Облицюва́льний ка́мінь (, ; ) — гірські породи, що служать сировиною для облицювальних матеріалів.
Загальний опис Іноді під облицювальним каменем мають на увазі готову продукцію з природного каменю. Облицювальні камені поділяються на вивержені (граніти, сієніти, габро, базальти, туфи тощо), осадові (пісковики, вапняки, доломіт тощо) і метаморфічні (мармури, гнейси, кварцити тощо).
Класифікація за міцністю передбачає поділ на 3 групи, залежно від величини межі міцності на стиснення (в сухому стані): міцні (80 МПа і вище), середньої міцності (40—80 МПа) неміцні (до 40 МПа).
За довговічністю — на 4 класи: дуже довговічні (кварцити і дрібнозернисті граніти) — з початком руйнування через 650 років; довговічні (грубозернисті граніти, сієніти, габро, лабрадорити) — 220—350 років, відносно довговічні (білі мармури, вапняки і доломіт) — 75-120 років; недовговічні (кольорові мармури, гіпсові камені, пористі вапняки) 20—75 років.
Класифікація за декоративністю передбачає поділ облицювального каменю на 4 класи (високодекоративний, декоративний, малодекоративний і недекоративний). До облицювальних каменів, що використовуються в сучасному будівництві, висуваються вимоги щодо монолітності, міцності, морозостійкості, стираності.
Див. також
Промисловість облицювального каменю
Література
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.