Вільгельм II (), (25 лютого 1848 — 2 жовтня 1921) — останній король Вюртембергу у 1891—1918 роках. Син принца Вюртемберзького Фрідріха та принцеси Вюртемберзької Катерини. Наслідував бездітному дядьку Карлу I. Генерал-фельдмаршал Німецької імперії, генерал кінноти австрійського війська.
Користувався популярністю серед населення.
Життєпис Народився 25 лютого 1848 року у Штутгарті. Проаонук короля Вюртембергу Фрідріха I. Онук генерал-лейтенанта російсько армії Пауля Вюртемберзького. Був єдиною дитиною принца Вюртемберзького Фрідріха та його дружини Катерини.
В Тюбінгенському та Геттінгенському університетах вивчав юриспруденцію, політологію та державні фінанси.
У віці 28 років узяв шлюб із 19-річною принцесою Вальдек-Пірмонту Марією. Союз був укладений по любові. Весілля відбулося 15 лютого 1877 в Арользені. За десять місяців народився їхній первісток. Всього у подружжя було двоє дітей, що народилися живими. Дружина померла у 1882 році від ускладнень передчасних третіх пологів.
У віці 38 років узяв другий шлюб із 21-річною принцесою Шаумбург-Ліппе Шарлоттою. Весілля пройшло 8 квітня 1886 у Бюккебурзі. Планувалося, що Шарлотта народить сина-спадкоємця, однак спільних дітей у подружжя не було. Мешкала пара у Штутгарті та Людвігсбурзі. У 1887 році оселилися у Палаці Вільгельма.Історія Палацу Вільгельма У 1890 році подружжя здійснило подорож до Великої Британії.
Восени 1891 року Вільгельм став королем. Був відомий демократичністю, прогулювався у центрі Штутгарта нарівні з підданими, до нього зверталися просто «пан король». Надавав фінансову допомогу винахіднику і повітроплавцю графу Цепеліну. Був ентузіастом яхтингу, відіграв важливу роль у створенні Вюртемберзького яхт-клубу у 1911 році.
У 1907 році дозволив провести у Штутгарті Міжнародний соціалістичний конгрес.
У ході Листопадової революції 1918 року був відсторонений від влади. Тимчасовий уряд 29 листопада запевнив його, що на додаток до щорічної пенсії у 200 000 марок та довічного права проживання в мисливському будиночку Бебенхаузен, він матиме необмежене право розпорядження своєю приватною власністю. Зрікся престолу 30 листопада.
Останні роки життя провів у селі Бебенгаузен та Фрідріхсгафені. Помер 2 жовтня 1921 року у Бебенгаузені.
Родина Дружина — Марія Вальдек-Пірмонтська
Дітиː Пауліна (1877—1965) — дружина 6-го князя цу Від Вільгельма Фрідріха, мала двох синів; Крістоф Ульріх (28 липня—28 грудня 1880) — прожив 5 місяців. Дружина — Шарлотта Шаумбург-Ліппська
Дітей не було
Генеалогія
Нагороди
Вюртемберзьке королівство
Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1862) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг) лицарський хрест (18 серпня 1866) командорський хрест (7 листопада 1886)
Прусське королівство
Орден Чорного орла з ланцюгом Орден Червоного орла, великий хрест Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Залізний хрест 2-го класу Pour le Mérite
Російська імперія
Орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла (Російська імперія) Орден Святої Анни 1-го ступеня Орден Святого Станіслава 1-го ступеня Орден Святого Георгія 4-го ступеня
Велике герцогство Баденське
Орден Вірності (Баден) (1876) Орден Церінгенського лева, великий хрест (1876)
Баварське королівство
Орден Святого Губерта (1877) Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест
Австро-Угорщина
Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1886) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу
Шаумбург-Ліппське князівство
Орден дому Ліппе, почесний хрест 1-го класу Медаль «За військові заслуги» (Шаумбург-Ліппе)
Саксонське королівство
Орден Рутової корони Військовий орден Святого Генріха, великий хрест
Італійське королівство
Вищий орден Святого Благовіщення (25 вересня 1893) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (25 вересня 1893) Орден Корони Італії, великий хрест (25 вересня 1893)
Інші країни
Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1874) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із золотою короною (Велике герцогство Ольденбурзьке; 13 лютого 1877) Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (Ангальтське герцогство; 1889) Орден Золотого руна (Іспанія; 3 травня 1892) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське; 1892) Орден хризантеми з ланцюгом (Японська імперія; 23 травня 1896) Орден Генріха Лева, великий хрест (Брауншвейг-Люнебурзьке герцогство; 1899) Орден Підв'язки (Британська імперія; 23 лютого 1904) Орден Серафимів (Швеція; 9 липня 1913) Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті (Мекленбург) Орден Золотого лева Нассау, лицарський хрест Орден Нідерландського лева, великий хрест
Примітки
Література Paul Sauer: Württembergs letzter König. Das Leben Wilhelms II. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1994, ISBN 3-421-06702-3. Anni Willmann: Der gelernte König. Wilhelm II. von Württemberg ; ein Porträt in Geschichten. DRW-Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-87181-292-7. Albrecht Ernst (Bearb.): Im Lichte neuer Quellen: Wilhelm II. — der letzte König von Württemberg. Katalog zur Ausstellung [des Landesarchivs Baden-Württemberg] Stuttgart 2015, ISBN 978-3-17-029911-5. Martin Otto: Wilhelm II., König von Württemberg. In: Maria Magdalena Rückert (Hrsg.): Württembergische Biographien unter Einbeziehung hohenzollerischer Persönlichkeiten. Band III. Im Auftrag der Kommission für geschichtliche Landeskunde in Baden-Württemberg. Kohlhammer, Stuttgart 2017, ISBN 978-3-17-033572-1, стор. 264–272. Martin Streit: König Wilhelm II. von Württemberg zum 95. Geburtstag. Einst und Jetzt, Jahrbuch des Vereins für corpsstudentische Geschichtsforschung, Bd. 63. 2018, стор. 423–428.
Посилання Вюртемберги Профіль на Geni.com Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Вільгельма II