Відносини Франції та Таїланду охоплюють період з XVI століття до сучасності. Становлення відносин Франції та Таїланду почалося під час правління Людовика XIV з чисельних спроб Франції християнізувати Таїландське королівство (тоді відоме як Сіам) та встановити французький протекторат, які закінчились провально, повстанням в Таїланді у 1688 році проти іноземних вторгнень. Франція повернулась лише через півтора століття пізніше як модернізована колоніальна держава, вступивши в боротьбу за територію та вплив проти Таїланду на материковій частині Південно-Східної Азії, що тривала до XX століття.

Відносини XVI–XVII століття Перші французькі католицькі місії

Першою згадкою відносин між Францією та Таїландом вважається історичний запис про спробу введення християнства в Сіам: за даними Джованні П'єтро Маффея, близько 1550 року французький францисканець Бонферр, дізнавшись про велике царство Багоїв і Тайців на сході, поїхав на португальському кораблі з Гоа до Косме (Пегу), де три роки проповідував Євангеліє без жодного результату. The Catholic encyclopedia, p. 766

Перші великі зв'язки між двома країнами відбулися після того, як Папа Олександр VII зробив Таїланд апостольським Вікаріатом 22 серпня 1662 року. Місія була покладена на новостворене Паризьке товариство закордонних місій з метою євангелізації Азії, і Сіам став першою країною, в якій здійснювалась місія. Оскільки Сіам був дуже толерантний до інших релігій і справді був єдиною країною Південно-Східної Азії, де отці-католики могли безпечно утвердитися.Les Missions Etrangeres, pp. 45, 122

26 листопада 1660 року монсеньйор П'єр Ламберт де ла Мотт, що був єпископом Бейрута, вікарійєм-апостольським у Кохінхіні та учасником Місії Etrangères de Paris у супроводі отців Де Бурже та Дейд'є, // Catholic Encyclopedia покинули Марсель, а через 18 місяців прибули до міста М'єйMissions, p. 4. Вони прибули до Аюттхайського королівства в 1662 році .

У 1664 група місіонерів під керівництвом єпископа Геліополіса Франсуа Паллу, також Паризького товариства закордонних місій, приєдналася до Ламберта в столиці міста Аюттхая після 24 місяців сухопутних подорожей і розпочала місіонерську роботу. У 1665–66 роках вони збудували семінарію в Аюттхаї за схваленням короля НараяThe Cambridge History of Christianity by Stewart J. Brown, Timothy Tackett, p. 464, Семінарію Святого Йосифа (пізніше Семінарію Святих Ангелів, за походженням Генеральної Колегії, що тепер у Пенанг, Малайзія ).

У 1669 Луї Лано, єпископ Мотелли, також член Паризького товариства закордонних місій, був призначений керівником римо-католицької місії в материковій частині Південно-Східної Азії зі штаб-квартирою в Аюттхаї. Вони розповсюджували християнську віру, а також опікувались в'єтнамцями та японськими християнськими громадами в Таїланді. Король Нарай схвально ставився до цих місіонерів, надаючи їм землю для церкви, місійного будинку та семінарії. У 1669 році в Аюттхаї Єпископи Ламберт і Блулу створили Західну лікарню в Таїланді, головним лікарем був отець Лано. У лікарні щодня отримували медичну допомогу приблизно 200–300 людей.

Під час подорожі до Франції 1670 року Паллу отримав від Людовіка XIV лист до короля Нарая, який разом із листом Папи Римського він відправив у Аюттхаю в жовтні 1673. Ці листи були прийняті з великою пошаноюSmithies 2002, pp. 7-185.

Ці зв'язки були тісно пов'язані з розвитком французького впливу в Південній Азії, і особливо зі створенням Французької Ост-Індійської компанії в 1664 та розвитком колоніальної Французької Індії.

Перші торгові зв'язки (1680)

У 1680 новостворена Французька Ост-Індійська компанія направила корабель до Таїланду під керівництвом Андре Десланде-Буро, який був зятем генерал-губернатора французького поселення в Пудучеррі Франсуа Мартіна, якого добре сприйняли тайцї.

У вересні 1680 корабель з французької Ост-Індійської компанії добрався у Пхукет і покинув його з повним вантажем олова. Голландці, англійці, а з 1680-х рр. і французи змагалися між собою за ринок на острові Пхукет, який цінувався через великі родовища олова. У 1681 або 1682 рр. Сіамський король Нарай, який прагнув зменшити голландський та англійський вплив, зробив губернатором Пхукета французького медичного місіонера Рене Шарбонно, який був членом сіамської місії Société des Missions Etrangères. Шарбонно обіймав посаду губернатора до 1685 New Terrains in Southeast Asian History, Abu Talib, p. 294.

У ряді місій кожна сторона вшановувала своїх царів та відзначала свої мистецькі досягнення та вчилася поважати культуру інших. Делегації прагнули сприяти збільшенню обсягів торгівлі та підвищенню свого статусу на світовій арені. Паризькі художники створили багато копій із зображенням сіамських дипломатів та розкішних прийомів у Версалі та Аюттхаї. Тисячі предметів мистецтва — особливо дзеркала, порцеляна та текстиль — були піднесенні в якості подарунківMeredith Martin, "Mirror Reflections: Louis XIV, Phra Narai, and the Material Culture of Kingship." Art History 38.4 (2015): 652-667..

Перше посольство Таїланду до Франції (1680 та 1684) Король Нарай прагнув далі розширювати відносини з французами, за пропозицією його грецького радника Костянтина Фалкона, щоб протидіяти португальському та голландському впливу в його королівстві. У 1664 голландці застосували силу для точного укладення договору про надання їм екстериторіальних прав, а також вільного доступу до торгівлі. У 1680 р. першого сіамського посла Фія Піпаткоса було відправлено до Франції на борту Soleil d'Orient, але корабель розбився біля узбережжя Африки після виходу з Маврикію зник.

Вдруге послів делегували до Франції у 1684 р. (проїздом через Англію) на чолі з Хуном Піджайванітом та Хуном Піджитмайтрі, з пропозицією приїзду французької делегації в Таїланд. Вони зустрілися з Людовиком XIV у Версалі. У відповідь Людовик XIV надіслав посольство на чолі з Шевальє де Шомон.

Посольство Шевальє де Шамон (1685)

Шевальє де Шамон був першим послом Франції від короля Людовика XIV у Сіамі. Він супроводжував його місії , єзуїтської Гай Тачард від Паризького товариства закордонних місій. У той же час, він відправив до Сіаму двох послів Першого сіамського посольства 1684 року у Франції Asia in the Making of Europe By Donald F. Lach, p. 253.

Шевальє де Шамон також привіз групу єзуїтів-математиків (Жан де Фонтфані (1643–1710), Йоахім Буве (1656–1730), Жан-Франсуа Жербільйон (1654–1707), Луї Ле Конт (1655–1728) та Клод де Вісделу (1656–1737))Eastern Magnificence and European Ingenuity: Clocks of Late Imperial China, Catherine Pagani (2001), p. 182. Їх місія полягала в розвитку та продовженню діяльності до Китаю для провадження Єзуїтських місій в Китаї. Ле Конт залишається в Сіамі з королем Нараєм, але інші добралися до Китаю в 1687 році.

Шевальє де Шамон намагався притягнути короля Нарая до католицизму,щоб укласти значні комерційні договори, але безуспішно. Була підписана тимчасова угода про сприяння торгівлі між Францією та Королівським складом. Франція також отримала олов'яну монополію на Пхукеті, колишній Метрдотель Сер Біллі, названий на честь губернатора острова і територію Сонгкхла на півдні.

Коли Шамон повернувся до Франції, граф Клод де Форбін, який супроводжував Шамона в званні майора на борту Oiseau (франц. птах), був змушений залишатися на службі в сіамського короля і очолив, хоча і не дуже охоче, посаду головного адмірала, генерал усіх армій короля і губернатор Бангкока. Однак через заздрість та провокативні інтриги міністра Костянтина Фалкона, він невдовзі був неспроможний виконувати обов'язки і через два роки він покинув Сіам, повернувшись Франції в 1688 році. На посаду губернатора Бангкока призначили Шевальє де БорегардEnglish intercourse with Siam in the seventeenth century, John Anderson (2000), p. 365. Французький інженер Ламарр також залишився в Сіамі на прохання короля, щоб побудувати Фортецю. Він розпочав з будівництва фортеці в Бангкоку і спроектував укріплення для Лігора (Нахон Сітхмамарат), Сінгара (Сонгхла), Фатталунга, Аюттхая, Луво (Лопбурі), Мергуї, Інбурі та Тале Чупсона.

Друге посольство Таїланду до Франції (1686)

Посольство вирушило до Франції у супроводі повернення місії Шевальє де Шамон на суднах l'Oiseau та la Maligne. Друге посольство Таїланду на чолі з сіамським дипломатом Коса Паном було відправлено до Франції для ратифікації договорів. Коса Пана супроводжували ще два сиамські посли, Ок-луанг Канлая Ратчамайтрі та Ок-кун Сі Візан-Вача, та отець-єзуїт Гай Тачард. Місія перебувала у Франції з червня 1686 по березень 1687 року. Сіамськими послами було внесено пропозицію про вічний союз між Францією та Сіамом.

По приїзді, посольство Коса Пана зустріли бурхливими вітаннями, а також їх приїзд викликав сенсацію в управлінських установах та суспільстві Європи. Місія причалила до Бресту, Франція та подорожувала суходолом до Версаля. Під час подорожі гості були постійно охоплені увагою та натовпами зацікавлених глядачів.

Екзотичний одяг, а також манери посланців (у тому числі їхнє Коутоу [жест вираження поваги] до Людовіка XIV під час їх візиту до нього 1 вересня), а також спеціальна "машина", яка використовувалася для піднесення офіційного листа від короля Нарая до французького монарха, спричинила багато обговорень у французькому високому суспільстві.

На честь посольства була названа головна вулиця Бреста — Rue de Siam.

Сіамсько - Англійська війна (1687) Тим часом Королівство Аюттхая вступило в конфлікт із Ост-Індською компанієюRajanubhab, D., 2001, Our Wars With the Burmese, Bangkok: White Lotus Co. Ltd., , як наслідок офіційно війну оголосили в серпні 1687 р.A history of South-east Asia: 2nd. Ed., DGE Hall (1964), pp. 250, 349-350 Причина полягала в тому, що англієць Семюел Уайт очолив позицію губернатора М'єй в 1684 році, замінивши свого співвітчизника Барнабі Søren Mentz, p. 226. Звідти він торгував під прапором Королівства Аюттхая і займався піратством, іноді нападаючи на кораблі під юрисдикцією Англії. У відповідь англійська сторона відправила військові кораблі в гавань М'єй а таїландці, побоюючись, що місто може бути захоплене, вчинили напади на тамтешніх жителів Англії. На зміну Самуїлу Уату, король Аюттхаї призначив француза Шевальє де Борегард губернатором М'єй у 1687 році.

Посольство Лубера-Себере (1687)

Друге французьке посольство було відправлено в Сіам у березні 1687 р Mission Made Impossible: The Second French Embassy to Siam, 1687, by Michael Smithies, Claude Céberet, Guy Tachard, Simon de La Loubère (2002) Silkworm Books, Thailand . Посольство складалося з французьких експедиційних сил з 1361 солдатів, місіонерів, посланців та екіпажів на борту п'яти військових кораблів, і вони мали додаткове завдання - повернути посольство Коса Пана в Сіам. Військовим крилом керував генерал Десфарж, а дипломатичною місією - Саймон де ла Лубер та Клод Себерет дю Булла, директор французької Іст-Індійської компанії. Посольство прибуло до Бангкоку в жовтні 1687 р. на військових кораблях " Ле Галлард" (52 гармати), "Льоазо" (46 гармат), "Луара" (24 гармати), " Ла - Норманда" та " Ле Дромадейр"Narrative of a Residence at the Capital of the Kingdom of Siam, Frederick Arthur Neale, p. 214.

До складу місії входило 14 вчених-єзуїтів, посланих до Сіаму Луї XIV під керівництвом отця Тачарда. Єзуїти (в тому числі П’єр д'Еспаньяк) отримали титул "Королівських математиків" і були спонсоровані АкадемієюSearching the Heavens and the Earth: The History of Jesuit Observatories, Agustín Udías Vallina, Agustin Udias, p. 54.