Костел і монастир бернарди́нів у Львові — культовий комплекс ченців бернардинів (прийнята в Речі Посполитій назва францисканців-обсервантів (Ordo Fratrum Minorum Regularis Observantiae)), зведений у першій половині XVII ст., в стилі італійсько-нідерландського маньєризму. Початки францисканців пов'язані з діяльністю Франциска Ассізького (1181—1226). До Львова бернардини вперше прибули в 1460 році на запрошення Андрія Одровонжа, руського воєводи. Історико-архітектурна пам'ятка XVII століття у Львові на площі Соборній (колишня — Бернардинська площа).

Приміщення монастиря нині належить Центральному державному історичному архіву у Львові, а храм святого Андрія Первозваного використовує Українська греко-католицька церква. Парафію при храмі обслуговують священники Василіянського Чину.

Оборонний монастир

Внаслідок входження Галичини до складу Польського королівства, з другої половини XIV століття у Галичині набуває поширення діяльність католицьких чернечих орденів та розбудова мережі їхніх монастирів. На місці сучасної споруди в XV столітті було збудовано дерев'яний монастир. Згадку про перший, дерев'яний, бернардинський храм знаходимо в 1460 році. Гроші на початок будівництва пожертвував львівський староста Анджей Одровонж зі Спрови (виділено земельну ділянку біля Галицької брами, споруджено невеликий дерев'яний монастир з каплицею святого Андрія). 1464 року, після епідемії чуми (вижив один з п'яти монахів) міщани спалили дерев'яний монастир з каплицею. 1465 року фундатор А. Одровонж виділив кошти на спорудження значно більших дерев'яних костелу та монастиря. У 1470—1484 рр. в цьому монастирі проживав відомий францисканський чернець Ян з ДукліВ. Вечерський. Українські монастирі… — С. 332—333.

У 1511 році дерев'яний монастир згорів під час облоги Львова молдавським господарем Богданом III Сліпим. Був відбудований 1514 р. пруським муром (тобто фахверкової конструкції) — з дерева і цеглиВ. Вечерський. Українські монастирі… — С. 333.

У 1601 році розширена земельна ділянка, почали зведення нового монастиря без королівського дозволуПохід на Москву / П. Блавацький. — К.: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с. — ISBN 978-966-2955-49-1. Міська влада протидіяла через розташування монастиря за межами міських укріплень. Король Сигізмунд III Ваза створив спеціальну комісію для розгляду цього питання (зокрема, увійшли Станіслав Жолкевський, львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський, львівський староста Єжи Мнішек) — на підставі її висновків в 1603 р. король дозволив будувати з умовою, що монастир матиме власні укріплення, які увійдуть до загальноміської системи оборони. Справу також розглядав королівський інженер Фрідріх Ґеткант. Основні кошти виділили Сиґізмунд III та Єжи Мнішек. Пізніше фінансували будівництво також Станіслав Жолкевський та Ян Замойський.

У 1600–1630-х роках разом із будовою церкви святого Андрія поставали келії монастиря — зводили на північ від церкви, старий дерев'яний храм залишився на півдні. Монастир оточили кам'яними стінами з бійницями і баштою; до них прибудовані господарські будівлі: кузня, стайня та інші. Навколо монастиря колись також було кладовище (зокрема, 1484 року там було поховано святого Яна з Дуклі). Мурований корпус келій звели впритул до північної стіни храму; має складний план із квадратним клуатром і коридорною системою розпланування. Приміщення перекриті склепіннями; будівля загалом 3-поверхова, з окремими 4-поверховими частинамиВ. Вечерський. Українські монастирі… — С. 337. У 1600 році Ян Димітр Соліковський надав кошти для будівництва монастиря, освятив його наріжний каміньKotarski E., Kumor B. Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — T. XL/2, zeszyt 165. — S. 287 .

Монастир бернардинів довгий час був зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. Виконувати цю оборонну функцію йому дозволяли власні системи укріплень і, в разі потреби, він захищав фланговим вогнем східні кордони міста. У цій системі міських фортифікацій, до якої він входив, був розташований Галицькою брамою та Королівським бастіоном. Наразі зберіглася тільки східна стіна укріплень та Глинянська вежа — з боку Митної площі. У 1618 році у вежі пробили ворота, але з огляду на безпеку міста їх заклали у 1620 році. Відновили прохід лише у XX столітті.

Під стінами монастиря з боку вулиці Валової у 2000-х роках виник так званий «Бернарденгарден» — сад бернардинів. У ньому, та на території вулиці, «Музей Ідей» та інші організації проводять мистецькі акції. Найвідомішими заходами є літній «Кінолев» та зимово-весняно-осінній «Львів — столиця ремесел». Сам «Музей ідей» оселився у частині підвалів монастиря, де тепер проводить різноманітні виставки та презентації.

27 грудня 2007 року, у приміщенні однієї з келій знайдено фрески орієнтовно кінця XVII — початку XVIII століть. За висновками фахівців, фрески мають іконографічну та історичну цінність. Сама келія є єдиною відомою на території Західної України келією з розписомzaxid.net  — У колишньому монастирі Бернардинів у Львові виявлено унікальний стінопис. У січні 2008 року розпочалися підготовчі роботи з відновлення фрески. Передбачають кілька етапів робіт — розчищення, реставрацію, консервування і тоді аж експонування розписуГал-info — У львівському монастирі Бернардинів розпочали підготовчі роботи з відновлення стінопису.

У 2012 році проведено міжнародний конкурс проєктів реконструкції подвір'я монастиря. На розгляд журі надійшло 160 проєктів. Перемогу здобув проєкт угорських архітекторів Петера Сабо, Еви Дері-Папп, Андраша Газдага, Тамаша Карачоного. Протягом 3-х тижнів проекти експонувалися на площі Ринок, 10М. Деркач. Бернардинський дворик розбудовуватимуть угорські архітектори // Високий замок. — 29 жовтня 2012. — № 201 (4825). — С. 6.

24 березня 2026 року внаслідок влучання російського дрона у примурних будівлях монастирського комплексу виникла пожежа. Також пошкоджено дзвіницю.

Архів

1784 року австрійська влада заснувала в келіях монастиря «Архів гродських і земських актів міста Львова». Архів містить документи періоду Галицько-Волинського князівства, фонди центральних установ і організацій старопольського періоду (XIV—XVII ст.), австро-угорського (1772—1918) та російського (1914—1915) панування в Галичині, Західноукраїнської Народної Республіки (1917—1918), Польщі міжвоєнного періоду (1918—1939), а також невеликі групи документів радянського періоду (1939—1941) та німецької окупації (1941—1944).

Найдавніші документи архіву представлені колекцією пергаментних грамот 1176—1800 років. Серед цих пергаментних документів — міждержавні угоди (зокрема, Берестейська унія 1596 року), папські булли, привілеї королів, князів, воєвод та старост, які були надані містам, селам, церквам, костелам, монастирям, синагогам і цехам, а також маєткові угоди. У колекції є грамоти, що стосуються Франції, Італії, Молдови, Валахії, Німеччини, Угорщини та інших держав — усього 13-ма мовами.

Сучасний Центральний державний історичний архів у Львові є одним з найбільших архівів Центрально-Східної Європи та найбільшим в УкраїніІсторичний архів Львова .

Храм святого Андрія Храм-базиліку зводили з 1600 (16 вересня 1600 р., не чекаючи дозволу короля, було закладено й освячено наріжний камінь) по 1630-ті роки на місці її дерев'яного та цегляно-дерев'яного попередників з XV ст. традиційним тоді на Русі способом: стару фахверкову церкву не розбирали, ззовні будували нові муровані стіни. Після перекриття нового храму склепіннями старий розібрали, рештки вивезли в 1614 р.)Вечерський В. Українські монастирі… — C. 333—334..Автором плану будівництва був монах Бернард Авелідес (Авеллід). Архітектором був італієць Павло Римлянин: на фасаді церкви чітко прослідковується творчий почерк — звичний для нього ренесанс.

Храм споруджено з тесаного каменю (на видобуток цього каменю король Сиґізмунд III Ваза видав спеціальний дозвіл у 1602 році) у вигляді тринавової базиліки з видовженими хорами та гранованою апсидою. Довжина храму 57,5 м, а висота 22 м. Головний фасад має два яруси, вирішені різними архітекторами в дещо відмінній стилістиці. Нижній ярус — в традиціях італійського ренесансу, характерного для творчої манери Павла Римлянина. Членування нижнього ярусу фасаду спареними пілястрами чітко виявляє тринавову композицію храму, в суворих і чітких формах вирішено бічні фасади.З цим контрастують ускладнені обриси й пластика фронтону — горішнього ярусу головного фасаду, виконаного Андреасом Бемером у стилістиці північного німецько-фламандського ренесансу (маньєризму)В. Вечерський. Українські монастирі… — C. 334—335

Павлові Римлянину не вдалося довести до кінця будівництво — він помер 1618 року. Кажуть, що польському королеві Сиґізмунду III, який оглядав будівництво, задум Павла Римлянина здався занадто скромним. Тому учень й наступник видатного архітектора Амвросій Прихильний, швейцарець (або італієць, керував будовою у 1613—1617 роках) зводив споруду інакше, зокрема, йому належить щит-фронтон ускладненої і вигадливої форми. Саму споруду Амброзій Прихильний будував у стилі німецько-нідерландського маньєризму.

Третій ярус надбудовував Андреас Бемер — вроцлавський скульптор і архітектор; 1630 р. під його керівництвом завершили оздоблення храму.В. Вечерський. Українські монастирі… — C. 334. Швидше за все, йому належить і 38-метрова вежа церкви. На ній в 1753 році був встановлений годинник з боєм, для котрого майстер Андрій Франк відлив спеціального дзвона. Силует вежі порізаний, складний, характерно бароковий, витончений і дуже гармонійний.

Дзвіницю обабіч церкви звели 1734 року; проте скромність і простота цієї двоповерхової, квадратної у плані споруди з шатровим накриттям, ріднять її з ренесансною архітектурою. Тривалий час на ній висів дзвін, відлитий у Львові у 1588 році. 1917 року його перенесли до Музею імені Яна IIIНині у цьому приміщенні діє Львівський історичний музей., чим врятували від переплавки для військових потреб Австро-Угорщини в Першій світовій війні.

Дзвіницю використовували для спостереження за місцевістю (якось вартовий з башти першим побачив вороже військо і попередив містян. В пам'ять хід годинника виставили так, що чергова година відбивалася на 5 хв. швидше за інші міські годинники)В. Вечерський. Українські монастирі… — С. 335—337.

Перша Служба Божа відбулася 1611 року — 13 грудня (або 30 листопада (дата тодішня) 1609 р.) у день святого Андрія. Завдяки цьому храм і отримав свою назву.

На фасаді є можливість побачити статуї святих Ордену бернардинів, а в нішах другого ярусу — скульптурні зображення Матері Божої і апостолів Петра та Андрія.

Інтер'єр храму розписав у 1738—1740 роках Венедикт Мазуркевич — чернець-бернардин, який навчався в Болоньї в італійського художника Джузеппе Карло Педретті. Збереглися 17 дерев'яних вівтарів, які в 1730—1740-х рокахО. Бобровський. Пізньобарокові та рококові амвони Східної Галичини // Мистецтво і дослідження. — С. 50. виконали майстри з міста Ярослава Томас Гуттер та Конрад Кученрайтер. Відновлені на початку XX століття різьблені лави в пресвітерії виконав в 1640—1644 роках майстер Павло з Бидґоща.

Підлога храму спочатку була з тесаного каменю, а 1738 року укладена мармуром. Металеві двері виконані в найкращих традиціях XVII століття українськими ковалями. Костел має орга́н у 1 700 труб та 32 регістри, створений у XVIII столітті майстром Каспаріні з лужицьких німців.

Церква святого Андрія користувалась великою шаною у шляхти. Військові походи завжди починались богослужінням у храмі з освяченням зброї. Так було, наприклад, і 1604 року, коли Лжедмитрій I почав зі Львова похід на Москву. Перед цим походом Лжедмитрій І взяв у храмі шлюб з Мариною Мнішек (ще в старій фахверковій церкві).