Микола Миколайович Страхов (4 травня 1925 — 9 серпня 2007) — радянський і український правник, доктор юридичних наук (1973), професор (1975), член-кореспондент Академії правовий наук України (з 1993), професор кафедри історії держави і права Харківського юридичного інституту. Лауреат Державної премії України у області науки і техніки (2002).
Життєпис Микола Страхов народився 4 травня 1925 року у Харкові.
Брав участь у Великій Вітчизняній війні, був кулеметником. Під час війни отримав поранення, які призвели до втрати обох ніг.
У 1948 році почав навчання у Харківському юридичному інституті (ХЮІ), який закінчив у 1952 році. Після закінчення інституту, до 1955 рокові навчався у аспірантурі.
З 1955 року почав працювати на кафедрі історії держави і права у ХЮІ. З початку займав посаду асистента, згодом був старшим викладачем, доцентом і професором цієї кафедриРозенфельд Ю. Н. Страхов Николай Никоалевич // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков.. — Х.: Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — 736 с.. У 1975 році отримав вчене звання професора.
У 1993 році був обраний членом-кореспондентом Академії правовий наук України, а у 2000 році отримав почесне звання «Заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого»Сафронова І. П. Страхов Микола Миколайович // Юридична енциклопедія / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — К.: «Юридична думка», 2003. — Т. 5. — С. 658. — 736 с. — ISBN 966-7492-00-1.
Микола Миколайович Страхов помер 9 серпня 2007 року у ХарковіРум'янцев В. О. Страхов Микола Миколайович // Велика українська юридична енциклопедія / Редкол.: В. Д. Гончаренко (голова) та ін. — Х.: «Право», 2016. — Т. 1: Історія держави і права України. — 848 с. — ISBN 978-966-937-048-8.
Наукова діяльність Підготував 7 кандидатів і 2 докторів юридичних наук.
Опублікував понад 230 наукових праць, зокрема: «Історія держави і права рабовласницького Китаю» (1960 р.), «Держава і право Феодальної Англії» (1964 р.), «Рабовласницька і феодальна держава і право країн Азії і Африки» (1981 р., відповідальний редактор і співавтор), «Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провідних країнах Європи і в Північній Америці» (1991 р.), «Історія держави і права Стародавнього Світу» (1994 р.), «Актуальні проблеми всесвітньої історії» (1996 р.), підручник «Історія держави і права зарубіжних країн» (1999, 2001, 2003), «Історія держави і права України» (Академічний курс у 2-х томах, 2000 р., співавторство) та ін.
Цитати
Нагороди Був нагороджений низкою нагород, звань та премій:
орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004) — за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність та з нагоди 200-річчя навчального закладу;
орден «За мужність» III ступеня; орден Трудового Червоного Прапора; орден Вітчизняної війни I ступеня (6 листопада 1985); орден Червоної Зірки; орден Слави III ступеня (22 лютого 1944); 15 медалей; Заслужений працівник освіти України (1995) — з нагоди відзначення в Україні «Відкриття Року Права» і за значні особисті заслуги у зміцненні законності, вдосконалення юридичної практики та високий професіоналізм; Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (16 грудня 2002) — за підручник «Історія держави і права України. Академічний курс»: У 2-х томах. — К.: Видавничий діма «Ін Юрі», 2000"; Лауреат Всеукраїнського щорічного конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року» (1995); Лауреат Союзу юристів на краще юридичне видання (2000); Лауреат премії Ярослава Мудрого (2003); інші премії.
Зноски
Посилання