«Прийшла і говорю» () — радянський музичний фільм 1985 року про один з етапів творчого шляху радянської і російської співачки Алли Пугачової; став другим кінофільмом в артистичній кар'єрі співачки після фільму «Жінка, яка співає». Матеріалом цього кінорев'ю стали виступи артистки під час гастрольних поїздок і зйомок, репетиційна робота першої половини 1984 — 1985 років. У картині звучать пісні, більшість з яких стали хітами свого часу. Фільм вийшов в прокат в кінці липня 1985 року.
Відповідно до щорічного конкурсу, що проводився журналом «Радянський екран», «Прийшла і говорю» була визнана однією з найгірших радянських кінокартин, що вийшли в прокат у 1985 році. Фільм зайняв 140-е місце зі 141-го. Фільм був розкритикований в радянській пресі. Однак за результатами опитування читачів газети «Комсомольська правда» цей фільм «без смаку» був визнаний кращим фільмом року.
Сюжет Фільм-ревю на основі документального матеріалу про популярну співачку і акторку Аллу Пугачову.
Історія створення фільму Ідея створення фільму виникла у керівництва студії «Мосфільм» у 1983 році. На початку 1980-х років музичні фільми були дуже популярні в СРСР, і новий фільм за участю Алли Пугачової, за задумом, повинен був принести фінансовий успіх. Тому у 1983 році співачці запропонували участь в одному з таких проєктів. Однак сценарій, запропонований відомим кінодраматургом, здався Пугачовій невдалим, і тоді як автор сценарію був запрошений Ілля Рєзнік. В результаті численних обговорень сценарію майбутнього фільму — нескінченного перебору можливих варіантів — було вирішено, що це буде фільм-ревю.
Вперше чорновий варіант сценарію був представлений 24 лютого 1984 року. Фільму була дана робоча назва «Алла», і 15 квітня 1984 року після деяких обговорень і виправлень сценарій був прийнятий і картина була запущена у виробництво.
Місця і інтер'єри під час зйомок фільму були досить різноманітними: перш за все на кіностудії «Мосфільм», а також вдома у співачки, під час концертів у спорткомплексі «Олімпійський» в червні 1984 року і Спортивно-концертному комплексі ім. Леніна (Ленінград) в липні того ж року, на концертах в Єревані на 75-тисячному стадіоні «Раздан», в парку культури і відпочинку «Сокільники», в Театрі на Південному-Заході Москви, в гримерці після концерту, в Фінляндії. Зйомки були закінчені в кінці січня 1985 року.
Відповідно до фінансових документів, бюджет фільму склав 388 тисяч 300 рублів, а кількість глядачів, які подивилися фільм, склала 33 мільйони.
У ролях Алла Пугачова — грає саму себе Євген Болдін — епізод Людмила Дороднова — епізод Іван Лобанов — епізод Борис Моїсеєв — танцюрист (тріо «Експресія») Ларі Хітана — танцюристка (тріо «Експресія») Людмила Чеснулявічуте — танцюристка (тріо Експресія) Зінаїда Пугачова — епізод Тамара Кудряшова — пародистка, виконуюча роль Пугачової під пісню «Все можуть королі» Ілля Рєзнік — Отелло / іспанець / режисер, алюзія на Микиту Михалкова («Тільки в кіно»), контрабасист («Тереми»), гість («Свята брехня») Валерія Цой — епізод Віктор Авілов — епізод</small> '' Галина Левченко — епізод Микола Тагін — епізод
Знімальна група Автор сценарію — Ілля Рєзнік Режисер-постановник — Наум Ардашников Оператор-постановник — Микола Олоновський Композиторка — Алла Пугачова, а також Ігор Ніколаєв (пісня «Двадцяте століття») Художник-постановник — Юрій Кладієнко Звукорежисер — Віктор Бабушкін Директор фільму — Марк Шадур Музичний супровід — гурт «Рецитал» під керуванням Руслана Горобця; Державний симфонічний оркестр кінематографії, диригент — Юрій Ніколаєвський Балетмейстер — Борис Моїсеєв
Посилання