Сіменс (, ) — другий у світі та найбільший у Європі міжнародний концерн, що працює у галузі електротехніки, електроніки, енергетики, машинобудування, медицини, зв'язку та світлотехніки. Штаб-квартири в Берліні та Мюнхені (Німеччина). За рейтингом найбільших публічних компаній світу у 2011 році журналу Форбс компанія займає 50-те місце.
Загальна кількість працівників Siemens та її підрозділів становить приблизно 360 000 осіб, які працюють у 190 країнах. Консолідований виторг компанії у 2011 році склав 73 мільярд євро. Акції компанії користуються на Франкфуртській фондовій біржі, а з 12 березня 2001 року — на Нью-Йоркській фондовій біржі.
Станом на 2023 рік основними підрозділами Siemens є цифрова промисловість, інтелектуальна інфраструктура, мобільність, здоров'я та фінансові послуги, причому Siemens Healthineers і Siemens Mobility працюють як незалежні компанії. Основні бізнес-підрозділи, які колись входили до складу Siemens, перш ніж були відокремлені, включають виробника напівпровідників Infineon Technologies (1999), Siemens Mobile (2005), Gigaset Communications (2008), фотонічний бізнес Osram (2013) і Siemens Energy (2020).
Історія компаніїХронологічна інформація — згідно з даними корпоративного архіву Siemens Archive і Siemens History, якщо не вказане інше джерело.
1847—1918
Засновником фірми є відомий німецький інженер, винахідник, учений, примітний політичний і громадський діяч Вернер Сіменс. Він, спільно з Йоганном Гальске, створив фірму , що офіційно стала до роботи 12 жовтня 1847 року, і до сфери діяльності якої крім електротелеграфії належав широкий спектр робіт у галузі точної механіки й оптики, а також створення електромедичних апаратів. Фінансову підтримку компанії надав двоюрідний брат Вернера, радник юстиції Йоганн Георг Сіменс. Він вніс стартовий капітал розміром 6842 талери для найму приміщення, платні, поточних витрат на придбання інструментів і необхідного матеріалу.
У 1848—1849 роках фірма S&H спорудила першу в Німеччині телеграфну лінію Берлін — Франкфурт-на-Майні. Першим повідомленням, що нею передали 28 березня 1849 року, стала звістка про те, що Франкфуртські національні збори, що засідали в церкві Святого Павла, запропонували титул спадкового кайзера Німеччини пруському королю Фрідріху Вільгельму IV. Водночас почалося будівництво ліній, що з'єднали Берлін із Кельном, Гамбургом, Вроцлавом і Штеттином.
У 1849 році заснований перший підрозділ фірми за межами Німеччини — у Лондоні; Вільгельм фон Сіменс, брат Вернера Сіменса, заснував агентство компанії S&H, а в 1850-му і дочірню компанію.
У 1858 році була відкрита телеграфний завод у , а відтак, у 1863 році — фабрика з виробництва морського телеграфного кабелю в Вулвічі (тепер частина Лондона).
Компанія продовжувала розвивати телеграфну мережу в Європі — у 1851 році Данське Королівське телеграфне управління замовило у компанії стрілочний телеграф, а рік потому уряд Нідерландів замовив обладнання, що зв'язало Роттердам із Бельгією.
Попри успіхи, початковий період історії фірми не минув без прикростей. У 50-х роках XIX століття суперечності з телеграфним відомством Пруссії призвели до скасування всіх замовлень, що спричинило серйозну кризу молодої фірми. Проте, компанія дістала замовлення з Російської імперії.
У 1853 році почала будівництво телеграфної мережі у Російській імперії, що завершилося за два роки. Мережа покрила відстань 10 000 км, протягнувшись від Фінляндії до Криму.
У 1853—1854 роках на замовлення Швеції споруджено телеграфні лінії Стокгольм — Гетеборг і Стокгольм — Мальме. У 1856 році розпочалося будівництво телеграфних мереж в Османській імперії, що завершилося в 1881-му.
У 1851 році в Лондоні, в уславленому Кришталевому палаці пройшла Перша всесвітня промислова виставка. На ній стрілочний телеграф S&H відзначено вищою нагородою — медаллю муніципалітету Лондона.
У 1862 році спорудила підводну лінію, що сполучила іспанську Картахену з алжирським Ораном.
У 1868 році розпочала будівництво Індоєвропейської телеграфної лінії, урочисте відкриття якої відбулося в 1870 році. Лінія, довжина якої становила 11 000 км, з'єднала Лондон і Калькутту через Берлін, Варшаву, Одесу, Керч, Тифліс і Тегеран. Телеграма проходила лінію з кінця в кінець за 28 хвилин, що для того часу було фантастичною швидкістю. Лінія працювала до 1931 року — понад 60 років.
У 1872 році телеграфна лінія завдовжки 2700 км сполучила південне і північне узбережжя Австралії, яка простягнулась від Аделаїди до Дарвіна. Усе обладнання поставила лондонська компанія . Того ж року розпочато укладку морського телеграфного кабелю між Ріо-де-Жанейро і Монтевідео, яку завершено в 1875 році.
У 1873 році Йоганн Зиґмунд Шуккерт заснував електротехнічну майстерню в Нюрнберзі.
У 1874 році збудовано спеціальне судно-кабелеукладач «Фарадей», яке за роки служби проклало понад 80 000 кілометрів кабельних ліній — ними можна було двічі обмотати Землю по екватору. Компанія продовжила співпрацю із суднобудівниками; так, п'ять років потому, у 1879 році обладнала три новітніх німецьких судна , і електрообладнанням: генераторами, прожекторами й інтер'єрним електрообладнанням, а ще через три роки компанія обладнала данський броненосець електричним обладнанням.
У 1881 році товариство спорудило першу у світі суспільну гідроелектростанцію в британському Годальмінзі на річці ВейSiemens AG. Press Release. RN: AXX200710.4.
У 1879 році відвідувачі Берлінської Виставки змогли побачити першу у світі електричну залізницю — маленький локомотив возив по колу вагончики і при цьому рухався без шуму пари й клубів диму. Однак уже 16 травня 1881 року між станцією Ліхтерфельде Анхальтської залізниці та Кадетським Коледжем Берліна було відкрито трамвайне сполучення. Довжина шляху склала 2,5 км, а максимальна швидкість вагона — 30 км/год. У 1883 році будується електрифікована залізниця в ірландському графстві Антрім, того ж року став до ладу перший регулярний європейський трамвайний маршрут від Медлінга до Гінтербрюля (поблизу Відня).
У 1887 році трамвай з'явився і в Будапешті. У 1890-му лондонська гілка була оснащена електричними локомотивами фірми .
У 1892 році розпочалося спорудження празького трамвая, завершеного дев'ять років потому.
У 1893 році перший трамвай з'явився в Південній півкулі — в австралійському Гобарті.
У 1896 році розпочалося спорудження трамвайної лінії в моравському Оломоуці.
У травні 1896 року компанія відкрила першу на європейському континенті лінію метро в Будапешті — тільки за перший рік роботи вона перевезла 4 млн пасажирів. А через рік розпочалося будівництво метро в Берліні, що завершилось у 1902 році.
У 1899 році компанія збудувала пекінський трамвай — перший у Китаї. Того ж року трамваї, що збудувала компанія, сполучили голландські Гарлем і Зандворт.
На початку 1903 року на тестовій лінії Марієнфельде — Цоссен експериментальний високошвидкісний локомотив, створений за участі компанії , продемонстрував рекордну швидкість — 210,2 км/год.
Siemens & Halske стала першим у Німеччині виробником ламп розжарювання, розпочавши виробництво у 1881 році. У 80-х роках XIX століття компанія встановила систему освітлення Зимового палацу, а 1883 року оснастила електричним освітленням палац султана Джок'якарти. У 1882 році компанія оснастила електроприладами першу в країні й другу в Європі трамвайну лінію в Києві.
У 1897 році компанія була перетворена на акціонерне товариство із загальним капіталом 35 млн марок. 8 березня 1899 року відбулося публічне розміщення акцій компанії на біржі Deutsche BörseSiemens Corporate Website — Company Overwiew .
Компанія дбала про своїх співробітників. Ще в 1849 році було засновано фонд виплат через непрацездатність для співробітників компанії, у 1872 році був заснований пенсійний фонд. За рік, у 1873-му в компанії було запроваджено 9-годинний робочий день, а в 1891-му — 8,5-годинний робочий день. У 1886 році були засновані комбінати харчування для співробітників. У 1888-му компанія ввела власне медичне обслуговування. У 1906-му відкрилась перша заводська бібліотека для робітників, у 1908-му — засновано фонд медичного страхування компанії, а в 1910-му компанія відкрила (за безпосередньої участі Герти Харрієс, уродженої фон Сіменс, молодшої дочки Вернера фон Сіменса) спа-санаторій Еттерхаус для своїх співробітників у місті Бад-Гарцбург. Того ж року компанія розпочала вироблення слухових апаратів — усі нужденні співробітники і члени їхніх родин діставали їх безкоштовно.
Компанія продовжила експансію до різних країн: у 1887 році Герман Кесслер відкрив перший офіс Siemens у Японії, у 1900-му S&H підписала агентський договір із компанією B. Grimm & Co., що представляла інтереси S&H у Сіамі. У 1909 році компанія відкрила свій перший офіс в індонезійській Сурабаї.
У 1903 році Siemens і AEG заснували компанію , відомішою як Telefunken.
Того ж року компанія придбала компанію і, з'єднавши з власними активами, утворила компанію Siemens-Schuckertwerke GmbH (AG від 1927 року).
У 1909 році компанія запустила до експлуатації перший у Німеччині міський телефонний комутатор з автоматичним викликом абонента. Він споруджений у Мюнхені-Швабінгу й початково розрахований на 2500 абонентських ліній.
У 1910 році компанія збудувала в Італії одну з перших ГАЕС у світі на річці Стура-ди-Виу () в П'ємонті. Того ж року збудовано лінію трамвая в хорватському Аграмі.
23 січня 1911 року м'який дирижабль компанії здійснив перший 40-хвилинний політ. Його довжина становила 118 м, об'єм газу 13 500 м³, він міг перевозити 24 пасажири. Два чотирициліндрових двигуни фірми потужністю 125 к. с. кожний давали дирижаблю змогу розвивати швидкість 72 км/год.
виробляла також автомобілі — у 1908 році компанія придбала німецького виробника автомобілів . Автомобілі Protos були неодноразовими призерами різноманітних перегонів. У ралі «Навколо світу», що стартувало в Нью-Йорку 12 лютого 1908 року, переміг Ганс Кеппен на автомобілі Protos, прибувши першим до Парижа п'ять місяців потому. Проте у 20-х роках XX століття виробництво автомобілів було припинено. Водночас під маркою «Protos» компанія випускала різноманітну побутову техніку.
У 1913 році на замовлення шведської залізничної компанії SSW і ASEA поставили два експреси й 13 вантажних локомотивів.
На 1914 рік у компанії й підконтрольних до неї структурах працювало 82 000 співробітників, вона була одним із найбільших концернів у галузі електротехніки. Проте Перша світова війна, що розпочалася, завдала серйозного удару: багато іноземних дочірніх товариств і підрозділів націоналізовано, відбулися структурні зміни ринків збуту.
У 1917 році компанія Siemens-Schuckertwerke GmbH збудувала Siemens SSW R VIII — найбільший біплан у світі.
1918—1933 Прямими наслідками Першої світової війни для компаній, належних до складу групи, стали втрата більшої частини іноземної власності, втрата практично всіх патентних прав в іноземних державах і половину капіталу. У цей тяжкий час на чолі компаній і у 1919 році став Карл Фридрих фон Сіменс, третій син Вернера фон Сіменса — під його керівництвом компанії почали відновлюватися.
У 20-х роках XX століття Карл Фридрих фон Сіменс, ідучи за принципами, що заклали його попередники, почав розбудовувати «Дім Сіменса» — потужну холдингову компанію, чиї дочірні компанії працювали в різних галузях електротехнічної промисловості. Термін «Дім Сіменса» він запровадив, щоби запобігти визначенню «концерн», але підкреслити численності незалежних компаній.
Попри тяжке повоєнне становище в економіці, компанія продовжувала провадити соціальну підтримку своїх співробітників. Для цього 1919 року було засновано департамент соціальної політики.
Отак, ще 1918 року компанії , і об'єднують свої виробництва ламп розжарення й світлотехніки в компанію . 1920 року на базі підрозділу компанії, що виробляв прожектори, системи керування вогнем для артилерії і системи зв'язку й управління для військових і комерційних судів, була заснована компанія .