Єле́на, також Геле́на () — царівна з давньогрецької міфології, відома як Єлена прекрасна, Єлена з Аргоса або Єлена зі Спарти, дочка Зевса й Леди (міфологічна версія), дочка Тіндарея, сестра Діоскурів і Клітемнестри; найуродливіша з жінок і одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу, через яку розпочато Троянську війну. Згідно з Лікофроном, мойри визначили їй мати п'ятьох чоловіківЛікофрон. Александра 146.
Первісно Єлена — старомінойська богиня рослинності та пелопоннеське божество родючості і світла. В епосі її зображено смертною жінкою, дочкою царя Спарти Тіндарея.
Етимологія
Етимологія імені Єлени продовжує залишатися проблемою для вчених. Георг Курціус пов'язав Єлену (Ἑλένη) з Місяцем (Селена; Σελήνη). Еміль Буазак вважав, що Ἑλένη походить від добре відомого іменника ἑλένη, що означає «смолоскип». Було також припущено, що λ в Ἑλένη походить від оригінального ν, і, таким чином, етимологія назви буде пов'язана з коренем Венери. Однак Лінда Лі Клейдер вважає, що жодна з наведених вище пропозицій не дуже задовільна.
Зовсім недавно Отто Скутч висунув теорію про те, що ім'я Єлена може мати дві окремі етимології, які належать різним міфологічним фігурам, а саме *Sṷelenā (пов'язана з санскритським svaraṇā «сяюча») і *Selena: перша — спартанська богиня, пов'язана з тим чи іншим природним світловим явищем (особливо вогнищем св. Ельма) і сестрою Діоскурів, друга — богиня рослинності, якій в Терапні поклонялися як Ἑλένα Δενδρῖτις («Єлена з дерев»).
Інші пов'язують етимологію назви з гіпотетичною протоіндоєвропейською богинею сонця, відзначаючи зв'язок імені зі словом «сонце» в різних індоєвропейських культурах. Зокрема, її шлюбний міф може бути пов'язаний з ширшою індоєвропейською «шлюбною драмою» богині сонця, і вона пов'язана з божественними близнюками, як і багато з цих богинь. Таким чином, Мартін Л. Вест запропонував, що Гелена («володарка сонячного світла») може бути побудована на суфіксі PIE -nā («володарка»), що означає божество, що контролює природний елемент. Жодне з етимологічних джерел, здається, не підтверджує існування зв'язку між ім'ям Єлени і іменем, яким звичайно описували себе класичні греки, тобто «елліни», на честь Елліна (Ἕλλην), міфологічного прабатька греків.
Інші дослідники вважають, що визначити етимологію імені Єлена неможливо.
Доісторичний і міфологічний контекст
Витоки міфу про Єлену сягають мікенської доби. Її ім'я вперше з'являється в поемах Гомера, але вчені припускають, що ці міфи походять із ранніх мікенських грецьких джерел. Дія Гомерових поем розгортається в останніх роках епохи героїв, яка займає видатне місце в каноні грецького міфу: дослідники вважають, що доба героїв може відбивати міфілогізовану пам'ять про мікенську цивілізацію.Meagher, The Meaning of Helen, с. 11–18; Thompson, The Trojan War, с. 20 Царі, цариці й герої Троянського циклу часто пов'язані з богами, оскільки божественне походження додавало престижу героїчним предкам греків. Падіння Трої стало символом падіння славетної героїчної епохи, що століттями зберігалася в усній традиції, перш ніж була записана.
Останні археологічні розкопки в Греції свідчать про те, що сучасна Лаконія була окремою територією в епоху пізньої бронзи, тимчасом як поети розповідають, що це було багате королівство. Археологи безуспішно шукали мікенський палацовий комплекс, похований під сучасною Спартою.Hughes, Helen of Troy, 29 Сучасні знахідки свідчать про те, що територія навколо Менелайона в південній частині долини річки Евротас, схоже, була центром Мікенської Лаконії.
Родина У Єлени й Менелая народилася дочка Герміона. Гесіод каже, що вона була «несподіваною дитиною», а Гомер пише, що вона була першою та єдиною дитиною Єлени.Гомер. Одіссея, книга 4. Різні джерела стверджують, що вона також була матір'ю одного або кількох синів, яких звали Етіол, Нікострат, Мегапент та Плейстен. Однак, за іншими даними, це були незаконнонароджені діти Менелая і різних коханок.
Згідно з іншими джерелами, які також суперечать Гомеру, Єлена й Паріс мали чотирьох синів — Коріта, Бунома, Аґана і Ідея — і дочку, яку Єлена назвала на честь себе після перемоги в ігрових змаганнях проти Паріса.Hesiod. Catalogue of Women. Диктіс Критський стверджує, що Коріт, Буном і Ідей загинули під час Троянської війни, коли через землетрус обвалився дах кімнати, де вони спали. Дочку Єлени від Паріса, як повідомляється, вбила її власна бабуся Гекаба під час падіння Трої.
У міфології Народження
У більшості джерел, у тому в Іліаді й Одіссеї Гомера, Єлена — дочка Зевса і жінки спартанського царя Тіндарея ЛедиПсевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека III 10, 7-8 далее (за Евріпідом, третя дочкаЕврипід. Ифигения в Авлиде 51). П'єса Евріпіда «Єлена», написана наприкінці V століття до н. е., є найдавнішим джерелом інформації про народження Єлени: хоча її батьком уважався Тіндарей, вона насправді була дочкою Зевса. Царя богів, що прийняв вигляд лебедя, переслідував орел, і він знайшов притулок у Леди. Лебідь здобув її симпатію, і вони спарились. Тоді Леда знесла яйце, з якого з'явилася Єлена. Перший ватиканський міфограф пропонує ідею про те, що з союзу Зевса і Леди постало два яйця: в одному були Кастор і Полідевк; а в другому були Єлена і Клітемнестра. А втім, той самий автор раніше заявляв, що Єлена, Кастор і Полідевк вилупилися з одного яйця.First Vatican Mythographer, VM I 204.* Gantz, Early Greek Myth, 320–321; Hughes, Helen of Troy, 350; Moser, A Cosmos of Desire, 443–444 Фабій Планціад Фульґенцій теж стверджує, що Єлена, Кастор і Полідевк з'явилися з одного яйця. Псевдоаполлодор стверджує, що Леда мала інтимні стосунки і з Зевсом, і з Тіндареєм у ніч, коли зачала Єлену.Pseudo-Apollodorus, Bibliotheca, III, 10.7
За іншою версією, згідно з «Кіпріями», однією з поем епічного циклу, Єлена була дочкою Зевса і богині Немезиди.Стасін. Кіпрії, фр.9 Бернабе. Датування «Кіпрій» непевне, але вважається, що вони зберігали традиції щонайменше VII століття до н. е. У «Кіпріях» Немезида не бажала паруватися з Зевсом, тому оберталася на різних тварин, намагаючись утекти від нього, і врешті перетворилася на гуску. Зевс також перетворився на гусака і зґвалтував Немезиду, яка знесла яйце, з якого з'явилася Єлена.Псевдо-Эратосфен. Превращения в звезды 25, со ссылкой на Кратина Гермес поклав це яйце на коліна ЛедиГігін. Астрономия II 8. Яйце зберігалося в храмі Левкіппід в СпартіПавсаній. Описание Эллады III 16, 1. За іншою версією, її мати — океанідаГесіод. Перечень женщин, фр.24 М.-У.. Згідно з Птолемеєм Гефестіоном, Єлена — дочка Геліоса і ЛедиКомментарий Д. О. Торшилова в кн. Гигин. Мифы. СПб, 2000. С.98.
Асклепіад Траґільський і Псевдоератостен оповідали схожу історію за винятком того, що Зевс і Немезида обернулися в лебеді, а не в гуси.Асклепіад 12F11, Псевдоератостен Catast. 25. Тімоті Ґанц припустив, що традиція, що Зевс прийшов до Леди у вигляді лебедя походить від версій, у яких Зевс і Немезида перетворювалися на птахи.Ґанц, Early Greek Myth, ibid
Єлена і Тесей
Єлена була найпрекраснішою з жінок, і навіть богині заздрили їй. Герой Аттики Тесей з допомогою Піріфоя викрав Єлену зі Спарти, коли їй було 12 роківПсевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека Э I 23 (або коли їй було 10 роківДіодор Сицилійський. Историческая библиотека IV 63, 2), коли вона танцювала в храмі Артеміди ОрфіїПлутарх. Тесей 31 або приносила жертву у святилищі АртемідиГігін. Мифы 79. Брати Єлени Полідевк і Кастор звільнили її і повернули до Тіндарея; вона залишилася незайманою. Згідно зі Стесіхором, коли Єлена повернулася з Афін, вона була вагітна й народила в Аргосі дочку Іфігенію, заснувавши там храм ІлітіїСтесіхор. Елена, фр.191 Пейдж = Павсаній. Описание Эллады II 22, 6.
Весілля Єлени За Єлену сваталася безліч женихів, але Тіндарей побоювався чвар і ніяк не міг зважитися віддати Єлену заміж. Одіссей запропонував Тіндареєві надати право вибору нареченого самій Єлені, яка вибрала прекрасного сина Атрея Менелая, що після смерті Тіндарея став царем Спарти.
Багато героїв, які прагнули руки Єлени, поклялися, що ніколи не піднімуть зброї проти її чоловіка і в усьому будуть йому допомагати. Коли Паріс викрав Єлену й повіз її до Трої, Менелай покликав на допомогу грецьких героїв, і вони вирушили в похід проти троянців. Під час Троянської війни Єлена, живучи в Трої як дружина Паріса, бажає повернутися до першого чоловіка й доньки Герміони. Пріам і троянські старійшини віддають належне вроді Єлени.
Після захоплення Трої Єлена разом з Менелаєм повертається в Спарту. У післягомерівських версіях міф про Єлену ускладнився й доповнився новими подробицями, які, мабуть, були почасти запозичені з різних місцевих міфів. Із двох натяків в «Одіссеї» (IV, 276; VIII, 517) розвинулася легенда, що після смерті Паріса Єлена нібито стала дружиною його брата Деїфоба, якого після захоплення Трої видала Менелаєві. З інших натяків в «Іліаді» й «Одіссеї» про перебування Менелая з Єленою в Єгипті виник переказ про те, що Єлена зовсім не була в Трої, а жила в єгипетського царя Протея, який повернув її Менелаєві. Щоб примирити цю версію з епосом, вигадано, що в Трої був начебто лише привид Єлени. Культ Єлени процвітав у Лаконії, де він був пов'язаний з уявленням про вмирання й оживання природи (пор. воскресіння Єлени). Як і її брати Діоскури, Єлена вважалася покровителькою моряків.
У Єгипті Принаймні троє давньогрецьких авторів, Евріпід, Стесіхор і Геродот, заперечували, що Єлена коли-небудь їздила до Трої; натомість, за їхніми словами, під час троянської війни Єлена перебувала в Єгипті. У версії, викладеній Евріпідом у п'єсі «Єлена», Гера створила подобу Єлени (eidolon, εἴδωλον) з хмар на прохання Зевса, а Гермес відвіз її в Єгипет, тимчасом як Єлена ніколи не вирушала до Трої. Ейдолон також присутній у розповіді Стесіхора, але не в раціоналізаційній версії міфу Геродота. Окрім цих даних, Лікофрон стверджує, що Гесіод перший згадав про ейдолон Єлени. Ці твердження можуть означати, що Гесіод заявив про це в літературному творі, або що ідея була широко відома й поширена в ранній архаїчній Греції за часів Гесіода і, отже, приписувалася йому.
Геродот додає ваги «єгипетській» версії подій, висуваючи власні свідчення: він подорожував у Єгипет і опитував священників храму в Мемфісі. За словами цих священників, Єлена прибула в Єгипет незабаром після виходу зі Спарти, оскільки сильний вітер підірвав корабель з курсу. Протей, жалуючись, що Паріс спокусив дружину свого господаря і пограбував його будинок у Спарті, заборонив Парісові відвезти Єлену до Трої. Паріс повернувся до Трої без нової нареченої, але греки відмовилися вірити, що Єлена перебуває в Єгипті, а не в стінах Трої. Таким чином, Єлена чекала в Мемфісі десять років, а греки й троянці воювали. Після закінчення Троянської війни Менелай відплив до Мемфіса, де Протей возз'єднав його з Єленою.
Під час падіння Трої Під час падіння Трої роль Єлени неоднозначна. В Енеїді Вергілія Деїфоб розповідає про зрадницьку позицію Єлени: коли Троянського коня прийнято до міста, вона призначила вакхічні обряди, очолила хор троянських жінок і, тримаючи серед них смолоскип, подала знак грекам з центральної вежі міста. В Одіссеї, однак, Гомер розповідає іншу історію: Єлена тричі обводила коня й зображала голоси грецьких жінок, що залишилися вдома, — вона таким чином катувала чоловіків усередині коня (включаючи Одіссея і Менелая) нагадуванням про їхніх коханих.
Після смерті Гектора і Паріса Єлена стала коханкою їхнього молодшого брата Деїфоба; але під час падіння Трої вона сховала меч свого нового чоловіка й залишила його на милість Менелая і Одіссея. В «Енеїді» Еней зустрічає понівеченого Деїфоба в царстві Аїда; його рани служать свідченням його ганебного кінця, спричиненого останнім учинком Єлени — зрадою.