Ірша́нськ — селище в Україні, центр Іршанської селищної територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Розташоване біля річки Ірші. Населення становить 6346 осіб (станом на 1 січня 2022 року). Площа -— 14,76 км². Статус селища міського типу з 1963 року.
Походження назви Іршанськ названий на честь річки Ірша, що протікає біля селища. Назву самої річки пов'язують з відтінком води («іржа»), яка має рудий колір через поклади ільменіту в річці. З плином часу звук «ж» трансформувався в «ш» і назва набула сучасного вигляду. Друга версія походження назви річки Ірша походить від язичницького бога Хорса, якому поклонялося місцеве населення — древляни.
Географія Селище Іршанськ розташоване у північно-східній частині Коростенського району Житомирської області, на правому березі річки Ірші. Територія населеного пункту лежить у межах історико-географічного регіону Полісся.Територія самого селища становить 3,83 км², тоді як загальна площа однойменної селищної територіальної громади складає 245,2 км². Висота центральної частини селища над рівнем моря становить близько 180 метрів. Рельєф місцевості переважно рівнинний.
Відстань від обласного центру — міста Житомира — 60 км, від районного центру, міста Коростень — 37 км, від залізничної станції Нова Борова — 11 км.
Сусідні містаОлевськ Коростень Звягель Іршанськ МалинЧуднів Житомир Радомишль
Сусідні селаКовалі Старики ШершніКрасносілка Іршанськ ЗабранеТурчинка Ємилівка Гута-Добринь
Клімат Клімат Іршанська є помірно-континентальним, із відносно м'якою зимою та теплим, достатньо зволоженим літом. Характерною рисою місцевого мікроклімату є підвищена вологість повітря влітку, що зумовлено наявністю великої кількості штучних водойм, утворених на місці колишніх титанових кар'єрів.
Історія Заснування Іршанська безпосередньо пов'язане з розбудовою його містоутворювального підприємства — Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, який спеціалізується на видобутку та збагаченні ільменітових (титанових) руд. Розсипні родовища ільменіту розташовані в радіусі 6–21 км від селища. Виробничий цикл підприємства передбачає повний комплекс робіт: від розкриття породи і безпосереднього видобутку руди до її подальшого промислового збагачення.
Іршанськ був утворений 5 серпня 1960 року як робітниче селище на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 (БМУ-72). Першими поселенцями на теренах сучасного селища у 1953 році стали геологорозвідники та будівельники. У народі нове поселення спочатку називали «11-й кілометр» (за відстаню від залізничнї станції Турчинка), а також неофіційно — «місто Титаноград». На момент заснування населений пункт адміністративно підпорядковувався Новоборівській селищній раді; у ньому проживали робітники, службовці та їхні родини — загалом 876 мешканців.
Надра околиць Іршанська багаті на цінні мінерали, серед яких перше місце посідають поклади ільменіту. Відкривачем поліського титану в 1930-х роках став відомий житомирський геолог, професор Степан Бєльський, який представив перші наукові дані про високу концентрацію ільменіту в русловій частині річки Ірша. Пошуки, вивчення та оцінку родовищ геологорозвідники продовжували як у довоєнні, так і в післявоєнні роки. За місцевими переказами, видобуток болотної руди на берегах Ірші розпочався ще за часів козацтва, а виготовлений з неї метал використовували для виробництва сільськогосподарського знаряддя та міцної зброї.
Наприкінці 1954 року як перша організована виробнича одиниця з Киргизстану на Прирейкову базу селища Нова Борова прибув енергопоїзд № 37 у складі 31 фахівця, завданням яких було забезпечення новобудови електроенергією. Відтоді розпочалася історія Іршанського ГЗК — провідного підприємства Житомирської області з видобутку та збагачення ільменітових пісків. Першим директором комбінату призначили Семена Маркеловича Саннікова (на його честь згодом назвали один із провулків селища). Нове підприємство розпочало промислову розробку Іршанської групи родовищ титанових руд.
Навесні 1956 року дослідна 50-літрова драга видала перші кілограми ільменітового концентрату. На той час, окрім комбінату, в Іршанську діяли два будівельно-монтажні управління, Турчинський промисловий комбінат та хлібопекарня. Для робітників збудували гуртожитки барачного типу на теперішній вулиці Гулія. Згодом на території населеного пункту відкрили клуб, дві бібліотеки, медичний пункт, дитячий садок, пошту, відділення зв'язку та їдальню. У 1956 році також звели два перші благоустроєні житлові будинки — № 1 та № 3 по вулиці Гагаріна (сучасна вулиця Захисників України).
У січні 1963 року Іршанську було офіційно надано статус селища міського типу (нині — селище). Протягом 1960–1980-х років відбувалася інтенсивна капітальна забудова: зводилися багатоквартирні житлові будинки, лікарня, школи, дитячі садки та Палац культури. Фінансування соціальної інфраструктури повністю залежало від балансу та прибутків ГЗК. Розвиток кар'єрів супроводжувався радикальною зміною ландшафту довкола селища: вирубкою лісів, появою відвалів розкривних порід і затопленням відпрацьованих кар'єрних виїмок.
1986 року селище титанодобувників нагороджене Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР за трудові успіхи, високу культуру та зразковий благоустрій .
Розпад СРСР у 1991 році ліквідував колишні централізовані державні замовлення військово-промислового комплексу, для якого Іршанський ГЗК був ключовим постачальником титанової сировини. Підрив логістичних зв'язків призвів до різкого скорочення обсягів виробництва. Заробітну плату працівникам комбінату затримували місяцями, що змусило значну частину кваліфікованих інженерів та робітників виїхати на заробітки.
У 2015 році було утворено Іршанську селищну територіальну громаду, яка об'єднала селище Іршанськ та навколишні села Коростенського району. Це дозволило залишати значну частину податків, зокрема ПДФО працівників комбінату, безпосередньо у місцевому бюджеті. У цей період лікарню, Палац культури «Титан» та школи мистецтв остаточно зняли з балансу промислового гіганта та передали у комунальну власність селищної ради, що убезпечило інфраструктуру від виробничих ризиків ГЗК.
01 жовтня 2024 року, в рамках відзначення Дня Захисників і Захисниць України, в Іршанській громаді відбулася урочиста церемонія відкриття Алеї Пам’яті.
Населення Під час останнього перепису населення 2016 року населення Іршанська становило 6 875 жителів :
Населення за роками 1970* 1979* 1989* 2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 3 454 4 642 5 794 6 312 6 469 6 556 6 548 6 607 6 616 6 652 6 714 6 771 6 831 6 889 6 875
Розподіл населення за рідною мовою згідно з даними перепису 2001 року :
88,24 % — українська 11,33 % — російська 0,13 % — білоруська 0,02 % — болгарська 0,02 % — румунська 0,02 % — молдовська 0,02 % — польська
Топоніми
Планування вуличної мережі селища Іршанськ відбувалося паралельно із будівництвом перших житлових кварталів на замовлення гірничо-збагачувального комбінату. Урбанонімічна мережа Іршанська включає такі вулиці та провулки: Головні та центральні вулиці Вулиця Шевченка — центральна та найдовша транспортна артерія Іршанська, вздовж якої зосереджена основна соціальна та освітня інфраструктура (Іршанський ліцей, Школа мистецтв, спортивні комплекси). Вулиця Гулія — одна з ключових адміністративних вулиць селища. Перейменована на честь видатного директора Іршанського ГЗК Володимира Макаровича Гулія, який керував підприємством у 1970–1975 роках та вніс фундаментальний внесок у розбудову капітального житлового фонду. На цій вулиці розташована будівля Іршанської селищної ради та ДЮСШ. Вулиця Лесі Українки — одна з перших капітально забудованих вулиць житлового масиву. Вулиця Захисників України — назва магістральної вулиці, затверджена в рамках деколонізації для увічнення пам'яті воїнів російсько-української війни.
Житлові та міжквартальні вулиці Вулиця Професора Бельського — названа на честь видатного геолога Степана Бєльського, який першим представив наукові дані про наявність великих концентрацій ільменіту в басейні річки Ірша. Вулиця Богдана Хмельницького Вулиця Будівельників Вулиця Енергетиків Вулиця Івана Франка Корольова — на честь видатного українського конструктора Сергія Корольова (титан з Іршанська активно використовувався у радянському ракетобудуванні). Вулиця Лісна Вулиця Новоборівська — вказує на напрямок до сусіднього селища Нова Борова та однойменної залізничної станції. Вулиця Першопрохідців — присвячена першим геологам-розвідникам титанових руд. Вулиця Садова Вулиця Сергія Фролова — житлова вулиця, названа на честь уродженця та мешканця селища Сергія Фролова (1985—2015), військовослужбовеця 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.
Вулиця Шкільна
Нові житлові та прибережні вулиці У західній та південній частинах приватного сектору селища, зокрема неподалік від місцевих водойм та кар'єрних ліній, розташовані такі урбаноніми: Вулиця Вишнева Вулиця Джерельна Вулиця Олексія Богуша — названа на честь місцевого жителя, військовослужбовця 26 окремої артилерійської бригади Олексія Богуша. Вулиця Європейська Вулиця Набережна Вулиця Озерна
Провулки Приватний сектор та прилеглі масиви Іршанська розгалужені системою провулків, назви яких тісно пов'язані з гірничою справою, географією та місцевими персоналіями: Провулок Амосова — на честь видатного українського вченого-медика Миколи Амосова. Провулок Геолога Осколкова — присвячений геологу Волинської партії Арсентію Осколкову, який у 1930-х роках детально досліджував місцеві родовища каолінів та ільменіту. Провулок Геологів Провулок Гірників Провулок Ільменітовий — названий безпосередньо на честь головної руди, яка видобувається ГЗК. Провулок Козацький Провулок Коробейнікова Провулок Космонавтів Провулок Лаптєва Провулок Молодіжний Провулок Поліський Провулок Саннікова
Проїзди Проїзд Древлянський Проїзд Коростенський Проїзд Малинський Проїзд Новоборівський
Політика
Іршанська селищна рада останнього скликання обрана 25 жовтня 2015 року та складається з 26 депутатів-самовисуванців.
31 жовтня 2010 року відбулися вибори Іршанського селищного голови, де перемогу здобув Анатолій Борисович Рак, за якого проголосували 1074 виборці з 2346Полные результаты выборов мэра Иршанска. 25 жовтня 2015 року Анатолія Рака було переобрано головою Іршанської селищної громади.
Селищні голови (з 2006 року) ПІБ Основні відомості Дата обрання Дата звільнення Шадура Марія Пилипівна Селищний голова, 1936 року народження 26.03.2006 01.05.2007 Кисельова Алла Іллівна Селищний голова, 1956 року народження, позапартійна 09.09.2007 31.10.2010 Рак Анатолій Борисович Селищний голова, 1974 року народження, освіта вища, безпартійний 31.10.201025.10.2020Сахненко Сергій Петрович Селищний голова, 1960 року народження, освіта вища25.10.2020 Примітка: таблиця складена за даними джерела
Всеукраїнські вибори У третьому турі виборів Президента 2004 року за Віктора Ющенка проголосувало 2276 виборців Іршанська (62 %), а за Віктора Януковича — 1167 (31,03 %).
На парламентських виборах 2006 року результати прохідних партій по Іршанську були такими: БЮТ — 885 (26,3 %) Партія регіонів — 691 (20,53 %) Блок «Наша Україна» — 671 (19,94 %) КПУ — 267 (7,93 %) СПУ — 225 (6,69 %)
На парламентських виборах 2007 року: БЮТ — 1063 (36,34 %) Партія регіонів — 745 (25,47 %) НУ-НС — 364 (12,44 %) Блок Литвина — 223 (7,62 %) КПУ — 182 (6,22 %)
У другому турі виборів Президента 2010 року за Юлію Тимошенко проголосувало 1977 виборців Іршанська (56,8 %), за Віктора Януковича — 1258 (36,12 %).
На парламентських виборах 2012 року результати прохідних партій по Іршанську були такими: «Батьківщина» — 1081 (35,68 %) Партія регіонів — 795 (26,24 %) УДАР — 357 (11,78 %) КПУ — 344 (11,35 %) ВО «Свобода» — 191 (6,3 %)
На виборах Президента 2014 року: Петро Порошенко — 2098 (61,36 %) Юлія Тимошенко — 430 (12,58 %) Олег Ляшко — 279 (8,16 %)