Амазо́нки () — стародавнє плем'я-держава жінок-воїтельок, які у V—IV ст. до н. е. окремо від чоловіків проживали на берегах Понтійського (Чорного) та Меотіди (Азовського морів) на територіях сучасної України, Туреччини, Молдови та Росії.
Вправні вершниці, лучниці, бійчині та мисливиці, вони утворили могутню матріархальну державу Амазонію на чолі з царицями зі столицями в (, Туреччина), Херсонесі (Севастополь, Україна) та в Лівії на озері (Північна Африка). Використовуючи коней, луки та стріли, списи, сокиру, пращі, вели війни з навколишніми державами (Стародавньою Грецією, Фракією). Сповідували культ Артеміди. Контактували з чоловіками сусідніх племен тільки для продовження роду, потім відсилаючи їх назад. Новонароджених хлопчиків віддавали батькам або вбивали, дівчаток виховували для війни.
Описані як в античній міфології та легендах (завоювали Атлантиду, боролися з Гераклом, брали участь у Троянській війні), так і в історичних документах (зокрема в Гомера, Геродота, Діодора, Плутарха, у Ашхарацуйц та Повісті временних літ), існування та діяльність амазонок також археологічно підтверджені численними почесними похованнями молодих кінних воячок зі зброєю та слідами бойових травм на територіях сучасної України, Молдови, Туреччини та Росії.
Бойові подвиги та життєвий устрій амазонок стали популярною темою у світових культурі та мистецтві. Амазономахії були популярними в Дневній Греції. Символіку та ідеї амазонок успадкував через концепт амазонського фемінізму лесбійський фемінізм та розвинув сепаратистський фемінізм другої хвилі в 1970-х.
Етимологія Слово «амазонка» ймовірно походить від іранського слова «ha-mazan» (воїн), або від перського «hamazakaran» (робити війну), що своєю чергою сходить до індо-іранського кореня *kar- робити. Ще один варіант — від слова «*ṇ-mṇ-gw-jon-es» (без чоловіка, неодружена), можливо від іранського «*ama-janah» (вбивця мужності).
Хетські писемні джерела другї половини II тис. до н. е. і згадують місто Хаяса (Хадесія), столицю землі Ацці, розташованої на узбережжі Чорного моря. За версією хеттознавця Фрідріха Корнеліуса, «амазонка» утворилося поєднанням «Am» (мати або жінка) з «Ацці»; отже, це «жінка із землі Ацці».
Міфологічна версія походження назви припускає, що амазонки нібито припікали собі груди для зручності стрільби з лука. Тож назва тлумачиться як «безгруда» («а-» — без, «мазос» — груди)Миф об амазонках и его развитие в античной традиции . Втім, лінгвісти вважають версію неточною — «безгрудість» слід розуміти як вказівку на те, що амазонки не вигодовували дітей власним молоком.
Інші трактування пропонують варіанти «ті, хто живуть разом» чи «ті, хто з поясами».
У грецьких текстах амазонок також називали «антианейрами» (Ἀντιάνειραι) — «протилежними (рівними, але протиставленими) чоловікам». Геродот також називав амазонок «андроктонами» (Ἀνδροκτόνες), тобто «вбивцями (різницями) [чоловіків]» і «андролетейрами» (Ἀνδρολέτειραι), що означає «винищувачки людей (чоловіків), вбивці», а Есхіл використовував назву «стиганор» (Στυγάνωρ) — «чоловіконенависниці».
В слов'янській міфології вони присутні як «амазони».
Розселення Столицею амазонок була — місто на рівнині біля річки Фермодонт. Зараз Феміскіра асоціюється з приморським містом на річці у південній провінції Самсун сучасної Туреччини. За грецькою міфологією, прародителька амазонок богиня Гармонія проживала поблизу Феміскіри — на узбережжі Чорного моря в Анатолії. За іншою версією, Феміскіру заснувала перша амазонка Лісіппа, яка ототожнюється з Отрерою, засновницею всієї Амазонії. Крім відображення в міфах, місто існувало реально. Близько 71 року до н. е. його облягали римські війська під час Третьої Мітридатової війни. До часів правління римського імператора Августа місто вже припинило своє існування.
Аполоній Родоський в "Аргонавтиці" згадує, що амазонки не жили в одному місті, а були розсіяні територією, розділені на три різних племені.
феміскірійки (гр. Θεμισκύρειαι) — мешкали навколо Феміскіри (північна Туреччина) під правлінням Іпполіти, лікастійки (гр. Λυκάστιαι) — жили в регіоні річки та міста Лікаст (Lycastia), які ототожнюють із річкою Mert Irmak та місцевостями відпоідно Dündartepe та Tekkeköy міста Самсун, неподалік від Феміскіри, хадесійки (гр. Χαδήσιαι), відомі особливою влучністю кидання списа, жили в Хадесії (місто та річка), яка нині ототожнюється з річкою Kurtun Irmak та руїнами фортеці Akalan на півдні Туреччини або Halys (Kizilirmak) у її центральній частині. Що ж до загальних кордонів амазонської держави, амазонські поховання знаходять на територіях від сучасної Туреччини до сучасної Росії, у так званій Європейській Скіфії (а саме в Степовій Скіфії, у Придністров'ї та Подонні). Степова Скіфія охоплювала південь сучасної України — від гирла Дунаю на заході до річки Дон на сході, включаючи землі сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Криму.
При цьому античні письменники розрізняли три великі групи амазонок: скіфські амазонки — спілкувалися з сусідніми скіфами, а згодом із сарматами. Їхньою відомою царицею була Лісіппа, перша амазонка і засновниця (яка ототожнюється з Отрерою, засновницею Амазонії). азійські амазонки — мешкали по берегах Чорного моря, в районі річки Фермодонт () на Понті, та заснували турецькі міста Смірну (Ізмір), Ефес та ін. Їм приписується винайдення залізної зброї та перше використання коней на війні. африканські (лівійські) амазонки — за цариці Міріни перемогли горгон і підкорили Атландиду, перейшли Єгипет і Аравію та заснували столицю над озером у Лівії та Херсонесі (Севастополь). Середньовічна Мапа Борджіа зображує жінок із луком, стрілами, списом та щитом та пиписом "Країна колись славетних жінок", на півночі (Волги). На середньовічній мапі Фра Мавро земля розташована в середньому Надволжі. Ці території співпадають із українськими етнічними землями Малиновий Клин та Жовтий Клин.
Археологічні знахідки
На території Європейської Скіфії досліджено понад 300 поховальних комплексів (скіфських курганів) жінок-воїтельок зі зброєю, похованих із почестями. Географія їхнього поширення включає Степову Скіфію (південь материкової України та Крим), Придністров'я, Подввввоння.
Небіжчиць зазвичай клали випростано, на спину, часто головою до певної сторони світу (найчастіше на захід і південь). Їхня смерть наставала в 15-35 років (у випадках, де вік можливо встановити).
Характерно, що в могилах була схована виключно безконтактна зброя, така як луки та стріли, пращі, списи. Вміст збруї в похованнях свідчить про використання скіфськими амазонками коней. Також часто трапляються прикраси з бронзи, електруму, золота, срібла, глини, іноді з каміння (бурштину, сердоліку). Набір прикрас включає шпильки, фібули, сережки, намиста, персні, підвіски. З-поміж унікальних знахідок: халцедонова печатка та золота гривна. Предмети побуту з поховань включають дзеркала, косметику (фарбу, рум'яну, білила), посуд (глеки, тарілі, миски, лекіфи), зокрема з залишками м'ясної їжі, що часом супроводжуються залізними ножами. Зрідка трапляються залишки одягу та взуття, чохли зі шкіри й тканини.
Скіфська могила, датована IV століттям до нашої ери, розташована поблизу стародавнього Тирасу на річці Дністер на північному узбережжі Чорного моря, містила жіночий скелет з раною в черепі — ймовірно, від бойової сокири, та в коліні — від бронзового наконечника стріли, що застряг там. Покійницю оточували 2 залізних списи, 20 стріл з бронзовими наконечниками стріл і бронзовий ніж, а також частини броні.
Поховання жінок-войовниць відомі і східніше. Понад 1000 могил степових кочівників, поширених на територіях від сучасної Туреччини до Росії, 37 % належали жінкам-воїтелькам. Багато з них мають сліди не тільки смертельних травм, а й загоєних поранень, типових для воїнів. Більшість могил датується V—IV століттями до нашої ери. Поховані там жінки завжди молоді — у віці від 16 до 30 років.
У міфах Фантастичні амазони присутні і в слов'янській міфології, на лубочних картинках Київської Русі вони зображувалися зазвичай з темними, як у арапів обличчями. Лик їхній був лютий та войовничий, атрибутом був спис або лук зі стрілами.
Походження За грецькою міфологією, амазонки походили від бога війни Ареса та Гармонії, богині гармонії і злагоди. За деякими згадками Гармонія була німфою ясена — дерева, з якого вперше створили списи, за іншими — німфою джерела. Гармонія проживала в Акмонійському лісі поблизу — легендарної столиці амазонок на узбережжі Чорного моря в Анатолії (Туреччина). Від Ареса Гармонія народила перше покоління амазонок або їхню першу царицю і засновницю Амазонії Отреру. Видатні цариці амазонок Іпполіта, Антіопа та Пантесілея також часом згадуються як дочки Ареса та Отрери.
Життєвий уклад Своїх дочок амазонки вигодовували кобилячим молоком. Зброєю їм слугували подвійна сокира (лабрис), спис, лук і щит у формі півмісяця. Амазонки були вправними вершницями та лучницями. Псевдо-Гіппокарат писав, що амазонки припікали дівчаткам праву грудь розжареним мідним інструментом, щоб вона не росла, а вся сила перейшла в ліве плечеГіппократ. De Articulis. 53.
Війни амазонок За словами Діодора Сицилійського, амазонки під проводом Міріни підкорили Атлантиду та вирушили воювати з племенем горгон. Проте, святкуючи першу перемогу над горгонами, вони необачно поснули. Тоді полонені дали знак своїм головним військам, вони спустилися з навколишніх пагорбів і вбили амазонок, поки ті спали. Решта амазонок помандрували через Сирію до Малої Азії, підкоряючи на шляху землі та засновуючи великі міста: Мірина, Кім, Пітана та Прієна, Кирена, Гринейон, Смірна, Анея, Фіви, Сінопа, Пігела. В Ефесі, який теж заснували воїтельки, вони побудували храм Артеміді, богині полювання. Коли флот цариці амазонок Міріни занесло штормом на острів Самотракі, вона спорудила там вівтарі Артеміді та намірилася завоювати Фракію. Тоді фракійський цар покликав своїх союзників, скіфів із Причорномор'я, і в битві Міріна загинула. Амазонки відступили до своїх твердинь в Азії та Північній Африці..
Тесей допомагав Гераклу у війні проти амазонок і отримав як трофей від нього полонену тим царицю Антіопу, також знану як Меланіппа. Вона була змушена здати Тесею обложену Феміскіру (за однією з версій подарувала добровільно, закохавшись у Тесея)Аполлодор. Епітома I.16; Гіппій Тройзенський. Цит. за: Павсаній I.2.1.. Сестра Антіопи Оріфія виступила проти Тесея за підтримки скіфів. Жодна з армій не наважувалася першою почати битву, поки Тесей за порадою оракула не приніс жертву Фобосу. Ціною великих втрат військо Тесея відтіснило амазонок до їхнього таборуПлутарх. Тесей 27; Великий етимологік: Boedromia; Еврипід. Йон 59; Клідем. Цит. за: Плутарх. Цит. тв.. Різні міфографи писали, що афіняни та амазонки уклали мир, або що Тесей гнав амазонок аж до Скіфії, де вони і лишились. Оріфія або загинула в бою, або померла з горя в МегаріКлідем. Цит. за: Плутарх. Цит. тв.; Павсаній I.41.7; Діодор Сицилійський IV.28.. Амазонкам, що померли в тій війні, приписувалися могили в Амазонії, Фессалії, Хоронеї, Лаконії та інших земляхПлутарх. Цит. та.; Павсаній I.2.1; I.41.7; III.25.2 і II.32.8..