Ба́рське ге́рцогство (, , нім. Herzogtum Bar) — герцогство у Західній Європі, на західному кордоні Священної Римської імперії, зі столицею у місті Бар, що існувало в 1354—1766 роках. Розташовувалося на території сучасної східної Франції. Виникло на основі Барського графства (), яке виокремилося зі складу Лотаринзького герцогства імперії в 1033 році, а згодом було поділено в 1301 році між Імперією і Францією. Від 1480 року перебувало в династичній унії з Лотаринзьким герцогством, з яким об'єдналося 1508 року. Входило до Верхньорейнського імперського округу. 1766 року приєднане до Французького королівства.

Назва Барське герцогство (, ), або герцогство Бар ()

Історія В 951 році Фрідріх був заручений з Беатрис, дочкою Гуго Великого, герцога Франції і Гедвіги Саксонської, сестри короля Східно-Франкського королівства Оттона I. Шлюб відбувся в 954 році. Цей шлюб приніс Фрідріху як посаг володіння абатства Сен-Дені в Лотарингії, в тому числі і абатство Сен-Мійель. У спробі створити власні володіння Фрідріх обміняв єпископу Туля деякі володіння, завдяки чому у нього в руках виявилося графство Бар. Згодом Фрідріх був призначений Оттоном герцогом Верхньої Лотарингії. Його нащадки надалі правили графством.

В 1026 році помер Тьєррі I, онук Фрідріха I, а в 1033 році помер його бездітний син Фрідріх III, правнук Фрідріха I. Двох його сестер, Софію і Беатрис взяла під опіку їх тітка Ґізела Швабська. Софія успадкувала графство Бар, а Верхня Лотарингія була передана чоловіком Гізели, імператором Конрадом II, герцогу Нижньої Лотарингії Гозело (Гоцело) I. Таким чином, Лотарингія була знову об'єднана в єдине герцогство, а Бар виділився в окреме Барське графство ().

Із спадщини брата Софія отримала абатство Сен-Мійель і залежні від нього замки Бар-ле-Дюк, Амансіо і Муссон і південну частину споконвічних земель її роду. Вона вступила у володіння своїми землями, коли в 1038 році одружилася з Людовиком де Скарпоні, графом Монбельяра. Близько 1073 року чоловік Софії помер, і Монбельяр перейшов до їх старшому синові Тьєррі. Після смерті Софії в руках Тьєррі виявився і Бар.

13 березня 1354 роки маленька сеньорія Муссон, завжди залежна від Бара, була перетворена в маркграфство Понт-а-Муссон. Це викликало невідповідність в титулах графа Бара Роберта, так як на першому місці стояв титул маркграфа, хоча чільні землі в його володіннях розташовувалися навколо Бар-ле-Дюка. Для того, щоб усунути це непорозуміння, імператор Карл IV звів Бар разом з Люксембургом в статус герцогства.

В 1401 році Роберт склав заповіт на користь свого третього сина Едуарда, надавши йому узуфрукт у вигляді герцогства. З цим не погодився його онук Роберт де Марль, і в 1406 році відбувся процес в парламенті Парижа, який завершився невдало для нього в 1409 році — Роберт отримав компенсацію в 1413 році у вигляді титулів графа де Марль і (як спадкоємець своєї матері) графа де Суассон, але герцогства він так і не зміг домогтися. Його дядько Едуард виграв процес в 1411 році і отримав Бар у вигляді узуфрукта. Чотири роки по тому Роберт де Марль, герцог Едуард і його молодший брат Жан де Пюїзе загинули в битві при Азенкурі.

З самого початку свого правління в Барі Людовик почав шукати союзу і миру з герцогом Лотарингії Рене Добрим. Протягом декількох століть графи Бара і герцоги Лотарингії конфліктували між собою. В результаті переговорів 13 серпня 1419 року було укладено договір, а в 1420 році відбувся шлюб між його внучатим племінником Рене Добрим та Ізабеллою, дочкою і спадкоємицею герцога Лотарингії Карла II. Їм Людовик заповідав герцогство Бар. Після смерті Людовика в 1431 році його зять Рене приєднав Бар до Лотарингії. Незважаючи на об'єднання герцогств під одним правителем, Бар частково зберіг свою незалежність від Лотарингії, так як наступні правителі іменувалися «герцогами Лотарингії і Бара».

Після смерті Лещинського в 1766 році обидва герцогства перейшли до корони. Землі що колись належали до Барського герцогства утворили потім більшу частину французьких департаментів Мез і Мерт і Мозель.

Примітки

Див. також

Бар-ле-Дюк Список графів і герцогів Бара

Бібліографія Köbler, G. Historisches Lexikon der Deutschen Länder. Die deutschen Territorien vom Mittelalter bis zur Gegenwart. 7., vollständig überarbeitete Auflage. C. H. Beck, München 2007, S. 42S, 391 f. Thomas, H. Zwischen Regnum und Imperium. Die Fürstentümer Bar und Lothringen zur Zeit Kaiser Karls IV. (= Bonner historische Forschungen. Bd. 40). Ludwig Röhrscheid, Bonn 1973.

Посилання