Вільфред фон Офен (; 4 травня або 5 травня 1912, Ла-Пас, Болівія — 13 червня 2008, Буенос-Айрес, Аргентина) — німецький журналіст, військовий кореспондент, лейтенант вермахту. Ад'ютант Йозефа Геббельса.

Біографія Виходець із знатного роду з сильною військовою традицією. Племінник генералів Бурггарда фон Офена, Георга фон Офена і Ернста фон Офена.

1 травня 1931 року вступив у НСДАП і СА. Після невдалих спроб прославитися як поет і автор коротких оповідань Офен став журналістом берлінського видання Шерля. 1 травня 1932 року вийшов із НСДАП і СА. В 1936 році закінчив Імперську школу друку. В 1936/39 роках брав участь у громадянській війні в Іспанії військовим кореспондентом свого видання і члена легіону Кондор. В складі пропагандистської роти брав участь у Польській кампанії. За деякими даними, Офен брав участь у масових вбивствах. Як воєнний кореспондент брав участь у німецько-радянській війні.

В травні 1943 року призначений ад'ютантом імперського міністра пропаганди і народної освіти Йозефа Геббельса. 20 липня 1944 року Офен від імені Геббельса зв'язався з Гітлером, щоб перевірити, чи фюрер загинув внаслідок замаху. Через Офена Гітлер наказав Геббельсу і Отто-Ернсту Ремеру заарештувати учасників змови. 22 квітня 1945 року Геббельс перебрався у фюрербункер і наказав Офену вирушити в ОКГ у Редсбург. Звідти Офен разом із Ебергардом Таубертом вирушив у Гамбург.

Після війни Офен під вигаданим ім'ям працював перекладачем і стенографістом у британській військовій адміністрації. В 1951 році переїхав у Аргентину, де працював іноземним кореспондентом німецьких журналів Der Spiegel і Frankfurter Allgemeine Zeitung, також писав для німецькомовної аргентинської газети Freie Presse. Згідно випуску Der Spiegel від червня 2013 року, з 1950 року Офен був інформатором Організації Гелена, а потім з моменту заснування і до 1966 року — інформатором БНД.

Окрім журналістської діяльності, Офен працював як письменник і перекладач. Його твори в основному містять спогади про націонал-соціалістичний період і друкувались ультраправими німецькими виданнями. В 1990 році, на прохання британського історика Лоренса Реєса, Офен описав одним словом своє життя у нацистській державі — «райське». На Офена неодноразово подавались скарги і судові позови за звинуваченням у виправданні нацизму і викривленні історичних фактів. Як перекладач, Офен переклав на німецьку мову твори Жака де Мах'є і Девіда Хоггана, а також мемуари Леона Дегреля.

Офен підтримував тісні контакти з неонацистами у ФРН ті інших країнах. Його участь у неонацистському русі в основному зводилась до виступів перед відповідною аудиторією — наприклад, промова на святкуванні сонцестояння в Кузелі в 1979 році.

Дві книжки фон Офена (біографії Геббельса і Канаріса) були перекладені російською мовою і опубліковані в мережі Інтернет ("Кем был Геббельс? Биография с близкого расстояния"; "Вильгельм Канарис. Адмирал и его ответственность за ход войны").

Нагороди

Іспанський хрест в золоті з мечами — нагороджений особисто Адольфом Гітлером. Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Премія Ульріха фон Гуттена (1997)

Бібліографія

Schluss mit Polen, 1939. Panzer am Balkan. Erlebnisbuch der Panzergruppe von Kleist, 1941. Mit Goebbels bis zum Ende, 1949. (auch als Finale Furioso. Mit Goebbels bis zum Ende, 1974; und als Dr. G. Meister der Propaganda) Argentinien. Stern Südamerikas, 1957. 100 Jahre Deutscher Krankenverein, 1857–1957. Ein Jahrhundert deutsch-argentinischer Gemeinschaft im Spiegel des Wachsens und Werdens ihrer grössten und bedeutendsten Vereinigung. Buenos Aires: Imprenta Mercur, 1957. 150 Jahre Argentinien. 1810–1960, 1960. Argentinien, Paraguay, Uruguay. Land am Silberstrom, die La-Plata-Länder, 1969. Hitler und der Spanische Bürgerkrieg. Mission und Schicksal der Legion Condor, 1978. Wer war Goebbels? Biographie aus der Nähe, 1987. Mit ruhig festem Schritt. Aus der Geschichte der SA, 1998. Ein „Nazi“ in Argentinien, 1999. Wilhelm Canaris. Der Admiral und seine Mitverantwortung am Verlauf des Krieges, Deutsche Verlags-Gesellschaft, Preußisch Oldendorf 2001, ISBN 3-920722-66-3.

Література

Peter-Ferdinand Koch: Enttarnt. Doppelagenten: Namen, Fakten, Beweise. Ecowin-Verlag, Salzburg 2011, S. 224–225. Laurence Rees: Auschwitz - Geschichte eines Verbrechens. List Taschenbuch, Berlin 2005, S. 8. Kurt Hirsch/ Hans Sarkowicz: Schönhuber. Der Politiker und seine Kreise. 1989, S. 88. Pressedienst Demokratische Initiative: Bericht über neonazistische Aktivitäten. München 1980, S. 69.

Примітки