Ігор Едилович (Кирилович) Ольшевський ( 26 серпня 1958, Володимир, Волинська область — 6 червня 2021, Луцьк, Волинська область) — український поет, перекладач, прозаїк, літературний критик, есеїст, філософ, мелодист-аматор. Лауреат літературно-мистецьких премій.
Життєпис Народився 26 серпня 1958 року в місті Володимирі на Волині, в родині творчих працівників театру. Батько заслужений артист України Еділ (Кирило) Михайлович Ольшевський (1929-2016), — упродовж тривалого часу був головним режисером Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (тоді ще не академічного), а згодом — Волинської обласної філармонії, викладав також у Луцькому училищі культури (нині — Волинський коледж культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського). Мати — Галина Павлівна Ольшевська (1926-2018) — акторка.
Після закінчення Луцької середньої школи № 4 (нині — гімназія) здобув вищу освіту на філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. З 1982 року — на педагогічній, культурно-освітній та журналістській роботі. Працював у відділі зв’язків із громадськістю Волинського національного університету імені Лесі Українки та Волинській обласній філармонії (керівник літературно-драматургічної частини).
Перекладав з російської, білоруської та польської мов. Друкувався також під псевдо Ігор Берестюк, Максим Кириленко, Аркадій-Арефа Сікорський, Драгомир Піляку, Джафар Алішеров, Гоша О. Твори публікувалися на сторінках часописів України, Білорусі, Польщі, Словаччини та Греції.
Коло інтересів — містичне літературознавство, біблійна нумерологія, релігієзнавство, астрономія, альтернативна історія, медицина, психологія, музика. Пісня Ігоря Ольшевського “Лесі Українці” на слова Лілії Михальчук часто звучить у концертах тріо та ансамблю бандуристок “Дивоструни” Волинського національного університету імені Лесі Українки (керівник — професор Мирослава Сточанська).
Член Національної Спілки письменників України з 2005 року.
Помер 6 червня 2021 рокуПомер відомий волинський поет, перекладач та філософ Ігор Ольшевський (Волинські новини, 2021).
Бібліографія Редактор снів: поезії. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. — 32 с. Леся Українка: містика імені й долі: [есей]. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2004, 2005. — 68 с. Павло Тичина: таїна життя і творчості: [есей]. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2005. — 140 с. Григорій Сковорода: Місія Посланця: [есей]. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2008. — 160 с. Зодіакальне світло: ліричне трикнижжя. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2008. —108 с. Хованки в житі: [проза]. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2009. — 114 с. Павло Тичина: нові штрихи до містичного портрета: [есей]. — ВМА “Терен”, 2012. — 184 с.“Українська літературна газета”: Побачила світ книга про Павла Тичину Агатангел Кримський: поклик Сходу: спроба трактату в особах. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2012. — 224 с. Відлуння доісторичних цивілізацій? [науково-фантастична розвідка]. — Луцьк, 2013 (електронний самвидав). Тарас Шевченко: від імені — до Місії: роман-есей у листах, інтерв’ю і коментарях. — Луцьк: ВМА “Терен”, 2015. — 260 с.
Нагороди 2010 — Волинська обласна літературно-мистецька премія ім. Агатангела Кримського (за есей “Григорій Сковорода: Місія Посланця”, ліричне трикнижжя “Зодіакальне світло” та книгу прози “Хованки в житі”). 2018 — Літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша (за есеї “Павло Тичина: нові штрихи до містичного портрета”, “Агатангел Кримський: Поклик Сходу” й “Тарас Шевченко: від імені до Місії”).
Відгуки про творчість Станіслав Тельнюк (з листа до Ігоря Ольшевського від 24 листопада 1988 р.):
Олександр Рисак, “До неї словом долетіти”:
Юрій Тичина (з листа небожа П. Г. Тичини до автора від 21 жовтня 2005 р.):
Володимир Лис, “Редагування снів і реальності від Ігоря Ольшевського”:
Іван Дзюба (з листа до автора від 25 грудня 2004 року):
Віктор Вербич, “До вічної загадки Павла Тичини”:
Ольга Ляснюк, “Що таке 50”:
Ігор Павлюк, “Діалог монологів”:
Примітки
Посилання Ігор Ольшевський: «Не зариваймо в землю Дари Божі!» (запитував Олександр Клименко) Інформація про письменника на сайті Волинської обласної бібліотеки для дітей Інтелектуал з родини інтелектуалів Віктор Вербич. Ігор Ольшевський: життя у слові (Буквоїд, 2021)
Публікації “Стратосфера”: Пролог до космосу (Буквоїд, 2010) Про начинку з родзинок, дерева, левітацію та Олександра Клименка (Буквоїд, 2017) “Против рожна перти, против хвиль плисти…” (Буквоїд, 2017) “Зі шляху би чумацького не збочити…” (Буквоїд, 2017) Володимир Лис: Гуманістичні аспекти короткої прози (Буквоїд, 2018) У травні, на Юрія (Спогад про Юрія Євгеновича Тичину) (Буквоїд, 2018) Мистецтво підкоряти читача (Буквоїд, 2018) Зі “старанно забутих” – у незабутні (Буквоїд, 2018) Коли все – джаз, або Такий непередбачуваний Сашко Клименко (Буквоїд, 2018) Щоб не згасали вогники любові (Буквоїд, 2019) Таїна вересового меду (Буквоїд, 2019) “Неситий”: початок серії романів? (Буквоїд, 2019) “Людина людині – болгарин…” (Буквоїд, 2019)