Марцін СвенцицькийУ деяких джерелах «Марчін Свєнчіцький» або «Марчін Свенчицький» (, Варшава) — польський політик та економіст, секретар ЦК Польської об'єднаної робітничої партії (1989), міністр економічного співробітництва з зарубіжними країнами в уряді Тадеуша Мазовецького (1989—1991), мер Варшави (1994—1999), член Сейму Польщі Х, II, VII і VIII скликань. Бізнес-омбудсмен в Україні з 15 жовтня 2019 року до 31 грудня 2021 року. З березня 2025 року — член Польської групи радників високого рівня з питань України, яка підтримує українську адміністрацію в підготовці до переговорів про вступ до Європейського Союзу.

Біографія

Освіта, професійна та громадська діяльність У молодості займався стрибками в довжину. У цьому виді спорту завоював бронзову медаль на чемпіонаті Європи серед юніорів (Одеса, 1966). У 1967 році встановив польський юніорський рекорд з результатом 7,68 метра .

У 1965—1972 роках працював у .

У 1970 році закінчив Інститут філософії Варшавського університету за напрямком соціологія, а наступного року здобув ступінь магістра на факультеті економіки та соціології цього університету. У 1981 році здобув ступінь доктора економічних наук в Інституті планування. Був стипендіатом та випускником аспірантури з економіки університету Джорджа Вашингтона (1976) та Гарвардського університету (1985) в США.

У 2002—2005 роках був координатором Організації з безпеки та співробітництва в Європі з питань економіки та охорони навколишнього середовища. Згодом, до березня 2011 року, він був директором аналітичного центру Блакитної стрічки ПРООН у Києві.

Долучався до громадської діяльності у Варшаві. У 1997 році очолив комітет створення Музею історії польських євреїв. Пізніше став головою комітету з підтримки Музею історії польських євреїв). Брав участь у різних проєвропейських асоціаціях.

Політична діяльність

З 1967 року був членом Спілки соціалістичної молоді, забороненої 1968 року за участь у березневих подіях. З 1971 по 1979 рр. належав до Польського Соціалістичного Союзу Молоді. У січні 1974 року став членом Об'єднаної робітничої партії Польщі. З 1972 по 1989 — на різних посадах у навколоурядових економічних органах.

З липня 1989 по січень 1990 — на партійній роботі в ПОРП. У 1989 році Марцін Свенцицький отримав мандат депутата («Договірного», ), отримавши підтримку Громадського комітету солідарності .

В уряді Тадеуша Мазовецького Свенцицький обійняв посаду міністра економічного співробітництва із зарубіжними країнами. Підписав першу економічну угоду про співпрацю з Європейським співтовариством. Домовився про скасування польських боргів перед Радянським Союзом на суму 9,2 млрд доларів США. Вдруге став депутатом у 1993 році від Демократичної унії за Ольштинським округом, але пішов у відставку в травні 1996 року. Вносив пропозицію закріпити в Конституції положення про обмеження державного боргу 60 % ВВП.

У 1994—1999 роках був президентом столиці країни, Варшави, залишаючись у коаліції Альянс демократичної лівиці—Союз свободи та самоврядування; одночасно входив до низки муніципальних спілок та комісій. За його каденції розпочато будівництво Свентокшиського мосту та підготовлено будівництво Секєриковського мосту, модернізовано вулицю Нови Свят, розпочато будівництво сміттєспалювального комплексу в Таргувеку, побудовано 9 басейнів, відкрито перший відрізок першої лінії метро, 700 км велосипедних маршрутів, введено в експлуатацію нову будівлю університетської бібліотеки та будівлю Верховного суду, а також розпочато повернення власникам нерухомості, вилученої державою після Другої світової війни.

Після закінчення повноважень до 2002 року засідав у Раді міста Варшави. З 1999 по 2000 рік був заступником міністра економіки, членом команди , яка вела переговори про умови вступу Польщі до Європейського Союзу. Також був економічним радником президента Литви Валдаса Адамкуса (1999—2000).

Невдало балотувався у Сейм на виборах 2001 та 2005 років, а у 2004 році — у Європарламент. На місцевих виборах 2006 року був обраний членом Мазовецького сеймику зі списку лівих і демократів. На парламентських виборах 2007 року знову безуспішно балотувався до Сейму. У 2009 році приєднався до клубу радників Громадянської платформи в Мазовецькому сеймику. На місцевих виборах 2010 року був переобраний до сеймику за списком ГП.

У 2011 році брав участь у парламентських виборах за списком Варшавської ГП, був обраний депутатом до Сейму 7-го скликання. Незабаром після виборів приєднався до фракції Громадянської платформи. У Сеймі 7-го скликання був членом Комітету з питань економіки та державних фінансів. Невдало кандидатував на виборах до Європейського парламенту у 2014 році.

На початку того ж року Марціну Свєнцицькому було доручено функцію координатора групи польських експертів з питань реформи місцевого самоврядування в Україні. У 2015 році він став головою парламентського підкомітету щодо виконання законів про кооперативні заощадження та кредитні спілки. На виборах того ж року він успішно переобрався, отримавши 8329 голосів.

У 2019 році призначений бізнес-омбудсменом в Україні. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 1 червня 2020, за згодою).

Контракт Свенцицького тривав до 31 грудня 2021, під його керівництвом Рада бізнес-омбудсмена розглянула понад 4000 скарг бізнесу. Його змінив Роман Ващук.

Підтримка вступу України до ЄС У березні 2025 року Свенцицький увійшов до новоствореної Польської групи радників високого рівня з питань України разом із колишніми учасниками переговорів про вступ Польщі до ЄС. Завданням групи є концептуальна підтримка української адміністрації у підготовці до переговорів про вступ та передавання польського досвіду адаптації до права ЄС. Під час першого візиту групи до Києва 11—12 березня її члени провели консультації з представниками українського уряду, відповідальними за європейську інтеграцію.

Приватне життя У Марціна та його дружини Йоанни троє синів і дочка.

21 листопада 2016 року під час європейської міграційної кризи в одній із програм про поточні справи на телеканалі TVP Info заявив, що готовий приймати біженців у власному домі у Варшаві. Навесні 2018 року сім'я біженців з Таджикистану оселилася в квартирі подружжя Свєнцицьких за програмою Фонду Порятунку ().

Нагороди й відзнаки Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2011) Знак «За заслуги перед Всесвітнім союзом солдатів Армії Крайової» (1996) Почесний громадянин Познані (1996) Почесний член Асоціації варшавських повстанців (1996).

Примітки

Бібліографія