Конституційний трибунал Республіки Польща () — орган конституційного правосуддя в Польщі, головним завданням якого є перевірка на відповідність Конституції країни усих нормативно-правових актів.

З 2015 року склад і легітимація Трибуналу є предметом конституційного спору, у якому сторони представляють різні інтерпретації положень про вибір і присягу суддів. Стан спору загострився у квітні 2026 року, коли президент Кароль Навроцький прийняв присягу від 2 із 6 суддів, обраних Сеймом 13 березня 2026 року, а статус решти залишився спірним.

Історія Судовий контроль конституційності права був предметом дискусій у наукових середовищах та політичних дебатів у період Другої Речі Посполитої.

У період ПНР створення конституційного суду стало постулатом, сформульованим багатьма середовищами під час політичного перелому 1980–1981 років. Його вимагали, зокрема, адвокатура та Незалежна самоврядна профспілка «Солідарність». Постулат створення незалежного Конституційного трибуналу або відповідної Палати Верховного суду був одним із пунктів ухвали І Національного З’їзду Делегатів НСПП «Солідарність» від 7 жовтня 1981 року.

Конституційний Трибунал було засновано законом від 26 березня 1982 року про зміну Конституції ПНР. Оскільки введений тоді до Конституції артикул 33a складався лише з семи речень, необхідно було розробити закон, який регулював би функціонування Трибуналу. Після складного процесу було ухвалено закон про Конституційний Трибунал 29 квітня 1985 року, а формально Трибунал розпочав діяльність 1 січня 1986 року. Його членами було 12 суддів.

Попри обмеження (можливість відхилення рішень Сеймом більшістю 2/3 голосів), у літературі зазначається, що Трибунал виробив самостійну лінію прецедентів (зокрема принципи «демократичної правової держави», «рівності перед законом», «незворотності дії права»).

Після політичних змін 1989 року його позиція була зміцнена. Конституція РП 1997 року та новий закон про Конституційний Трибунал розширили склад суддів до 15, збільшили каденцію до 9 років і ліквідували компетенцію щодо загальнообов’язкової інтерпретації законів.

У червні 2015 року Сейм VII каденції ухвалив новий закон про Конституційний Трибунал, що викликало кризу. Вибір 5 суддів у жовтні 2015 року та ще 5 суддів у грудні 2015 року призвів до конфлікту. З’явилося поняття «так звані судді‑дублери» (Генрик Цьох, Лех Моравський, Маріуш Мушинський). Європейський суд з прав людини у справі Xero Flor проти Польщі (2021) визнав участь таких суддів порушенням права на незалежний суд.

06 березня 2024 року Сейм X каденції ухвалив резолюцію про усунення наслідків кризи. Конституційний Трибунал визнав її неконституційною (U 5/24), але уряд відмовився публікувати рішення. 13 вересня 2024 року ухвалено новий закон про Конституційний Трибунал, що передбачав ретроактивне позбавлення сили рішень із участю спірних суддів. Конституціоналісти критикували це як порушення принципу незалежності суддів.

29 липня 2025 року Конституційний Трибунал визнав закон неконституційним (Kp 3/24), але уряд не визнав рішення. 18 грудня 2025 року Суд Європейського Союзу постановив, що Конституційний Трибунал у нинішньому складі не відповідає вимогам незалежного суду (C‑448/23).

13 березня 2026 року Сейм обрав шістьох нових суддів. 01 квітня президент Навроцький прийняв присягу лише від двох із них, що викликало новий спір. Четверо інших склали присягу в Сеймі перед нотаріусом, але президент і голова Трибуналу не визнали її. 04 вересня 2026 року Сейм обрав ще одного суддю — Мацєя Берка, але президент поставив під сумнів його стаж як радника‑правника і відмовився прийняти присягу без додаткових документів.

Компетенція Трибуналу Конституція з дня 02 квітня 1997 р. має чотири сфери юрисдикції щодо Трибуналу: перегляд норм (абстрактних та конкретних; a posteriori i a priori — п.п. 1-3 ст. 188, п.п. 3 та 4 ст. 122, п. 2 ст. 133); спеціальним порядком перегляду норм є розгляд конституційних скарг (ст. 79 та ст. 188); вирішення компетенційних спорів між центральними конституційними органами держави (ст. 189); рішення щодо відповідності Конституції цілей чи діяльності політичних партій (ч. 1 ст. 188); визнання тимчасової нездатності Президента Республіки обіймати посаду (п. 1 ст. 131).

Склад

Трибунал складається з 15 членів. Судді призначаються Сеймом за поданням не менше 50 депутатів або Президії Сейму на 9 років, повторно займати посаду не можуть.

Голова і його заступник призначаються Президентом з числа кандидатів, представлених самим Трибуналом.

Сигнатури справ K – подання щодо визнання відповідности законів або ратифікованих міжнародних угод Конституції, а також відповідности законів міжнародним угодам, ратифікація яких вимагала попередньої згоди, вираженої в законі; до 2004 року також справи з галузі превентивного контролю (подання президента Республіки); Kp – подання президента Республіки про визнання відповідности Конституції законів перед їх підписанням або міжнародних угод перед їх ратифікацією; U – подання щодо відповідности Конституції, ратифікованим міжнародним угодам або законам нормативних актів, виданих центральними органами державної влади; P – правові запитання у справі відповідности нормативного акта Конституції, ратифікованим міжнародним угодам або закону; SK – конституційні скарги; Kpt. – подання щодо вирішення компетенційних спорів між центральними конституційними органами держави; Pp – подання щодо відповідности Конституції цілей або діяльности політичних партій; M – подання маршалка Сейму про встановлення перешкоди у виконанні обов’язків президентом Республіки та доручення маршалкові тимчасового виконання обов’язків президента; S – ухвали Трибуналу, що сигналізують про порушення або прогалини в праві; Tp – правові запитання, що підлягають попередньому формальному контролю; Tw – подання органів і організацій, перелічених у ст. 191 ч. 1 п.п. 3–5 Конституції, що підлягають попередньому розгляду; Twn – подання суб’єктів, перелічених у ст. 191 ч. 1 п.п. 1 і 2 Конституції, що підлягають попередньому формальному контролю; Kw і Uw – справи, порушені з власної ініціативи Трибуналу (1986–1997); W – ухвали й постанови щодо загальнообов’язкової інтерпретації законів (1990–1997).

Галерея

Примітки