Да́фна (; «лавр») — персонаж давньогрецької міфології, німфа. За однією версією, дочка фессалійського річкового бога Пенея;Овидий. Метаморфозы I 568—570 або дочка річкового бога Ладона з Аркадії Павсаний. Описание Эллады X 7, 8 і Геї; Палефат. О невероятном 49 або дочка річкового бога Пенея в Еліді Гигин. Мифы 203 і Геї; Сервий. Комментарий к «Энеиде» Вергилия II 513 и др. // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.663 або дочка Амікла Парфений. О любовных страстях 15, 1 .
Уникала чоловіків і жила в суспільстві дівчат, супутниця Артеміди. У неї був закоханий Левкіпп, син Еномая. Одягнувши жіноче вбрання і заплівши волосся, видав себе за дочку Еномая і став полювати разом з Дафною, яка обіймала його. Аполлон став ревнувати до Левкіппа. Коли дівчата купалися, вони виявили, що Левкіпп не дівчина, і вбили його списами й ножамиПавсаний. Описание Эллады VIII 20, 2-4; Парфений. О любовных страстях 15, 2-3.
Переслідувана закоханим у неї Аполлоном Овидий. Метаморфозы I 452—567 (за словами Овідія, Аполлон гнався за нею, як собака за зайцем, вона була його першим коханням Овидий. Метаморфозы I 534—539 ), Дафна молилася про допомогу до богів і була перетворена на лаврове дерево Парфений. О любовных страстях 15, 4, ссылка на Диодора из Элаиты и Филарха . Або Аполлон її зґвалтував, і вона попросила Зевса перетворити її на лавр Филаргирий. Комментарий к «Буколикам» Вергилия III 12 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.665 .
З того часу лавр став священним деревом Аполлона, а лавровий вінок — його неодмінним атрибутом.
До міфу про Дафну зверталися Овідій, пізніше Г. Сакс, А. Беккарі, М. Опіц, Жан де Лафонтен. У музиці образ Дафни знайшов утілення у творах Алессандро Скарлатті, Ґеорґа Фрідріха Генделя, Ріхарда Штрауса; до нього зверталися такі художники й скульптори як Лука Джордано, Нікола Пуссен, Лоренцо Берніні, Якоб Ауер та інші.
Існує також сирійська розповідь про Дафну, і священний лавр, яким вона стала, шанувався в гаю зі славнозвісною святинею Артеміди й Аполлона (згоріла 362 р. до н. е.) біля Антіохії Филострат. Жизнь Аполлония Тианского I 16 . Цар Селевк полював і побачив місце, де Бог переслідував Дафну Либаний. Речи XI 94-99 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 586 . Хто із засуджених ховався в гаї, той діставав право захисту.
Див. також На честь персонажу названо астероїд 41 Дафна. Лавр
Примітки
Література
Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання