Азіанізм (або Азіанський стиль) — напрямок в елліністичній і частково римській риториці (Гортензій, в ряді випадків Цицерон). Походження назви напрямку вказує на Малу Азію (на противагу Аттиці) — місце, звідки вийшли (грецькі) представники цього ораторського стилю.
Походження Достеменно невідомо, хто саме є засновником азіанізму. За словами грецького історика й географа Страбона, цей стиль започаткував та активно використовував Гегесій Магнесійський. Гегесій "розвинув і представив стилістичні ефекти, якими послуговувалися софісти і, зокрема, Горгій".
У азіанському стилі культивувалися великі періоди, прикрашені паралелізмами і антитезами, ритмічна проза (іноді з римою), гра слів. Прихильники аттикізму бачили в азійському стилі "перекручення еллінських смаків азійським впливом" — звідси і пейоративне його відзначення. Під впливом азіанізму склалася вся пізня антична проза, до його традицій сходить література Відродження і бароко.
Термін Вперше термін "азіанізм" вжив Цицерон. У своїй книзі "Оратор" він виділяє такі два види азіанського стилю: перший — "стиль, сповнений Горгіанських фігур", а другий — стиль, якому характерна більш швидка манера висловлювання із вживанням риторичних прикрас. Різниця між ними мінімальна. Спільним для обох цих стилів було завдання викликати разючий ефект.
Представники
Гай Гракх Публій Сульпіцій Руф Есхін Мілетський Квінт Гортензій Гортал
Вплив на розвиток культури За Ернстом Курціусом, азіанізм — це перша іпостась європейського маньєризму, як аттіцизм європейського класицизму.
Джерела Laurent Pernot, Rhetoric in Antiquity, trans. W. E. Higgins, Washington, D.C.: CUA Press, 2005, p. 82
H. J. Rose, A Handbook of Greek Literature, 4th rev. ed., London: Methuen, 1950, p. 363
Посилання Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М. Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.