Нюрнберзький процес у справі IG Farben (офіційна назва «Сполучені Штати Америки проти Карла Крауха та інших» ()) — шостий за рахунком процес Американського військового трибуналу в Нюрнберзі з 12 проведених владою США у своїй зоні окупації Німеччини.

Судовий розгляд тривав з 14 серпня 1947 по 30 липня 1948 року. IG-Farben — конгломерат німецьких концернів, що були створені в 1925 році, які під час правління націонал-соціалістів виробляв пестицид Циклон Б, який використовувався в газових камерах під час масових вбивств. 24 особи, серед яких члени ради директорів та інші посадові особи IG-Farben звинувачувалися в масових вбивствах, примусу до рабства та інших злочинах проти людства. За результатами судового процесу 13 обвинуваченим було винесене рішення про засудження на різні терміни тюремного ув'язнення, десятьох виправдано й одному не був винесений вирок через стан його здоров'я. Додатковим рішенням суду передбачався поділ конгломерату IG-Farben на BASF, Bayer та . У 1951 році засуджені у цій справі були звільнені та знову стали працювати в різних промислових корпораціях Німеччини.

Склад трибуналу

Судді

 — головуючий суддя;

Кларенс Меррелл (запасний суддя).

Сторона звинувачення

Дрексел Шпрехер (головний прокурор); ; 12 членів звинувачення.

Сторона захисту

87 членів захисту.

Хід процесу Під час процесу сторона захисту зіткнулася з тим, що наявні документальні свідчення злочинної діяльності обвинувачених було досить важко спростувати. Тому, захисники дотримувалися стратегії затягування процесу: по-перше, відповідачі заздалегідь домовилися, що Фріц тер Мер буде відповідальним за деполітизований опис структури й діяльності IG-Farben. Його роль полягати в тому, що він повинен був розповісти про діяльність з наукової точки зору, а не через призму виконання політичних рішень з Берліна. По-друге, всі обвинувачені повинні були стверджувати, що використання праці в'язнів концтабору Освенцим було політичним рішенням керівництва країни і вони не могли ослухатися. На додаток до цього сторона захисту домоглася того, що для кожного обвинуваченого була вироблена персоніфікована, відмінна від інших лінія захисту. Це призвело до того, що вже на третій день слухань суд висловив своє невдоволення тривалими поясненнями обвинувачуваних. Завдяки цій стратегії затягування часу обвинувачені отримали можливість відбутися мінімальним покаранням. Це стало можливим через те, що до цього моменту протистояння між колишніми союзниками антигітлерівської коаліції переросло в так звану — холодну війну. На сторону звинувачення чинився тиск і навіть почалися обвинувачення в антисемітизмі. У консервативних американських ЗМІ з'являлися статті, в яких йшлося про те, що в рядах обвинувачів «занадто багато євреїв» і навіть робилися спроби провести розслідування: заступник головного радника з військових злочинів єврей або ні? Більшість обвинувачених повністю заперечували свою провину і наполягали на тому, що їм нічого не було відомо про будь-які злочини. Інші ж стверджували, що знали про важку долю в'язнів концтабору Освенцим і намагалися поліпшити умови їх праці, але не могли зробити нічого більшого. У листопаді 1947 року відбувся перехресний допит обвинувачених і колишніх британських в'язнів, які розповіли подробиці життя в концтаборі та на виробництві IG Farben. Після цього у сторони захисту не залишилося нічого іншого, крім як домагатися релятивізації індивідуальної відповідальності обвинувачених (розглядати їх дії крізь призму примусу з боку вищого керівництва). Основний судовий процес закінчився 28 травня, а судові рішення були винесені 29 і 30 липня 1948 року. В цілому суд скликався 152 робочих дня і було викликано 102 свідка захисту і 87 свідків звинувачення.

Підсудні +Список підсуднихІм'яФотоПосадаВирокКарл Крауходин з керівників концерну «IG Farben», лідер воєнної економікишість років ув'язненняГерман Шміцгенеральний директор корпорації «IG Farben»чотири роки ув'язненнячлен правління «IG Farben»п'ять років ув'язненнячлен наглядової ради «IG Farben»виправданий та звільненийчлен виконавчої ради одного з дочірніх підприємств «IG Farben»виправданий та звільненийАвгуст фон Кнірімчлен ради «Anorgana» — одного з дочірніх підприємств «IG Farben»виправданий та звільненийодин з відповідальних за будівництво концтабору Освенцим та Аушвіц III Мановіцсім років ув'язненняначальник контррозвідки в «IG Farben», лідер воєнної економікивиправданий та звільненийОтто Амбросчлен правління «IG Farben», лідер воєнної економікивісім років ув'язненняМакс Брюггеманнюрисконсульт «IG Farben»вирок не був винесений через хворобу обвинуваченогоЕрнст Бюргінчлен ради техніко-хімічного комітету «IG Farben», лідер воєнної економікидва роки ув'язненняГенріх Бютефішначальник виробництва Аушвіц III Мановіц, лідер воєнної економікишість років ув'язненнячлен правління «IG Farben»два роки ув'язненняМакс Ільгнерчлен правління «IG Farben», лідер воєнної економікитри роки ув'язненняінженер «IG Farben», лідер воєнної економіки1½ роки ув'язненняначальник виробництва органічних та неорганічних хімічних речовин «IG Farben»виправданий та звільненийфармацевт «IG Farben», лідер воєнної економікивиправданий та звільненийВільгельм Рудольф Маннкерівник «IG Farben»виправданий та звільненийчлен ради «IG Farben»два роки ув'язненняКарл Вурстерхімік «IG Farben»виправданий та звільненийкерівник Аушвіц III Мановіцвісім років ув'язненнядиректор «IG Farben»виправданий та звільненийспівробітник підрозділу контррозвідки NF 7 «IG Farben»виправданий та звільненийстарший співробітник «IG Farben»один рік ув'язнення

Примітки

Джерела

Grietje Baars: Capitalism´s Victor´s Justice? The Hidden Stories Behind the Prosecution of Industrialists Post-WWII. In: The Hidden Histories of War Crime Trials. Heller and Simpson, Oxford University Press 2013, ISBN 978-0-19-967114-4. : Nürnberger Prozesse. = Nuremberg Trials. Carl, Nürnberg 2001, ISBN 3-418-00388-5. Jens Ulrich Heine: Verstand & Schicksal. Die Männer der I.G. Farbenindustrie A.G. (1925—1945) in 161 Kurzbiographien. Verlag Chemie, Weinheim u. a. 1990, ISBN 3-527-28144-4. Kevin Jon Heller: The Nuremberg Military Tribunals and the Origins of International Criminal Law. Oxford University Press, 2011, ISBN 978-0-19-955431-7. : Von den Ursprüngen eines «Wirtschaftsvölkerstrafrechts»: Die I.G. Farben vor Gericht. In: . 2009, S. 924—932. Stefan H. Lindner: Das Urteil im I.G.-Farben-Prozess. In: NMT — Die Nürnberger Militärtribunale zwischen Geschichte, Gerechtigkeit und Rechtschöpfung. Priemel und Stiller, Hamburger Edition 2013, ISBN 978-3-86854-577-7. , United States (O.M.G.U.S). Ermittlungen gegen die I.G. Farbenindustrie AG. September 1945. Übersetzt und bearbeitet von der Dokumentationsstelle zur NS-Sozialpolitik Hamburg. Greno, Nördlingen 1986, ISBN 3-89190-019-8. (Hrsg.): Der Nationalsozialismus vor Gericht. Die alliierten Prozesse gegen Kriegsverbrecher und Soldaten 1943—1952 (= Fischer-Taschenbücher. Die Zeit des Nationalsozialismus 13589). Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-596-13589-3. : Die Nürnberger Prozesse (= Beck'sche Reihe 2404 C. H. Beck Wissen). Beck, München 2006, ISBN 3-406-53604-2. Udo Walendy (Hrsg.): Auschwitz im IG-Farben-Prozess. Holocaust-Dokumente? Verlag für Volkstum u. Zeitgeschichtsforschung, Vlotho/Weser 1981, ISBN 3-922252-15-X.