Зодіа́к ( — тваринне коло) — пояс на небі, яким рухаються Сонце, Місяць і планети. Зодіак простягається приблизно на 8° на північ і південь від екліптики, яка є видимим шляхом Сонця через небесну сферу протягом року.
У західній астрології зодіак поділяють на 12 знаків зодіаку: Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій і Риби. Кожен астрологічний знак займає 30° небесної довготи і приблизно відповідає однойменним астрономічним сузір’ямBecause the signs are each 30° in longitude but constellations have irregular shapes, and because of precession, they do not correspond exactly to the boundaries of the Constellations after which they are named.. Однак дати перебування Сонця в цих сузір'ях, визначені в давнину, за останні дві тисячі років змістились приблизно на місяць через випередження рівнодення так що, наприклад, астрологічний знак Рака найчастіше мають люди, народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Близнят, знак Близнят — народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Тельця тощоThe Constellations of the Zodiac, AstronomyOnline.org. Екліптика також перетинає границі сузір'я Змієносець, яке, однак, в давні часи не включалося в зодіак. Сузір'я Кита й Оріона не перетинаються екліптикою, але перебувають достатньо близько від неї, щоб Місяць і планети могли іноді в них заходити і таким чином теж можуть бути включені в зодіак.
Поділ екліптики на 12 рівних знаків зодіаку виник у вавилонській астрономії в 1-му тисячолітті до н.е. Звідти у II ст. до н.е. його запозичили в грецьку астрономію. В сучасній астрономії продовжують використовувати екліптичну систему координат, у якій за основу беруть площину екліптики (середину зодіаку).
Назва Слово «зодіак» походить від давньогрецького (), що означає «тваринне коло», або точніше «цикл/коло маленьких тваринок». Слово () є зменшувальним від () - «тварина». Назва відображає велику кількість тварин та інших міфологічних істот серед дванадцяти знаків.
Використання
Зодіак використовували вже в римську епоху; він ґрунтувався на уявленнях, які елліністична астрономія успадкувала від вавилонської астрономії халдейського періоду (середина I тис. до н. е.), а та, своєю чергою, походила від ще давнішої системи переліків зір уздовж екліптикиSee MUL.APIN. See also . Побудову зодіаку докладно описано у фундаментальній праці II століття н. е. — «Альмагесті» Птолемея Translated and annotated by G._J._Toomer; with a foreword by Owen_Gingerich..
Хоча зодіак і нині лежить в основі екліптичної системи координат, яку використовують в астрономії поряд з екваторіальною, сам термін і назви дванадцяти знаків сьогодні переважно пов’язують з астрологією й укладанням гороскопів. Термін «зодіак» також може означати ділянку небесної сфери, що охоплює траєкторії планет і відповідає смузі приблизно по 8 градусів вище й нижче екліптики. Зодіак певної планети — це смуга, яка містить шлях саме цього тіла; наприклад, «зодіак Місяця» — це смуга в 5° вище й нижче екліптики. У ширшому значенні «зодіак комет» може позначати смугу, що охоплює більшість короткоперіодичних кометOED, citing J. Harris, Lexicon_Technicum (1704): "Zodiack of the Comets, Cassini hath observed a certain Tract [...] within whose Bounds [...] he hath found most Comets [...] to keep.".
Історія Рання історія
Поділ екліптики на знаки зодіаку бере початок у вавилонській астрономії першої половини I тисячоліття до н. е. Зодіак спирався на зорі з давніших вавилонських зоряних каталогів, зокрема на каталог MUL.APIN, укладений близько 1000 року до н. е. Походження деяких сузір’їв простежується ще глибше — до джерел бронзової доби (), зокрема Близнят від («Великі Близнюки») та Рака від («Рак»).
Близько кінця V століття до н. е. астрономи Вавилонії поділили екліптику на 12 рівних знаків, за аналогією з 12 умовними місяцями по 30 днів кожен. Кожен знак охоплював 30° небесної довготи, що створило першу відому систему небесних координат. За сучасними розрахунками, зодіак запровадили між 409 і 398 роками до н. е., за часу правління Ахеменідів. На відміну від сучасних астрологів, які починають знак Овна від положення Сонця під час весняного рівнодення в Північній півкулі, вавилонські астрономи прив’язували зодіак до зір, розміщуючи початок Рака біля «задньої зорі Близнят» (Поллукс), початок Водолія біля «задньої зорі Козорога» (Шедді) тощо.
Через випередження рівнодення пора року, коли Сонце перебуває в певному сузір’ї, змінилася від вавилонських часів, оскільки точка весняного рівнодення змістилася із Овна до Риб.
Оскільки поділ виконували на рівні дуги по 30° кожна, він утворив ідеальну систему відліку для прогнозування довготи планет. Водночас вавилонські методи спостережних вимірювань перебували на початковій стадії розвитку. Положення планети визначали відносно набору «нормальних зір», розташованих поблизу екліптики (±9° широти). Ці нормальні зорі слугували опорними точками спостережень і допомагали розміщувати планети в межах екліптичної системи координат.
У вавилонських астрономічних щоденниках положення планети зазвичай зазначали лише відносно зодіакального знака, а конкретні градуси всередині знака вказували рідше. Коли ж градуси довготи подавали, їх виражали відносно 30° відповідного зодіакального знака, а не як відлік по суцільній 360-градусній екліптиці. В астрономічних ефемеридах положення важливих астрономічних явищ обчислювали в шістдесяткових частках градуса (еквівалентних кутовим мінутам). Для щоденних ефемерид важливішими за щоденні положення планети були астрологічно значущі дати, коли планета переходила з одного зодіакального знака до наступного.
Античність Грецька астрономія перейняла зодіакальну систему вавилонян у варіанті з поділом екліптики на 12 однакових частин. Перша згадка зодіаку в грецьких джерелах пов'язана з Евдоксом Кнідським — основоположником давньогрецької теоретичної астрономії (середина IV ст. до н. е.) Було виділено 12 сузір'їв, кожне з яких позначалося окремим знаком.
Стародавні греки пов'язували знаки зодіаку з міфами: Овен — золоторунний баран, що ніс Фрікса й Геллу, Телець — бик, який викрав Європу, Близнята — Діоскури, Лев — Немейський лев, Стрілець — Кентавр, Рак — рак, що хотів допомогти Лернейській гідрі, коли на неї напав Геракл тощо.
Вавилонські зоряні каталоги увійшли до грецької астрономії у IV столітті до н. е. через Евдокса Кнідського. У еліністичному світі Вавилонію, або Халдею, настільки тісно пов’язували з астрологією, що «халдейська мудрість» стала для греків і римлян синонімом ворожіння за планетами та зорями. частково походила з вавилонської та єгипетської астрології summarized by anonymous editor..
Найдавнішим збереженим грецьким текстом, у якому використано вавилонський поділ зодіаку на 12 знаків по 30 рівних градусів кожен, є «Анафорікус» Гіпсикла Александрійського (працював близько 190р. до н. е.) Особливо важливу роль у розвитку західної астрології відіграв Птолемей, праця якого «Тетрабібл» заклала підвалини .. За греків, а особливо за Птолемея, планети, доми та знаки зодіаку раціоналізували, а їхні функції описали у вигляді, що майже не змінився донині. Птолемей жив у II столітті н. е., через три століття після того, як Гіппархом відкрив випередження рівнодення близько 130 року до н. е. Втрачена праця Гіппарха про випередження рівнодення тривалий час мала лише обмежений вплив, допоки Птолемей не привернув до неї ширшої уваги, і до пізньої античності поза працями Птолемея збереглося небагато пояснень цього явища, тоді як його вплив уже став загальновизнаним. Птолемей чітко пояснив теоретичні засади західного зодіаку як тропічної системи координат, у якій зодіак прив’язують до рівнодень і сонцестоянь, а не до видимих сузір’їв, що мають ті самі назви, що й знаки зодіаку.
Середньовіччя
За часів Аббасидської доби грецькі довідкові праці переклали арабською, після чого ісламські астрономи провели власні спостереження й виправили помилки в «Альмагесті» Птолемея. Однією з таких праць стала книга аль-Суфі "Книга нерухомих зір", що містить зображення 48 сузір’їв. Книга поділена на три частини: сузір’я зодіаку, сузір’я на північ від зодіаку та південні сузір’я. Коли у XI столітті переклали книгу аль-Суфі та інші подібні праці, у перекладах з’явилися помилки. Унаслідок цього деякі зорі отримали назви сузір’їв, до яких вони належать (наприклад, Гамаль у сузір’ї Овна).
У період Високого середньовіччя відродився інтерес до — спочатку в межах кабалістичної традиції, а згодом і в . До цього кола належало й магічне використання зодіаку, зокрема засвідчене в гримуарі "Сефер Разіель га-Малах".
Зодіак можна часто зустріти в середньовічних вітражах, зокрема в , де скляр Андре Робен створив пишні трояндові вікна для північного й південного трансептів після пожежі 1451 рокуKing, David. 'Angers Cathedral ', (book review of Karine Boulanger's 2010 book, Les Vitraux de la Cathédrale d'Angers, the 11th volume of the Corpus Vitrearum series from France), Vitemus: the only on-line magazine devoted to medieval stained glass, Issue 48, February 2011, retrieved 17 December 2013..
Види Зодіаку тропічнийЗа часів Гіппарха точка весняного рівнодення розташовувалася у сузір'ї Овна і знак цього сузір'я застосовується для позначення точки весняного рівнодення і досі, хоча за дві тисячі років внаслідок прецесії вона змістилася у сусіднє сузір'я Риб. Перські астрологи середини I тис. н. е. та арабські астрологи наступних століть використовували тропічний Зодіак, що підтверджується збереженими десятками арабських гороскопів на інгресію Сонця в знак Овна: ці інгресії збігалися з датами весняних рівнодень. Саме цей Зодіак використовується західними астрологами і дотепер. сидеричний — відлік координат прив'язаний до визначених зірок, відповідно, до сузір'їв.Власне сидеричний Зодіак використовується в індійській астрології, маючи кілька варіантів. Внаслідок явища випередження рівнодень тропічне зодіакальне коло зміщується не лише на фоні нерухомих зодіакальних сузір'їв, а й щодо сидеричного зодіакального кола, або, аналогічно, сидеричний та тропічний зодіаки дуже повільно зміщуються один щодо іншого. Раз на понад дві тисячі років інший знак сидеричного зодіаку пересікається з 0°Овна тропічного, що початкує зміну астрологічної ери (наприклад, закінчення ери Риб та настання ери Водолія).Марк Русборн, Запретное искусство: самоучитель по хорарной астрологии в 4-х частях.- М.:Изд-во «Доктор Гаспар»,2010.-302с., стр. 77-79.
Знаки Зодіаку
Традиційно Знаки Зодіаку згруповані за різними ознаками: трипліцитети стихій: вогняний (Овен, Лев, Стрілець), повітряний (Близнята, Терези, Водолій), земний (Телець, Діва, Козоріг) та водяний (Рак, Скорпіон, Риби); чоловічі (вогняні та повітряні) і жіночі (земні та водяні); кардинальні: Овен — знак весняного рівнодення, Терези — осіннього, Рак — знак літнього сонцестояння, Козоріг — зимового. Ці знаки Зодіаку названі кардинальними (поворотними, або кутовими), оскільки із «входженням» до них Сонця відбуваються зміни у співвідношенні тривалості дня і ночі, тобто зміна пори року. фіксовані (або нерухомі): Телець, Лев, Скорпіон, Водолій; ці знаки наступні за кардинальними; мутабельні (або перехідні): Близнята, Діва, Стрілець, Риби; ці знаки наступні за фіксованими, завершують пору року.
Зодіакальні сузір'я
Знаки Зодіаку не є тотожним терміном до зодіакальних сузір'їв.
До зодіакальних сузір'їв належать Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій, Риби.
Важливо розрізняти знаки зодіаку від сузір'їв, пов'язаних з ними, але не тільки через віддалення їх один від одного з причини прецесії рівнодень, а ще й тому, що сузір'я різноманітні за формою та розміром і займають різну ширину екліптики. Наприклад, сузір'я Діви займає в п'ять разів більше екліптичної довготи, ніж сузір'я Скорпіона. Знаки зодіаку, з іншого боку, абстраговані від сузір'їв, і становлять рівно одну дванадцяту частину від повного кола кожен, тобто 30°-ий сектор, або ж шлях, пройдений Сонцем приблизно за 30,4 днів.