Іваню́щенко Ю́рій Володи́мирович ( 21 лютого 1959, Єнакієве, Донецька область, УРСР) — колишній український проросійський політик, депутат Верховної ради України, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2007). Відомий кримінальний авторитет на прізвисько «Юра Єнакіївський».

Життєпис З 1978 по 1980 рік проходив службу у Радянській армії. Згідно з офіційною біографією, з 1981 по 1996 рік працював на Єнакіївському коксохімічному заводі майстром електромайстерні, старшим майстром, заступником начальника цеху, заступником головного енергетика, заступником директора з економіки.

З 1996 по 2005 рік — директор з економіки у фірмі «Алві-Інвесг», потім — президент фірми. З 2005 року по вересень 2007 року — президент ТОВ «УГК-2000».

У 2004 році отримав громадянство Росії.

У 2003—2007 роках навчався у Бердянському університеті економіки та менеджменту, бакалавр із обліку та аудиту.

Станом на 2023 рік, Іванющенко з сім'єю жив у Монако, куди переїхав приблизно 2013 року.

Політика Під час парламентських виборів 2006 року балотувався від партії «Відродження».https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001.html | Партія «Відродження»

Народний депутат України VI скл. з листопада 2007 від Партії регіонів, № 111 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від партії «Відродження», № 14 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.

За даними газети «Експрес», на 25 березня 2013 року він очолив список депутатів-прогульників ВРУ VII скл., відвідавши лише одне з семи засідань парламенту.

Розслідування

Звинувачення в розтраті майна та незаконному збагаченні в особливо великих розмірах У січні 2015 року ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України оголосило Іванющенка в розшукМВС оголосило в розшук відомого олігарха і соратника Януковича Юрія Іванющенка , Публіцист. Генпрокуратура підозрювала його в розтраті майна та незаконному збагаченні в особливо великих розмірах за статтями:

ч. 3 ст. 27 (види співучасників); ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах); ч. 3 ст. 368-2 (незаконне збагачення).

З поля зору правоохоронців він зник 15 грудня 2014 року. Міністр МВС Аваков заявляв, що Іванющенко організовував і фінансував «тітушок», які викрадали і вбивали активістів Євромайдану в лютому 2014 рокуАваков: Тітушки одержували патрони в Юри Єнакіївського й у МВС , Українська правда.

У січні український суд наклав арешт на кошти Іванющенка на 72 млн швейцарських франків на його рахунках у Швейцарії. Генеральна прокуратура заарештувала його рахунки в банках України та автопарк, а для накладення арешту на грошові кошти за кордоном були направлені запити про міжнародно-правової допомоги в Латвію, Монако і Швейцарію.

28 лютого 2017 року Верховний суд України закрив всі кримінальні провадження стосовно ІванющенкаВСУ закрыл все дела в отношении Иванющенко без уведомления прокуратуры — Луценко ,УНИАН. За твердженням Сергія Лещенка, значну роль у цьому зіграли Григорій Суркіс, який є його давнім партнером по бізнесу, і ексглава АП Борис Ложкін.

Прокуратура Одеської області у квітні 2019 року закрила кримінальне провадження № 42015000000000207, стосовно в розтрати «кіотських грошей» і захоплення «7-го кілометра», у якому фігурував Іванющенко.

В липні 2019 року Верховний суд відмовився відкривати касаційне провадження за скаргою заступника генпрокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.04.2019, якою залишено в силі ухвалу судді Солом'янського суду Києва Бобровника О. В. (27.01.2016) про закриття кримінального провадження № 42015000000000207 (щодо розкрадання коштів Кіотського протоколу у 2012—2014 рр). Прокуратура намагалася скасувати ухвалу судді Бобровника О. В. три роки.

15 жовтня 2019-го суд Латвії визнав злочинним походження $30 млн. З початку 2015 року ці гроші знаходяться під арештом за запитом Генеральної прокуратури України. До цього суд Литви вирішив конфіскувати 26 млн $, що належать Іванющенкові.

Підозра в привласненні державної землі 6 вересня 2025 року НАБУ повідомило Іванющенку та київській забудовниці Владі Молчановій (Stolitsa Group) про підозру в привласненні 18 га державної землі ціною 160 млн грн. За даними слідства, 2021 року, під час конфлікту за контроль над Столичним ринком у Києві, право оренди на 157 га землі було переоформлено на структури Молчанової, а частину ділянок вивели у приватну власність. НАБУ та САП викрили схему заволодіння та подальшої легалізації 18 га землі державної власності ринковою вартістю понад 160 млн грн. НАБУ оголосило Іванющенка в розшук. 1 жовтня ВАКС відмовив Іванющенку у клопотанні про відвід слідчого судді Андрія Біцюка. 14 жовтня ВАКС заочно заарештував Іванющенка.

16 червня 2026 року Апеляційна палата ВАКС розглянула апеляційні скарги прокурора та сторони захисту на ухвалу слідчого судді ВАКС від 19.03.2026, якою відмовлено в обранні колишньому народному депутату декількох скликань запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Наразі особа перебуває за межами України. За результатами розгляду колегія суддів АП ВАКС залишила апеляційні скарги захисників без задоволення та задовольнила апеляційну скаргу прокурора. Ухвалу слідчого судді ВАКС скасовано. Суд апеляційної інстанції обрав колишньому народному депутату запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Активи За його власними словами, має офіційно 7-8 млн доларів на рахунку в банку і живе на відсотки. У березні 2014 уряд Швейцарії заморозив активи Юрія Іванющенка, поряд з 28 іншими громадянами України мали відношення до влади.

Має частку в одеському ринку «Сьомий кілометр». У вересні 2011 року придбав 50 % акцій маріупольського Азовмаша. Також з ним пов'язували припинили діяльність в 2014 році українські банки «Даніель» і «Промекономбанк».

У лютому 2014 року були оприлюднені знімки одного з найбільших особняків в Конча-Заспі, площею 8 тис. М2, розташований на території 35 га, який будував Юрій Іванющенко.

Визнання

2011 — № 2 у рейтингу найвпливовіших українців за версією видання «Корреспондент» .

Див. також Список газопостачальних підприємств України

Примітки

Посилання Біографія на сайті Партії Регіонів Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» «Інтерв'ю з одним із найвпливовіших українців у курилці Ради»