрифтові плакати вітрини: «Маркс — Ленін» (1925, дерево, метал); «Ленін» (1925, дерево, метал); «Про Леніна» (1925, дерево, метал); «Жалобна дата» (1925, дерево, метал); серії: «Супрематичні композиції» (1920–1930-ті); «Графічні композиції» (1920–1930-ті);

живопис: «Гітара» (1919); «Дама з віялом» (1919); «Кавун» (1920-ті); «Арлекін» (1923); «Хлопець у кепці» (1930-ті); «Теплий день. Люботин» (1944); «Після дощу» (1945); «Весна на Журавлівці» (1946); «Берег моря» (1947); «Вечоріє» (1947); «Весна» (1949); «Пам'ятник осені 1941 року» (1954); «Весна на Шатилівці» (1959); «Біля шостого ставка. Люботин» (1960); «Осінь» (1961); «На річці» (1962); «Бузкові далі» (1962); «Весна. П'ятихатки» (1963); графіка: «Чаювання» (1912, м'який лак, акватинта); «Хорошеве» (1913, м'який лак, акватинта); «Жіноча модель» (1913; 1927); «Атлет» (1941); «Весна на Шатилівці» (1959, акварель); «Дружина спить» (1960); «Кінець літа. Люботин» (1960, акварель); </div> Виконав також ряд конструктивістських композицій в техніці асамбляж : «Вікно» (1922, контррельєф — дерево, бляха); «Портрет» (1923, рельєф — кована мідь, дерево, фібра); «Гітара» (1924, рельєф — дерево). Брав участь у виставках з 1909 року («Товариство харківських художників» і інші). Персональні виставки пройшли у Харкові у 1963, 1969, 1994 роках. Отримав золоту медаль на Міжнародній виставці графіки у Ляйпциґу у 1922 році (за марку «У поміч голодуючим»).

Окремі роботи художника зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному художньому музеї України, в музеях США, Німеччини, Франції; продаються на міжнародних аукціонах, як-от Sotheby's.

Фільми Документальний фільм «Конструктор Василь Єрмілов», режисер Оксана Сигарева (Коклонська)

Вшанування пам'яті 22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».У Харкові відкрили перший центр сучасного мистецтва // Дзеркало тижня, 23 березня 2012.

У 2018 році агенція Banda створила брендбук України під назвою Ukraine NOW, основною фірмовою гарнітурою якого став спеціально створений шрифт Ermilov Bold — сучасний масивний геометричний гротеск із особливими скосами у кутах літер. Шрифт названий на честь Василя Єрмілова.

Примітки

Література Седляр Василь. Майстер Василь Єрмілов // Авангард (Харків), 1929, № 3; Поліщук В. Василь Єрмілов. — Харків: «Рух», 1931; Єрмилов Василь Дмитрович // ; Ермилов, Василий Дмитриевич // «Художники народов СССР». Биобиблиографический словарь. — Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінки 41—42. ; Єрмилов Василь Дмитрович // ; Єрмилов Василь Дмитрович // ; Фогель З. Василий Ермилов. Москва, 1975 ; Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с. ISBN 966-2923-14-4; Павлова Т. В. Василий Ермилов ожидает весну. — Київ: Родовід, 2012. — 110 с. ISBN 978-966-7845-70-4; Андрейканіч А. І. Єрмилов Василь Дмитрович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 42.