«Слідство ведуть ЗнаТоКі. Свідок» — 9-я частина радянського телевізійного детективного серіалу «Слідство ведуть ЗнаТоКі» 1973 року.
Сюжет Знаменський веде справу щодо хуліганства. Молода людина, випускник архітектурно-будівельного інституту Олексій Дьомін, захищаючи дівчину від цвинтарного каменетеса Платонова, що чіплявся до неї, отримав важке каліцтво — втратив зір, можливо, назавжди. Головний свідок, інженер ТЕЦ Ігор Сергійович Власов, який випадково опинився поблизу і бачив бійку на власні очі, спочатку сам зголосився викрити хулігана, але тепер чомусь не поспішає допомагати слідству: вкрай скупо розповідає про подробиці побаченого, відмовляє, намагається виправдати Платонова. Після кількох довгих бесід Пал Палич переконується, що якась темна історія з минулого Власова заважає його відвертості.
Несподівано Власов вирішує відвідати постраждалого в лікарні, а після цього з'являється з повинною. Виявляється, п'ять років тому сам він зробив практично таке ж діяння: почав приставати до привабливої дівчини на вулиці, а коли молодий хлопець заступився за неї — вдарив хлопця ключем, який опинилися в руці; той впав і не міг піднятися. Власов втік з місця події, але не знає, чим скінчилася та історія. Припускати можна що завгодно: хлопець міг відбутися легкими забоями, але міг постраждати і серйозно, і в цьому випадку Власова чекає суд. Фільм закінчується сценою, в якій Знаменський телефоном запитує у картотеці про описану Власовим подію. Результат запиту залишається невідомим.
Ролі та виконавці
Головні ролі Георгій Мартинюк — Знаменський Леонід Каневський — Томін Ельза Леждей — Кібріт
У ролях Микола Скоробогатов — Іван Федотович Дьомін Микола Волков — Ігор Сергійович Власов Всеволод Платов — Платонов Володимир Герасимов — Олексій Дьомін Олена Юргенсон — Рита Варвара Сошальська — Тамара Георгіївна, мати Томіна Неллі Зінов'єва — Таня Кирило Глазунов — конвоїр Валентина Мартинюк — чергова у в'язниці
Знімальна група Режисер — В'ячеслав Бровкін Сценаристи — Олександр Лавров, Ольга Лаврова Оператор — Владислав Єфімов Композитор — Марк Мінков Художник — Лариса Мурашко
Посилання