Дідо́вичі — село в Україні, у Звягельській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 606 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація Розміщується за 20 км від районного центру м. Звягель, за 19 км від залізничної станції Звягель I. Через село проходить автодорога Київ—Львів.

Населення За довідником 1885 року в поселенні мешкало 445 осіб, дворів — 80.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 701 особу, з них: православних — 643, чоловіків — 348, жінок — 353.

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувався 701 мешканець, дворів — 102, у 1906 році — 690 мешканців, дворів — 104, у 1911 році — 733 жителі, у 1923 році — 971 мешканець, дворів — 173.

На початок 1970-х років в селі було 270 дворів із населенням 875 осіб.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 670 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 606 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська60499.67 %російська20.33 %Усього606100 %

Історія Відоме з 1787 року. Колишня власність Заславських та Сангушків.

В середині 19 століття — село Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало біля Брест-Литовського шосе, була поштова станція, належало до піщівського маєтку, власність графині Потоцької з Сангушків. Селян 173 особи, земель селянських 876 десятин. Раніше також називалося Молодьковим, поштова станція розміщувалася між станціями Корець (12,5 версти) та Новоград-Волинський (15,5 версти). За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, школа, заїзд.

Наприкінці 19 століття — село Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало за 98 верст від Житомира, за 16 верст від Новограда-Волинського, за 3 версти від Піщева, за 2 версти від поштової станції Дідовичі, за 50 верст від найближчої залізничної станції Славута. Великий землевласник — Марія Потоцька. Дерев'яну на кам'яному підмурівку церкву збудовано у 1787 році за кошти вірян, відреставрована у 1883 році також за кошти вірян. Тоді ж збудовано дерев'яну дзвіницю на кам'яному підмурівку. Землі при церкві понад 80 десятин, з яких 60 десятинами користувався священник, а 20 — псаломник. На цю землю був план від 1816 року та проєкт від 1852 року. Православна парафія входила до 1-го благочинного округу Новоград-Волинського повіту. При парафії діяли дві церковні школи, засновані у 1870 році священником Яроцьким: одна у Дідовичах, друга — в приписному сільці Молодьків-Осичний. Обидві школи розміщувалися в громадських будівлях, на їх утримання громада виділяла кошти. До парафії належали Молодьків-Осичний (4 версти) та Майдан-Кропивнянський (3 версти). Дворів 125, вірян 977 осіб, римокатоликів 40 осіб, євреїв — 23. Сусідні парафії: Піщів (3 версти), Тожир (4 версти).

У 1906 році — село Піщівської волості (1 стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 17 верст, до волосного центру с. Піщів — 3 версти. Поштове відділення — Дідовичі. У 1911 році в селі були поштова станція, фельдшерський осередок, горілчана крамниця.

У 1923 році включене до складу новоствореної Дідовицької сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Пищівського (згодом — Ярунський) району Житомирської округи; адміністративний центр ради. Розміщувалося за 3 версти від районного центру с. Піщів.

На фронтах Другої світової війни воювало 180 селян, 110 з них нагороджені орденами й медалями, 85 загинули. На їх честь споруджено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2,1 тис. га угідь, з них 1,5 тис. га — рілля. Вирощували пшеницю, картоплю, цукрові буряки. Тваринництво м'ясо-молочного напрямку. 68 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них голову колгоспу А. О. Деюна — орденом Леніна, бригадира рільничої бригади К. Д. Мартинюка — орденом Жовтневої Революції. В селі були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, дитячі ясла, медпункт, магазин.

4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до Новоград-Волинського району Житомирської області.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію й населені пункти Дідовицької сільської ради включено до складу Новоград-Волинської (згодом — Звягельська) територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області.

Примітки

Посилання Погода в селі Дідовичі