Багдадський погром 1941 року, відомий також як Фаргуд (, «експропріація») — погром, що відбувся проти єврейського населення Багдада 1–2 червня 1941 року, одразу після перемоги Великої Британії в англо-іракській війні. Заворушення відбулися в умовах вакууму влади, який стався після падіння пронацистського уряду Рашида Алі аль-Ґалайні, коли місто було в стані нестабільності. Аль-Ґалайні прийшов до влади через переворот, що спричинив короткий період національної ейфорії, і був підігрітий твердженнями про те, що іракські євреї допомагали британцям. «The quick defeat of Rashid 'Ali, after a short period of national euphoria, and the allegations that the Jews had aided the British, made for a volatile situation, which exploded violently on the first and second days of June.» Понад 180 євреїв було вбито і 1000 поранено, хоча деяких неєврейських бунтівників також убили під час спроби придушити насильство. Відбулося пограбування єврейського майна і 900 єврейських будинків було зруйновано.

Результатом була масова міграція євреїв з Іраку. До 1951 року з країни виїхало, переважно до Ізраїлю, 110 тис. євреїв — 80 % всього єврейського населення Іраку.United States. Dept. of State. External Research Division. Middle East, Volume 14 , Europa Publications, 1960. pg. 139. Історики називали Фаргуд «забутим погромом Голокосту» і «початком кінця єврейської громади Іраку», яка проіснувала понад 2500 років.Abraham H. Miller. Remembering the Farhud , Frontpagemag.com., June 01, 2006.

Передісторія євреїв Починаючи з Вавилонського полону, євреї жили в Іраку 2,5 тисячі років. До 1941 року їхня чисельність становила близько 150 тис. осіб. Вони відігравали важливу роль в іракському сільському господарстві, торгівлі, банківській справі і навіть входили до складу чиновного стану.

Становище євреїв в Іраку, як і в інших мусульманських країнах, не було безхмарним. У недавній історії Іраку вже було два великих погроми — в Басрі у 1776 році і в Багдаді в 1828 році. Було й чимало інших випадків насильства, спрямованого проти євреїв,The terror behind Iraq's Jewish exodus by Julia Magnet (The Telegraph, April 16, 2003) випадків санкціонованого владою руйнування синагог, примусового навернення євреїв в іслам.Bat Ye'or, The Dhimmi, 1985, p.61

Передумови Після поразки Османської імперії в Першій світовій війні Ліга націй встановила британський мандат над Іраком. Після загибелі короля Газі в 1939 році в автомобільній катастрофі британці домоглися призначення регентом Абд-аль-Ілаха. Британці були непопулярними в країні, і ряд іракських політиків-популістів розглядав гітлерівську Німеччину як дружню іракському народу і противагу британцям.

Гітлерівська пропаганда У період з 1932 по 1941 рік німецьке посольство в Іраку за активної участі посла, визначного сходознавця Фріца Гробба, зробило значну підтримку місцевому антиєврейському і профашистському руху. НСДАП запрошувала до Німеччини місцевих офіцерів і інтелектуалів, у місцевих газетах публікувалися спонсоровані Німеччиною антисемітські матеріали. Німецьке посольство придбала газету Al-alam Al-arabi («Арабський світ»), де на додаток до антисемітської пропаганди почали публікувати уривки з програмної книги Гітлера «Моя боротьба» в перекладі на арабську. Також німецьке посольство сприяло заснування молодіжної організації Al-Fatwa, принципи якої нагадували Гітлер'югенд.

Переворот «Золотого квадрата» 1 квітня 1941 року група пронацистськи налаштованих іракських офіцерів, відома як «Золотий квадрат», на чолі з генералом аль-Ґайлані повалила регентську владу Абдул Ілаха. Новий уряд Іраку зайняв антибританську позицію з питання про військовий договір, який нав'язували Іраку як умову незалежності. Договір давав британцям необмежене право на розміщення та транзит військ через Ірак. У відповідь як погрозу британці направили в країну велику групу військ з Британської Індії. Іракська влада відмовилася впустити війська в країну; відбулися зіткнення британців з іракцями у Басрі і на захід від Багдада неподалік британської бази. Німці направили групу з 26 літаків, яка завдала удар по британській базі у місті Хаббанія, який закінчився нічим.

Вінстон Черчилль направив телеграму Франкліну Рузвельту, попереджаючи, що якщо Близький Схід опиниться в руках німців, то розгром нацизму виявиться тривалим, важким і малоймовірним завданням, оскільки Гітлер отримає доступ до місцевих нафтових родовищ.

25 травня 1941 року Гітлер видав «Наказ 30», де говорилося: «Арабський визвольний рух на Близькому Сході — наш природний союзник проти Англії. У цьому зв'язку особливе значення приділяється звільненню Іраку… Тому я вирішив висуватися на Близький Схід, підтримавши Ірак».

30 травня 1941 року організовані британцями збройні сили на чолі з бригадиром Джеймсом Джозефом Кінгстоном досягли Багдада, через що члени «Золотого квадрата» покинули місто і втікали через Іран до Німеччини. До складу британських військ входили і частини іракських добровольців, відомі як Арабський легіон.

31 травня 1941 року регент був готовий летіти до Багдада, щоб відновити свою владу. Щоб уникнути антибританських хвилювань, він прибув без супроводу британців.

Антисемітські дії напередодні погрому Самі Міхаель, уцілілий свідок погрому, писав: «Антисемітська пропаганда постійно і регулярно передавалася як по місцевому радіо, так і Берлінським радіо арабською мовою. По дорозі в школу я бачив написані на стінах антиєврейські гасла, такі, як „Гітлер вбивав єврейську заразу“. На магазинах, які належали мусульманам, було написано „мусульманин“, щоб їх не чіпали в разі погрому».

Шалом Дарвіш, секретар єврейської громади Багдада, свідчив, що за кілька днів до Фаргуда молодь з організації Аль-Футува позначила будинки євреїв відбитком долоні червоною фарбою.

За два дні до Фаргуда Юніс аль-Сабаві, міністр уряду, який проголосив себе правителем Багдада, викликав рабина Сассона Кадурі, лідера єврейської громади, і порекомендував йому умовити євреїв, щоб ті залишалися в своїх будинках протягом найближчих трьох днів. Пізніше слідство встановило, що планом аль-Сабаві було вбивство євреїв, навіть попри те, що його влада в місті тривала всього кілька годин.

Під час повалення уряду аль-Ґайлані по місту ходили чутки, ніби євреї подавали сигнали британським літакам.

Погром (1-2 червня 1941 року)

За повідомленнями іракського уряду і британських джерел, погром розпочався, коли делегація іракських євреїв, що вирушила на зустріч з регентом Абдуллою, прибула в Палац квітів (Qasr al Zuhur), де на неї напала юрба відразу після того, як євреї перейшли міст Аль-Хурр. За цим сталися погроми в районах Аль-Русафа і Абу-Сиф'ян. Ситуація погіршилася на наступний день, коли іракська поліція приєдналася до дій погромників. Були спалені єврейські магазини, а синагога зруйнована.

Професор Цві Бен-Йехуда стверджує, що події виникли з підбурювання в мечеті Джамі аль-Ґайлані. Він посилається на свідчення очевидців.

Лише 2 червня британські війська запровадили комендантську годину. По помічених погромниках британці відкривали вогонь без попередження. Завдяки таким заходам вдалося зупинити погром.

Британський журналіст Тоні Рокка, який провів розслідування подій, звинувачує британського посла в Іраку Кінахана Корнуолліса, який не виконав наказ з Лондона, в якому наказувалося завчасно втрутитися і зупинити погромників, і не дозволяти втручатися британським офіцерам. Згідно з іншими свідченнями, британці не втручалися навмисно, бажаючи скористатися ворожнечею між мусульманами і євреями, оскільки саме в цей період британська влада на Близькому Сході конфліктувала з сіоністським рухом.Shenhav, 2002, p. 30.

Наслідки Різні джерела суперечать один одному з приводу кількості жертв погрому: за мінімальними оцінками, загинуло близько 180 євреїв і близько 240 було поранено, 586 єврейських магазинів і підприємств було розграбовано, 99 єврейських будинків було зруйновано.Levin, 2001, p. 6. Вісім нападників, включаючи офіцерів армії і поліції, були згодом засуджені іракською владою до смертної кари. Інші джерела вказують на близько 200 жертв, понад 2000 поранених, близько 900 знищених будинків і магазинів.The Middle East's Forgotten Refugees by Semha Alwaya.

Примітки

Література

Cohen, Hayyim (1966). The Anti Jewish Farhud in Baghdad 1941. (Middle Eastern Studies, 3, 2-17) Levin, Itamar (2001). Locked Doors: The Seizure of Jewish Property in Arab Countries. (Praeger/Greenwood) ISBN 0-275-97134-1 Shamash, Violette (2008,2010) «Memories of Eden: A Journey Through Jewish Baghdad.»(Forum Books, London; Northwestern University Press, Evaston, IL, USA) ISBN 978-0-9557095-0-0 Shenhav, Yehouda (2002). Ethnicity and National Memory: The World Organization of Jews from Arab Countries (WOJAC) in the Context of the Palestinian National Struggle. (British Journal of Middle Eastern Studies. 29 (1), 27-56) Kedouri Elie (1974) The Sack of Basra and the Farhud in Baghdad, (Arabic Political Memoirs. London), pp. 283—314. Meir-Glitzenstein Esther (2004). Zionism in an Arab Country: Jews in Iraq in the 1940s. (London and New York: Routledge) Zvi Yehuda and Shmuel Moreh (Ed.): Al-Farhud: the 1941 Pogrom in Iraq. (Magnes Press and The Vidal Sassoon International Center for the Study of Antisemitism), 1992 Hebrew, 2010 English: plus the Jewish Babylonian Heritage Center as editor: ISBN 978-965-493-490-9, e-book: ISBN 978-965-493-491-6

Посилання

Багдадський погром Багдадская «Кришталева ніч» The Farhud: Sephardic Holocaust Project The Farhud of 1941 in Iraq. The Iraq Coup Attempt of 1941, the Mufti, and the Farhud The Jews of Iraq Baghdad & Forgotten Pogrom by Edwin Black (The Jewish Times) October 5, 2004 The terror behind Iraq's Jewish exodus , The Telegraph, 16 Apr 2003. The Iraqi Jews The Farhud (United States Holocaust Memorial Museum) Lecture given by Dr. Zvi Yehuda on June 4, 2006 at the Babylonian Heritage Center in Or-Yehuda during the Memorial Evening of the 129 Jewish Victims of the Farhud (International Sephardic Leadership Council) Hebrew documentary video about the Farhud Memories of Eden — 1941: Farhud the chapter on the farhud of memories of eden", a book on Iraqi Jew history. Memories of Eden — Haaretz — Israel News review of memories of eden", Haaretz. Farhud memories: Baghdad's 1941 slaughter of the Jews