Жінки в обчислювальній техніці сформували еволюцію інформаційних технологій. Вони були одними з перших програмістів на початку 20 століття і зробили значний внесок у цю галузь. Зі зміною технологій та практик роль жінок як програмісток змінювалася, а записана історія галузі зменшила їхні досягнення.
Починаючи з 18 століття, жінки здійснили наукові обчислення, включаючи передбачення Ніколь-Рейн Лепот про комету Галлея та обчислення Марії Мітчелл руху Венери. Перший алгоритм, призначений для виконання комп'ютером, було розроблено Адою Лавлейс, піонерко галузі. Українка Катерина Ющенко першою у світі створила мову програмування для комп'ютера. Ґрейс Гоппер стала першою людиною, яка розробила компілятор для мови програмування. Протягом ХІХ та початку ХХ століття, а також до Другої світової програмування здійснювали переважно жінки; найвагомішими прикладами є жіночій персонал Гарвардської обсерваторії відомим під назвою Гарвардські обчислювачки, декодувальниці в Блечлі-Парк та інженерія в НАСА.
Після 1960-х «м'яку роботу», в якій панували жінки, перебрало на себе сучасне програмне забезпечення, і значення жінок в ІТ зменшилось. Сучасне суспільство прагне осмислити гендерну нерівність та брак жінок у обчислювальній техніці з кінця ХХ століття і далі, вживаються заходи з викорінення гендерної нерівності в галузі (див. Жінки у галузях STEM та Освіта жінок у STEM). Багато жінок продовжували робити вагомий внесок в ІТ всупереч розвитку нерівності. У ХХІ столітті жінки займали керівні ролі в кількох технологічних компаніях, такі як Мег Вітмен, президентка і головна виконавча директорка Hewlett Packard Enterprise, і Марісса Маєр, президентка і генеральна директорка Yahoo!, ключова речниця Google.
Історія
XVIII століття Ніколь-Рейн Етабль де Лабрієр під новим іменем — Лепот — увійшла в історію світової науки як перша у Франції жінка-астрономка, одна з колективу обчислювачів, які працювали з Алексі Клодом Креро та Жозефом-Жеромом Лефрансуа де Лаландом, щоб розрахувати орбіту та передбачити дату повернення Комети Галлея. Вони почали працювати над розрахунками в 1757 році, працюючи протягом дня, іноді без перерви на їжу. Вони розділили великі обчислення на «незалежні шматки, зібрали результати з кожної частини в кінцевий продукт», а потім перевірили на помилки. Їх методом активно користувались майбутні покоління обчислювачів. Лепот продовжувала працювати над обчисленням до кінця свого життя, працюючи в Connaissance de Temps і публікуючи передбачення сонячних затемнень.
XIX століття Використовуючи дводюймовий телескоп 1 жовтня 1847 року 29-річна Марія Мітчел відкрила комету, яку назвали «Кометою міс Мітчелл». Вона була нагороджена золотою медаллю короля Данії Фредеріка VI й стала першою жінкою, обраною в Американську академію мистецтв і наук у 1848 році.Пізніше обрана до Американської асоціації просування науки та Американського філософського товариства, Мітчелл, швидше за все, була однією з перших жінок, професійно зайнятих урядом США. Вона працювала в офісі Морського альманаху у Вашингтоні, де розрахувала позицію Венери.
Кароліна Гершель, сестра британського астронома і композитора німецького походження Вільяма Гершеля, під його керівництвом вивчила основи математики та асистувала і наукових обчисленнях. Гершель стала першою жінкою, чию наукову статтю опублікувало Лондонське королівське товариство, завершила до 1828 підготовку до друку каталогів відкритих братом туманностей і зоряних скупчень (понад 2500 об'єктів). Самостійно здійснювала астрономічні спостереження. Впродовж 1786—1797 років відкрила 8 комет і 14 туманностей. Гершель уклала покажчик зі списком помилок для зоряного каталогу Джона Флемстида та випустила новий додатковий каталог, до якого внесла 561 зорю, пропущену Флемстідом.
Англійська математикиня Ада Лавлейс вважається першою програмісткою. Вона зробила опис ранньої версії обчислювального пристрою загального призначення Чарлза Беббіджа — аналітичної машини. Склала першу у світі програму (для цієї машини).
Після Громадянської війни у США все більше людей наймали обчислювачами. Багато вдів загиблих воїнів шукали способи заробітку. Інші жінки отримали цю роботу, коли уряд відкрив для жінок посади через брак чоловіків.
Група жінок під керівництвом Едварда Чарлза Пікерінга, яка увійшла в історію як Гарвардські обчислювачки, аналізувала астрономічні дані в обсерваторії Гарвардського коледжу. Гарвард був першим університетом, який найняв жінок на цей вид роботи. За допомогою фотопластин обчислювачки вивчали рух, температуру зір і відстань між ними. Класифікацією, розробленою однією з учасниць групи Енні Джамп Кеннон, користуються донині. Її колежанка Генрієтта Лівітт розробила спосіб вимірювання космічних відстаней з опорою на циклічні пертурбації змінних зір. Вважається, що Пікерінг найняв жінок, оскільки при тому ж об'ємі і якості жіноча праця оцінюється дешевше, при тому, що жінки краще пристосовані до кропіткої роботи. Працювали «Гарвардські обчислювачки» 6 днів на тиждень за 25 центів на годину.Серед жінок, які складали цю групу, були Вільяміна Флемінг, Енні Джамп Кеннон, Генрієтта Свон Лівітт, Флоренція Кушман та Антонія Каетана Морі.
XX століття
1910-ті роки Під час Першої світової Карл Пірсон та його лабораторія з біометрики допомагали здійснювати балістичні розрахунки для Міністерства боєприпасів Великої Британії. Беатріс Мейбл Кейв-Браун-Кейв допомогла обчислити траєкторії бомбових снарядів. У 1916 році Кейв-Браун-Кейв покинула роботу Пірсона і почала працювати на повний робочий день у Міністерстві. У США для розрахунків балістики в 1918 році були найняті обчилювачки, які працювали в будівлі торгового центру у Вашингтоні. Одна з них, Елізабет Вебб Вілсон, працювала головною обчислювачкою. Після війни жінки, які обчислювали балістику для уряду США, мали проблеми з працевлаштуванням в галузі обчислювальної техніки, і Вілсон врешті викладала математику в середній школі.
1920-ті роки На початку 1920-х років державний коледж штату Айова під керівництвом професора Джорджа Снедекора працював над удосконаленням наукових та технічних засобів навчання, експериментуючи з новими машинами-перфокартами та калькуляторами. Снедекор також працював з обчислювачами, серед яких більшість жінок, зокрема Мері Клем. Клем ввела термін «нульова перевірка» як метод пошуку помилок в некомп'ютеризованих обчисленнях. Обчислювальна лабораторія, якою керувала Клем, стала однією з найпотужніших обчислювальних центрів того часу.
Едіт Кларк (1883—1959) стала першою жінкою, яка отримала ступінь інженера-електрика в 1919 році, і першою жінкою, яка професійно працювала інженером-електроніком у США, її найняли на посаду штатного інженера в General Electric в 1923 році.
1930-ті роки У 1935 році Національний консультативний комітет з повітроплавання вперше найняв 5 білих жінок в якості обчислювачок.
1940-ві роки Рутинні та громіздкі обчислення вважалися жіночою роботою впродовж 40-х років ХХ століття. Це демонструє, наприклад, термін «kilogirl», введений членом Комісії прикладної математики на початку десятиліття. Один кілограм енергії дорівнював приблизно тисячі годин роботи за комп'ютером. Під час Другої світової війни жінки виконували більшість балістичних розрахунків, оскільки чоловіки вважали цю роль нижчою за рівень власної компетентності.When Computers Were Women Становище темношкірих жінок було ще важчим, їм доводилося працювати стільки ж (або в багатьох випадках більше), скільки їхнім білим колегам та ще й умовах сегрегації. База ВПС Ленглі була укомплектована двома расово відокремленими групами жінок, одна на східній стороні, а інша на західній стороні. Група афроамериканських обчислювачок отримала назву West Area Computers. На відміну від білих жінок, NACA вимагала від афроамериканок повторного проходження курсу коледжу, і багато з них ніколи не отримували підвищення. Керівниками West Area Computers були білі жінки, і тільки 1949 року їх очолила Дороті Воган, яка стала першою афроамериканською адміністратореою і менеджеркою NACA. У роки Другої світової в маєтку Блечлі-Парк розміщувалася Урядова школа кодування і дешифрування в якій працювали понад 10 тисяч осіб, дві третини з них жінки. Алан Тюрінг і Гордон Велчман винайшли обчислювальну електромеханічну машину Bombe, яка використовувалося для аналізу кодів й управлялася операторками-жінками. У розпал Другої Світової, щоб допомогти артилеристам обчислювати траєкторії польоту снарядів, було розроблено перший електронний цифровий обчислювач загального призначення, який можна було перепрограмувати для рішення широкого спектра завдань ENIAC. Хоча його збірка почалася за рік до Дня висадки армії союзників в Нормандії, 6 червня 1944 року, комп'ютер вперше запрацював в листопаді 1945 року. Комп'ютерами тоді називали людей, які займалися обчисленнями, тобто «комп'ютингом». Саме тому ENIAC стали також називати комп'ютером. Шість жінок-обчислювачок долучились до проєкту в якості програмісток для ENIAC, яких називали «ENIAC Girls». Це були Кетлін Макналті Моучлі Антонеллі, Джин Дженнінгс Бартік, Бетті Снайдер Голбертон, Мерлін Вескофф Мельцер, Рут Лихтерман Тейтельбаум і Френсіс Білас Спенс. Спочатку їх робота була засекречена.ENIAC Girls розуміли внутрішні схеми комутації і визначали першопричину проблеми, яка могла полягати в окремо взятій вакуумній трубці. У певних моментах знання і навички цих жінок змогли зробити значний вплив на дизайн ENIAC й інших комп'ютерів. Програмістка ENIAC Бетті Снайдер Голбертон згадувала особливо важливий епізод, коли їй вдалося переконати Джона фон Нейманом додати кнопку «stop instruction». Спочатку він поставився до цієї ідеї скептично, але в підсумку визнав необхідність такої функції.
Пізніше, Джин Дженнінгс Бартік увійшла до складу групи, яка проапгрейдила ENIAC до рівня «Stored-program computer». Програма зберігалася в електронній пам'яті комп'ютера, а не «в кабелях і перемичках». По завершенню війни вона допомагала розробляти BINAC (перший комерційний цифровий комп'ютер) і UNIVAC I (акронім від )
Геді Ламарр разом з авангардистським композитором Джорджем Антейлом запатентувала технологію розширеного спектра зі стрибкоподібними частотами (FHSS), яка проклала шлях для бездротових телекомунікацій. Вони запропонували використовувати на передавачі випадковий код, який буде змінювати частоту каналу передачі, та синхронізувати такі ж частотні переходи і на приймачі. Така зміна каналів зв'язку убезпечую передачу інформації. До того часу псевдовипадкові коди використовувалися для кодування інформації, переданої незмінними відкритими каналами зв'язку. Секретний ключ став використовуватися для швидкої зміни частот каналів передачі інформації. У серпні 1942 Ламар і Антейл отримали патент під номером 2292387 «Секретна система зв'язку (Secret Communication System)». Патент описує секретні системи зв'язку, що включають передачу фальшивих сигналів на різних частотах. Цей патент став основою для зв'язку з розширеним спектром, що використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS.«Hollywood star whose invention paved the way for Wi-Fi», New Scientist, 8 December 2011.
1950-ті роки У 1952 році Ґрейс Гоппер розробила перший в історії компілятор — A-0, а в 1957 році створила перший компілятор для обробки даних за допомогою англійських команд B-0 (FLOW-MATIC), що використовується в основному для обчислень фонду оплати праці.
У 1959 році Мері Аллен Вілкс, працюючи в MIT, мала можливість працювати з комп'ютерами, такими як IBM 709 та TX-2 (1959—1963). У той час вона розробляла різні операційні системи для LINC в англійській лабораторії Приладовий комп'ютер, з назвою LAP (операційна система), англійською програмою асамблеї LINC (перший мінікомп'ютер), до моменту еволюції до LAP6.
1960-ті роки У 1960 році Маргарет Гамільтон почала працювати над написанням програмного забезпечення системи прогнозування погоди комп'ютерів LGP-30 і PDP-1, які були частиною проєкту MAC під керівництвом видатного математика і метеоролога Едварда Лоренца, який завідував відділом метеорології МТІ.