Джоаккі́но Коло́мбо (; 9 січня 1903, Леньяно, Королівство Італія — 27 квітня 1988, Мілан, Італія) — італійський інженер-конструктор автомобільних двигунів. Автор конструкцій двигунів для перегонових та спортивних автомобілів компаній «Alfa Romeo», «Ferrari», «Maserati» та «Bugatti».
Біографія Коломбо народився в Леньяно, де знаходилось конструкторське бюро «», створене італійським інженером парових двигунів . Підприємство було розробником першого в Італії дизельного двигуна, и спеціалізувалось на конструюванні двигунів для підводних човнів. Там Коломбо почав у 14-річному віці опановувати ази конструкторської майстерності, коли став підробляти креслярем під час Першої світової війни.
Згодом він виграв конкурс для молодих конструкторів, опікуном якого був власник автомобільної компанії «Alfa Romeo». У 1924 році Коломбо перебрався із Леньяно до Мілана, де розпочав свою роботу в «Alfa Romeo» у ролі підмайстра у Вітторіо Яно. Із середини тридцятих років Коломбо був основним посередником між головним офісом «Alfa Romeo» і «Scuderia Ferrari», у ті часи дочірньою перегоновою командою «Alfa Romeo», якою керував Енцо Феррарі. У 1937 році, Коломбо розробив двигун 158 (1,5 л) для легендарної «Alfetta», чим привернув до себе увагу з боку Енцо Феррарі. У 1939 році Феррарі через суперечки у фінансово-управлінських питаннях покинув «Alfa Romeo». Коломбо став керівником «Alfa Corse», що прийшла на заміну «Scuderia Ferrari».
Друга світова війна і перші повоєнні роки не були сприятливим періодом для розвитку автомобільного спорту й автомобілебудування для нього. Навесні 1945 року, у Мілані був вбитий соратник Коломбо — виконавчий директор «Alfa Romeo» , це вбивство стало помстою колишнім сподвижникам Муссоліні. Коломбо вхопився за можливість виїхати з Мілана до Модени й попрацювати з «Ferrari». Енцо попросив Коломбо розробити невеликий двигун V12 для використання у нових брендових спортивних і звичайних автомобілях компанії «Ferrari». Перший двигун Ferrari Colombo з'явився 11 травня 1947 року.
Крихітний 1,5 літровий двигун V12, що ставився Ferrari 125 S, , а потім і на став першою успішною роботою Коломбо для «Ferrari». Цей двигун відомий у колах Феррарі як «Colombo» і випускався як для звичайних автомобілів, так і для витривалих перегонових моделей протягом понад 15 років, з наступною модифікацією у 3,3 літрову конструкцію. Сюди належить і відомий 3,0 літровий Ferrari 250 у перегоновій (S), спортивній (TR) та GT версіях.
Але двигуни Коломбо не мали успіху у Формулі-1. Потужність двигуна було нарощено нагнітачем але до використання у Формулі-1 так і не дійшло, хоча двигун себе добре зарекомендував у Формулі-2 та гонках на витривалість «Mille Miglia» і «24 години Ле-Мана».
Енцо Феррарі зробив свій звичний хід для зіштовхування талантів одного з одним. Щоб усунути Коломбо він запросив для розробки нового атмосферного V12 Ауреліо Лампреді, якого у молоді роки опікував Коломбо. Згодом, і колишній наставник Коломбо, Вітторіо Яно також перейшов до «Ferrari» та залишив без роботи двох перших.
Коломбо покинув «Ferrari» у 1950 році й повернувся до «Alfa Romeo». Там він керував перегоновою програмою компанії у період, коли чемпіонами «Формули-1» стали Ніно Фаріна (1950) і Хуан-Мануель Фанхіо (1951).
У 1953 році Коломбо перейшов до «Maserati», де брав участь у розробці для гран-прі автомобіля Maserati 250F. Через два роки, Коломбо очолив нову перезапущену роботу «Bugatti» над Bugatti Type 251. Після того він працював у компанії «MV Agusta» у 1957—1970 роках.
Джоаккіно Коломбо помер у Мілані у 1988 році.
Примітки
Посилання Невоспетые гении Формулы-1:Джоакино Коломбо Progettisti Ferrari Gioacchino Colombo forza-mag.com Genesis 1.5:12