Павло́ Валенти́нович Ле́бедєв ( 12 липня 1962, с. Новомихайлівський, Туапсинський район Краснодарський край, РРФСР) — колишній український політик російського походження, член Партії регіонів (з жовтня 2007), міністр оборони України (з 2012 по 27 лютого 2014).

Під час подій Євромайдану зник з України і переховується від слідства.

Життєпис Народився 12 липня 1962 року в селищі Новомихайлівський Туапсинського району Краснодарського краю.

З 1979 до 1980 працював слюсарем автобази піонерського табору «Орлятко».

У 1980—1984 роках — курсант Ярославського Вищого військово-фінансового училища, спеціальність: фінансист-економіст, кваліфікація: фінансист.

З 1984 до 1992 проходив військову службу в Чернівецькому військовому гарнізоні. Обіймав посади начальника фінансової служби батальйону, полку, заступник начальника фінансової служби дивізії — інспектор-ревізор.

З 1992 до 1999 — голова Асоціації «МЕТА» ТОВ «Легтех» і голова правління ВАТ шкіргалантерейної фабрики «Престиж-Інтер» (ЧернівціМіністр оборони — наша людина з Чернівців // Час.).

З 1999 до 2002 працював фінансовим директором державної акціонерної компанії «Титан» у місті Армянську.

З 2002 до 2005  — голова наглядової ради ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» місто Кременчук і ВАТ «Дніпровагонмаш» місто Дніпропетровськ.

З 2005 по 2006 роки — президент Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», що об'єднує 18 промислових підприємств.

Одружений. Дружина Людмила Петрівна (1965); дочки Олена (1983), Юлія (1993), Олександра (1994), Валерія (1997), Анастасія (2002).

Політика Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по листопад 2007 від Блоку Юлії Тимошенко, № 73 в списку. На час виборів: начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження, безпартійний. Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з липня 2006), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з травня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 121 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з грудня 2007).

На парламентських виборах 2012 року балотувався в одномандатному окрузі 224 у місті Севастополь від Партії регіонів. На виборах здобув підтримку 42,64 % виборців і був обраний народним депутатом Україниhttp://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp039?PT001F01=900 ЦВК. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах одномандатних виборчих округів.

24 грудня 2012 року призначений міністром оборони України.

18 січня 2013 року затверджений у складі Ради національної безпеки і оборони України

Слідство Після втечі Януковича Лебедєв утік з України ще до його відставки. Був присутній у Кремлі на зібранні з нагоди початку тимчасової окупації Криму Росією.

25 травня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення про заочний арешт Лебедєва у справі про розстріли на Майдані 18—20 лютого 2014 року.

24 червня 2020 року ДБР повідомило про підозру Януковичу, Лебедєву та Дмитру Саламатіну у скоєнні державної зради.

6 червня 2025 року Лебедєву повідомили про підозру в державній зраді за ухвалення, в період перебування підозрюваним на посаді, рішень про відчуження та реалізацію боєздатного озброєння та військової технікиТри ексміністри оборони отримали підозри в держзраді - ОГП. // Автор: Анастасія Шепелева. 06.06.2025.

Нагороди Медаль «За відзнаку у військовій службі» I ст. Заслужений економіст України (23 серпня 2011). Державна премія АР Крим у галузі промисловості.

Сім'я Дочка Альона одружилася з сином генерал-майора Олександра Шутова. 2 листопада 2022 року Київська прокуратура заочно повідомила їй про підозру у постачанні товарів армії РФ. Альона керує компанією, до складу якої входить завод-виробник промислових насосів.

Свеський насосний завод у 2017-2018 роках постачав товари дилерам, які співпрацювали з підприємствами оборонно-промислового комплексу РФ.

Примітки

Джерела Міністр оборони України Лебедєв Павло Валентинович // Урядовий портал Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»