Олігомер (від — «мало») в хімії — короткий полімер, комплекс невеликого числа мономерних субодиниць.
Олігомери — низькомолекулярні продукти полімеризації, кополімеризації чи поліконденсації.
За молекулярною масою і розміром молекул олігомери є проміжними між мономерами й полімерами, їх фізичні та хімічні властивості істотно відрізняються від властивостей як відповідного мономеру, так і полімеру залежно від впливу кінцевих груп.
Олігомери тверднуть у присутності спеціальних реагентів-отверджувачів. Утворення закупорювального (тампонувального) матеріалу відбувається внаслідок процесів полімеризації, гідролітичної поліконденсації і поліприєднань.
Олігомеризація — хімічний процес, подібний полімерізації, але з утворенням обмеженого ступеня полімеризації. Що вважати межею, залежить від конкретного випадку, зазвичай значення складають між 10 і 100 мономерів.
У біохімії термін «олігомер» використовується для стислого позначення коротких фрагментів ДНК, особливо при описі процесу гібридизації. Також термін посилається на білкові комплекси, що складаються з двох або більше субодиниць. У цьому випадку, комплекс, складений з кількох різних білкових субодиниць, називається «гетероолігомером», а із одного виду субодиниць — «гомоолігомером».
Див. також Олігомеризація органів Теломер
Джерела
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0