Ши́лінг (, , ) — грошова одиниця декількох країн.
Спочатку середньовічна германізована назва римської та візантійської золотої монети — соліда і варварських унаслідувань цієї монети в ранньому середньовіччі, а також грошово-рахункова одиниця.
З XIV століття — монета низки європейських країн. В наш час шилінг в обігу у таких країнах як Кенія (кенійський шилінг), Сомалі (сомалійський шилінг), Танзанія (танзанійський шилінг) та Уганда (угандійський шилінг). У минулому шилінг був у вжитку в таких державах: Австрія (австрійський шилінг), Велика Британія, Нідерланди, Данія та Північна Німеччина.
Найвідомішим є британський шилінг, грошова одиниця, що завдяки експансії Британської імперії, поширилася на території, які стали британськими колоніями, а деякі з них, в свою чергу, стали окремими державами, з цією грошовою одиницею.
Історія Назва золотої монети раннього середньовіччя. Германці з часів переселення народів до середини VIII століття називали шилінгом візантійський золотий солід (або ауреус). Крім того, вони карбували власні золоті соліди за римським та візантійським зразком, дотримуючись монетної стопи імператора Костянтина Великого. Вандали карбували у Африці золоті соліди з іменами Валентиніана III (425—455) і Анастасія (491—518). остготський король Теодоріх (471—526) також випускав наслідування соліду з ім'ям Анастасія, його власною монограмою і розпізнавальними знаками міст де карбувалася монета (Мілан, Равенна чи Рим). Король франків Теодеберт I (534—548) вперше почав карбувати золоті монети зі своїм ім'ям.
Після 580 року в південно-східній частині королівства франків відбулося зниження вартості соліду з 24 до 21 силікв. Карбування соліду у 21 силікву почався випуском монет із зображенням і ім'ям візантійського імператора Маврикія Тіберія (582—602) і тривала до середини VII століття, вага монети становила приблизно 4 г. За часів короля Хлотаря II (613—629) вартість франкського соліду впала до 20 силікв, вага становила 3,18 г. На монеті вказана вартість — «XX». Цей легкий солід відомий під назвою «solid gallicus». Після цього у VII столітті карбувалися золоті триєнси і срібні денарії.
За часів Каролінгів золоті монети не карбувалися. Випускалися лише срібні денарії, яких на шилінг (солід) йшло 40, а з 743 року, лише 12. Шилінг (1/20 фунта, чи 12 денаріїв) з часів Карла Великого став виключно грошово-рахунковою одиницею і набув поширення не тільки в імперії Карла Великого, але також і в Італії, Франції, Англії (з XI століття) та інших країнах Західної Європи. У Баварії зустрічається так званий «довгий шилінг» у 30 денаріїв, яких на фунт йшло 8 (коротких, або франкських шилінгів на фунт йшло 20).
Шилінг використовувався як грошово-рахункова одиниця до XIV століття. Вперше поняття вартості у 12 денаріїв реалізовано у вигляді турських грошів (турноз) у 1266 році, а пізніше у празьких грошів, за якими, однак, назву шилінг. не закріпилася (їх всюди стали називати грошами, а в рейнських областях — альбусами).
Срібна, а згодом біллона (навіть мідна) монета німецьких держав і прибалтійських хрестоносців. Срібні монети під назвою шилінг почали вперше карбувати в другій половині XIV століття в Пруссії, Франконії і Швабії. Перші шилінги в Пруссії з'явилися при великому магістрі Тевтонського ордену Вінріха фон Кніпроде (1351–1382) вагою у 1,67 г (1,39 г срібла). Шилінги хрестоносців незабаром стали низькопробними (особливо після 1410 року). Останні з них, які карбувалися за часів Йоганна фон Тіфена (1489 –1497), важили всього 1,32 г (0,24 г срібла).
Наслідування шилінгу Тевтонського ордена випускали в Померанії. Вага шилінгу при Богуславі Х (XV століття) дорівнювала 1,33 г (0,54 г срібла). У 1365-1370 роках в Любеку шилінг карбувався вагою в 4,1 г (3,84 г срібла) як наслідування турнозі (на одній стороні — зображення імператора на троні, на іншій — св. Іоанн).
З 1432 року в Любеку, Гамбурзі, Вісмарі і Люнебурзі, які входили в Вендського монетного союзу, почався постійний випуск шилінги вагою в 2,5 — 2,25 г (1,5 — 1,25 г срібла). На аверсі-герб міста, на реверсі-хрест.
У Франконії шилінг карбувався за часів Фрідріха V, правителя Нюрнберга (1372—1398), вагою в 1,9 г. У 1396 році на підставі Швабського монетного союзу, до якого входив цілий ряд Південнонімецьких держав і міст, вага шилінгу була встановлена у 2,283 г (1,522 г срібла). Вага Верхньорейнського шилінга у 1423 році становила 1,686 г (1,124 г срібла). На рейнський гульден йшло 26 шилінгів.
Хоча і шилінг, і гріш спочатку були монетою в 12 денаріїв, шляхи їх розвитку були різними. З початку XVI століття шилінг почав швидко знецінюватися (вміст срібла значно зменшилася), і гріш став дорівнювати 2 і навіть 3 шилінгам. У Німеччині нового часу розрізняються вестфальські, південнонімецькі, любецькі і бранденбурзьсько-прусські шилінги.
У Англії шилінги як срібна монета вперше почала карбуватися в 1504 році при королі Генріху VII (1485—1509) вагою в 9,33 г (8,68 г срібла). На аверсі — зображення короля в профіль, на реверсі — щит з гербами Англії і Франції та напис «Posui Deum adjutorem meum». З часів Каролінгів англійський шилінг був грошово-лічильної одиницею, він дорівнював 12 пенсам (стерлінгів). 20 шилінгів становили фунт. Звідси англійський фунт = 20 шилінгів, або 240 пенсів.
Шилінги також карбувалися на польських і східнослов'янських землях як білонні і мідні монети, де вони відомі під назвою шеляг. У давньоруському літописі згадується, що поляни платили данину хозарам шелягами. Імовірно, що шеляг був слов'янським назвою візантійського соліда або відповідної йому монети. Спершу на польських і східнослов'янських землях в обігу були шеляги хрестоносців, прусські, поморські (померанські), з 70-х років XVI століття їх стали карбувати в Речі Посполитої. Вперше шилінги в Польщі почав карбувати король Сигізмунд I Старий (1506—1548). Вага монети в 1,24 г (0,23 г срібла). Згодом вартість шилінги значно зменшилася, і вони стали найдрібнішими білонними монетами. З другої половини XVII століття шеляг став карбуватися вже з чистої міді. Після поділів Речі Посполитої польській шеляг карбувала Австрія для Галичини. Останні шеляги випускав Гданськ в 1812 році. На території Естонії і Латвії шилінг був грошово-рахунковою одиницею до грошової реформи 1422—1426 років. Після реформи шилінгами стали називати монети, які до цього часу називалися артіг. Шилінги, поряд з пфенігами, були основними монетами на території Естонії і Латвії в XV—XVII століттях.
Шилінг різних держав
Британія та підлеглі території
Британський шилінг (до 1707 року англійський) — до 1971 року грошова одиниця Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Первісно англійська срібна монета, яка вперше почала карбуватися в 1504 році при королі Англії Генріху VII. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 фунта стерлінгів і дорівнював 12 пенсам. Бермудський шилінг — колишня розмінна грошова одиниця британської заморської території Бермудські острови до 1970 року. Бермудський шилінг дорівнював 1/20 бермудського фунта і дорівнював 12 пенсам, співпадаючи з Британською грошовою системою. У 1970 році було введено, бермудський долар, який поділяється на 100 центів. Гібралта́рський шилінг — розмінна грошова одиниця британської заморської території Гібралтар. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 гібралтарського фунта і дорівнював 12 пенсів, співпадаючи з Британською грошовою системою. У 1971 році (за аналогією з Великою Британією) гібралтарський фунт став налічувати 100 пенсів, а шилінг вийшов з обігу. Святої Єлени шилінг — розмінна грошова одиниця британської заморської території Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья. 1 шилінг дорівнював 1/20 фунта Святої Єлени і дорівнював 12 пенсів, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1976 році фунт Святої Єлени став налічувати 100 пенсів. Фолклендський шилінг — розмінна грошова одиниця британської заморської території Фолклендські острови. Шилінг був у обігу до введення десяткової реформи 1971 року. 1 шилінг дорівнював 1/20 фолклендського фунта і дорівнював 12 пенсів, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1971 році (за аналогією з Великою Британією) фолклендський фунт став налічувати 100 пенсів, а шилінг вийшов з обігу.
Історичні підлеглі території Великої Британії, з грошовою системою подібною до Британської
Австралійський шилінг — грошова одиниця домініону Австралійський союз у 1910—64 роках. Австралійський шилінг дорівнював 1/20 австралійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1966 році було введено австралійський долар, який поділяється на 100 австралійських центів. Багамський шилінг — грошова одиниця колонії Багамські острови до 1966 року. Багамський шилінг дорівнював 1/20 багамського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1966 році було введено, багамський долар, який поділяється на 100 центів. Західноафриканський шилінг — колоніальна розмінна грошова одиниця Британської Західної Африки, в 1913-1961 роках, а також Гани в 1957-1958 роках, Сьєрра-Леоне — в 1961-1963 роках. 1 шилінг дорівнював 1/20 західноафриканського фунта і дорівнював 12 пенсів, збігаючись з Британською грошовою системою. Гамбійський шилінг — колишня грошова одиниця Гамбії. Гамбійський шилінг дорівнював 1/20 гамбійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1971 року у Гамбії ввели нову грошову одиницю даласі, яка поділяється на 100 бутуті. До 1968 року на території Гамбії в обігу були західноафриканські фунти, шилінги та пенси. Ганський шилінг — колишня грошова одиниця Гани. Ганський шилінг дорівнював 1/20 ганського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1965 року у Гані перейшли на десяткову систему та ввели нову грошову одиницю ганський седі, яка поділяється на 100 песев. До 1958 року на території Гани в обігу були західноафриканські фунти, шилінги та пенси. Замбійський шилінг — колишня грошова одиниця Замбії у 1964—1968 роках. Замбійський шилінг дорівнював 1/20 замбійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1968 року було введено нову грошову одиницю замбійська квача, яка поділяється на 100 нгве. До 1964 року на території Замбії в обігу були фунти Родезії та Ньясаленду, також відповідні шилінги та пенси. Кенійський шилінг — грошова одиниця Кенії з 14 вересня 1966 року, введена замість східноафриканського шилінга. Один кенійський шилінг дорівнює 100 центам. Кіпрський шилінг — колишня розмінна грошова одиниця Кіпру. До 1955 року кіпрський шилінг дорівнював 1/20 кіпрського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. З 1955 року кіпрський фунт став поділятися на 1000 мілів. Ірландський шилінг — у 1928-1970 роках один ірландський фунт складався з 20 ірландських шилінгів, чи 240 ірландських пенсів. Пізніше один фунт складався з 20 шилінгів чи 100 пенсів. Малавійський шилінг — колишня грошова одиниця Малаві у 1964—1971 роках. Малавійський шилінг дорівнював 1/20 малавійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1971 року було введено нову грошову одиницю малавійська квача, яка поділяється на 100 тамбал. Нігерійський шилінг — колишня грошова одиниця Нігерії до 1973 роках. Нігерійський шилінг дорівнював 1/20 нігерійського фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. У 1973 року було введено нову грошову одиницю нігерійська найра, яка поділяється на 100 кобо. Новозеландський шилінг — грошова одиниця домініону Нова Зеландія в 1933—1967 роках. Новозеландський шилінг дорівнював 1/20 фунта і дорівнював 12 пенсам, збігаючись з Британською грошовою системою. 10 липня 1967 року було введено новозеландський долар, який поділяється на 100 центів. Кенійський шилінг — грошова одиниця Кенії з 14 вересня 1966 року, введена замість східноафриканського шилінгу. Один кенійський шилінг дорівнює 100 центам.