«Воут» OS2U «Кінгфішер» () — американський розвідувальний поплавковий гідролітак, що запускався з борту корабля за допомогою стартової катапульти. Літак, виробництва авіакомпанії Vought, брав у складі американського флоту участь у бойових діях від першого до останнього дня Другої світової війни. Також перебував на озброєнні військово-морських сил багатьох країн, і служив до 1959 року. Загалом було випущено 1 519 одиниць.

Історія У 1937 році ВМС США оголосило конкурс на новий корабельний гідролітак-коректувальник, призначений для заміни «Кертісса» SOC «Сігалл», який перебував на озброєнні капітальних кораблів з 1935 року і не зовсім задовольняв потреби флоту. У конкурсі взяли участь проекти трьох компаній: «модель 85» (XOSS-1) фірми «Стірмен», XOSN-1 підприємства «Нейвел Ейркрафт Фекторі» і «модель 310» (XOS2U-1) фірми «Воут-Сікорський». Літаки двох перших фірм були цілком традиційними біпланами на поплавковому шасі (один центральний і пара подкрильевих поплавців), яке дозволяло замінити його колісним). Силова установка також була однакова і складалася з авіамотора «Пратт енд Вїтні» R-1340-36 потужністю 600 к.с.

Конструкторський колектив «Воут-Сікорський» на чолі з Рексом Бейселом підійшли до вирішення завдання більш прогресивно, ніж їхні конкуренти. Конструктори вирішили використовувати схему моноплана, яка дозволяла поліпшити льотні характеристики. Літак мав повністю суцільнометалеву конструкцію з трапецієподібним крилом, з закругленими закінцівками і оснащувався дев'ятициліндровим двигуном повітряного охолодження «Пратт-Вїтні» R-985-4 «Восп Джуніор» потужністю 450 к.с. та дволопатевим гвинтом.

Усім трьом конкурсантам флот замовив по одному прототипу, але «Воут» впорався із завданням швидше за конкурентів: його XOS2U-1 вперше піднявся в повітря 1 березня 1938 року, а 19 травня XOS2U-1 змінив колеса на поплавки і також піднявся в повітря. Втім XOSS-1 і XOSN-1 вийшли на випробування лише у вересні. Льотні випробування показали повну перевагу прототипу Рекса Бейсела: максимальна швидкість XOS2U-1 склала 275 км/год проти 261 км/год у літака «Стірмена» і 257 км/год у XOSN-1. З іншого важливого для гідролітака показником — посадкової швидкості — невелика перевага була у машини з Філадельфії. Завдяки розвиненій механізації крила цей показник становив 87 км/год. Другим виявився не біплан «Стірмена» (92 км/год), а моноплан «Воут» показав 88,5 км/год.

Загалом, військові моряки схилялися до пропозиції компанії «Воут». На початку 1939 року літак успішно пройшов корабельні випробування на лінкорі «Вест Вірджинія», і як наслідок, 22 травня 1939 року ВМС США замовили 54 серійні літаки під позначенням OS2U-1, які надійшли до перших підрозділів у серпні 1940 року. А 1 жовтня 1941 року літак отримав і власну назву — .

Модифікації XOS2U-1 — прототип літака. 1 одиниця. OS2U-1 — перший серійний варіант з двигуном R-985-48 (450 к.с.). Стрілецьке озброєння — 2 7,62-мм кулемети «Браунінг» (синхронний і турельний); під крилом можлива підвіска 2 45,4-кг бомб. Екіпаж — 2 чол. Виготовлено 54 літаки (49 на поплавковому шасі і 5 — на колісному). OS2U-2 — варіант з двигуном R-985-50 (450 к.с.). Озброєння і бомбове навантаження аналогічні OS2U-1. Встановлено систему нейтрального газу і бронезахисту екіпажу, ємність паливних баків збільшена на 60 %. Виготовлено 158 літаків, з них 45 в поплавковому варіанті, а решта — на колісному шасі. OS2U-3 — модифікована версія з двигуном R-985-AN2 (450 к.с.). Посилено бронювання, передбачена установка фотокулемету. Виготовлено 1006 літаків, з них не менше 531 на колісному шасі. 300 машин комплектувалися двигунами R-985-AN8 (450 к.с.) OS2U-4 — два робочих проекти літаки перероблених з попередніх версій, які відрізнялися крилом малої хорди і зміненого профілю. Не вироблявся. OS2N-1 — варіант виробництва «Нейвел Ейркрафт Фекторі». Відповідав OS2U-3. Випущено 300 одиниць. Kingfisher I — експортний варіант літака OS2U-3 на замовлення Королівського ВМФ Великої Британії. 100 одиниць.

Країни-експлуатанти

Корпус морської піхоти США Берегова охорона США

Повітряні сили флоту Великої Британії — 100 OS2U-3 за програмою ленд-лізу

Королівські повітряні сили Австралії — 18 OS2U-3

 — 15 OS2U-3

Військово-морські сили Куби — 4 OS2U

 — 3 OS2U

 — 6 OS2U

Військово-морські сили Нідерландів — 24 OS2U (не були поставлені через окупацію)

Військово-морський флот СРСР — 2 OS2U (поставлені разом з легким крейсером «Мілвокі», який перейменований на «Мурманськ» та повернутий в 1947 році до США)

 — 6 OS2U-3 за програмою ленд-лізу

Літаки, схожі за призначенням, ТТХ та епохою застосування Fairey Seafox CANT Z.505 CANT Z.506 Airone IMAM Ro.43 Fokker T.III Fokker C.XI-W Fokker C.XIV Arado Ar 196 Heinkel He 59 Heinkel He 114 КОР-1 КОР-2 Curtiss SC Seahawk Curtiss SOC Seagull Curtiss SO3C Seamew Grumman J2F Duck Vought O5U Latécoère 298 Lioré et Olivier LeO H-43 Aichi E13A Mitsubishi F1M Nakajima E8N Watanabe E9W

Див. також Список військових літаків США Список літаків Другої світової війни Aichi E13A Arado Ar 196 IMAM Ro.43 Besson MB.411

Джерела Vought OS2U Kingfisher

Посилання

OS2U Kingfisher: Workhorse of the Fleet Vought OS2U Kingfisher Воут OS2U «Kingfisher» Воут-Сикорский OS2U «Кингфишер». «Зимородок» с американских линкоров Vought OS2U Kingfisher

Примітки Виноски

Джерела

Література Adcock, Al. OS2U Kingfisher in Action (Aircraft in Action No. 119). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1991. ISBN 0-89747-270-5. Doll, Thomas E. and B.R. Jackson. «Vought-Sikorsky OS2U Kingfisher». Aircraft in Profile, Volume 14. Windsor, Berkshire, UK: Profile Publications Ltd., 1974, pp. 113–136. ISBN 0-85383-023-1.