Ігна́тпіль — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 1 575 особи (01.01.2024).
Історія
У першій половині XVII століття територія сучасного Ігнатпіля входила до складу Київського воєводства Речі Посполитої та належала маєтностям шляхетського роду Немиричів.Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 518.
22 січня 1633 року до другої каптурової книги Київського воєводства вписано угоду між Ярошем Зброжком та представниками роду Немиричів щодо наїзду на Рудню на річці Жерів. Подія стосувалася земель Норинської волості та маєтностей Немиричів.Архівні документи Київського воєводства, фонд 12, рік 1633, с. 45–47.
У 1636 році відбулося офіційне розмежування володінь між Ксаверівським єзуїтським колегіумом (Невгоди, Ігнатпіль, фільварок на Заруччі) та маєтками Немиричів у Пулчинці Норинської волості.Назва джерела, автор, Назва праці, рік, с. 102–104.
Наприкінці XVII — на початку XVIII століття регіон залишався малозаселеним і зазнавав демографічного спаду через воєнні конфлікти, епідемії та міграційні процеси.Історія Київського Полісся у XVII–XVIII ст., автор Петренко І., Київ, 2001, с. 75–80.
Перша письмова згадка про село Ігнатпіль датується 1694 роком.
У 1906 році в селі мешкало 795 осіб, налічувалося 125 дворових господарств.
У січні—лютому 1918 року район Ігнатполя став ареною бойових дій між частинами Армії УНР та більшовицькими підрозділами. Українські частини тимчасово відбили село і зайняли оборонні позиції по північній околиці Ігнатпільського лісу.Прохода В. Х. Записки до історії Сірих (сірожупанників). Овруч. Сторінки історії.
У червні 1920 року поблизу Ігнатполя відбулася битва між польськими та радянськими підрозділами. Польські війська захопили полонених і спорядження після концентричної атаки на позиції радянської кавалерії.Bitwa pod Ignatpolem, польська Вікіпедія, https://pl.wikipedia.org/wiki/Bitwa_pod_Ignatpolem
8 листопада 1921 року під час Листопадового рейду відділ Івана Ремболовича Армії УНР підірвав залізничний міст через річку Жерев біля Ігнатполя.Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
1927 року на базі місцевого родовища граніту створено щебеневий завод потужністю 500 тис. м³/рік.
Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 530 місцевих жителів, з них 150 осіб загинуло, 365 — нагороджено орденами і медалями. У бою біля Ігнатполя загинув Герой Радянського Союзу Микола Лут.
Під час німецької окупації 1941–1943 років у Ігнатполі функціонувала залізнична станція, яку використовували окупанти для військових і транспортних потреб.Архівні дані Української залізниці, 1941–1943, фонд 22, с. 11–15.
На початку 1970-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу імені Шевченка, середня школа, чотири бібліотеки із книжковим фондом 15 тис. примірників, дільнича лікарня, аптека, два фельдшерсько-акушерські пункти.
12 червня 2020 року територію та населені пункти Ігнатпільської сільради включено до складу Овруцької міської громади Коростенського району Житомирської області.
Джерела
Населення За даними перепису 2001 року населення села становило 1755 осіб, з них 96,7 % зазначили рідною українську мову, 2,85 % — російську, 0,11 % — білоруську, а 0,34 % — іншу .
Пам'ятки 1956 року на околиці населеного пункту було насипано курган Слави, а в центрі Ігнатполя встановлено пам'ятник загиблим воїнам.
Природоохоронна територія Неподалік від села розташований лісовий заказник «Урочище Дуби».
Відомі люди Бочарніков Валерій Володимирович (1973—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Василенко Олександр Васильович (1994—2014) — український військовик, учасник російсько-української війни. Краснов Володимир Павлович (нар. 1951) — український лісівник . Правдивий Борис Миколайович ( 1937) — графік.
Примітки
Джерела
Посилання Погода в селі Ігнатпіль