Дедал

Деда́л () — персонаж давньогрецької міфології, нащадок Ерехтея, славетний скульптор і будівничий, винахідник різних будівельних інструментів.

Етимологія Павсаній вважав, що в давнину дедалами називали дерев'яних ідолів. На честь них і отримав прізвисько майстер Дедал, а його справжнє ім'я забулиПавсаній. Опис Еллади 9.3.2.

В класичній грецькій мові «Дедал» (δαίδαλος, дайдалос) буквально означає «майстерно зроблений». Вперше згадується приблизно в 1400 році до н. е. на кносських табличках лінійного письма Б у фразі «для дедалеума» — для святилища.

У міфах Дедал, онук Евпалама, син Метіона, отримав від Афіни дар винахідництва та майструванняОвідій, Метаморфози 8, 236 ff; Псевдо-Гігін, Оповіді 39. Одні називають його матір Алкіппу, інші — Меропу, ще інші — ІфініюАполлодор, iii. 15, 8; Плутарх, Тесей 19; Ферекід, цитований Схоліастом на Едіп Софокла в Колоні 472; Гігін, Фабула 39. Заздрячи своєму небожу Пердіку, він скинув його з Акрополя, бо Пердік першим винайшов пилку та шатун. Афіна врятувала хлопця, перетворивши на куріпку.

Засуджений ареопагом на вигнанняПавсаній. Опис Еллади, Аттика, 21, Дедал утік до Криту. Тут для жінки царя Міноса Пасіфаї зробив дерев'яну корову, обшиту шкірою, аби вона, влізши всередину, задовольнила свою хтиву пристрасть до бика. Від бика вона народила МінотавраВакхілід, Фрагмент 26. За наказом царя Дедал спорудив лабіринт, аби сховати там МінотавраОвідій. Метаморфози 8. 152 ff. Також він створював статуї, що могли самі рухатисяФілострат Старший, Зображення 1. 16, але він не вмів наділити їх мовоюКаллістрат, Описи 9.

Критяни зненавиділи Дадала і він винайшов крила, щоб утекти з острова разом зі своїм сином Ікаром. Він зробив їх із пір'я, скріпленого воском, і обоє пролетіли повз Самос, Делос і Парос. Ікар, не послухавшись батька, схотів злетіти до сонця. Але його тепло розплавило віск, крила розсипалися і Ікар впав у море. Потім Дедал знайшов тіло свого сина і поховав на острові, що відтоді називається Ікарія, а море, де той втонув, стали називати ІкарійськимОвідій. Метаморфози 8, 220.

Інша версія стверджує, що Дедал та Ікар тікали на невеликих кораблях. Дедал під час плавання винайшов вітрило і втік від кораблів МіносаПавсаній. Опис Еллади 9.11.4.

Дедал дістався до царства Кокала на СициліїОвідій. Метаморфози 8. 260 ff. Там він збудував неприступну стіну для оборони острова, знану як Стіна ДедалаДіодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV 76-78. У Каміку Дедал збудував золотоверхий храм Аполлона. Свої крила він повісив там як жертву богу. Сицилійці радо прийняли Дедала, він жив серед них, оточений славоюВергілій: Енеїда VI. 14 і далі; Павсаній: vii. 4. 5; Діодор Сицилійський IV. 78..

Тим часом Мінос зібрав флот і вирушив на пошуки Дедала. Він приніс із собою закручену мушлю та обіцяв велику винагороду тому, хто зможе протягнути крізь неї лляну нитку. Адже Мінос знав, що це зуміє зробити тільки Дедал. Прибувши до Каміка, він запропонував мушлю Кокалу. Той доручив справу Дедалу, який просвердлив на кінчику мушлі отвір і намазав медом. Потім він запустив усередину мураху, до якої прив'язав нитку. Кокал повернув мушлю та отримав винагороду, а Мінос, тепер знаючи, що знайшов схованку Дедала, зажадав його здачі. Але дочки Кокала не хотіли втрачати Дедала, який зробив їм різні чудові іграшки, і змовилися з улюбленим майстром. Вони зробили отвір у стелі кімнати, де мився Мінос, і облили його окропом та гарячою смолою, від чого цар загинув. Кокал повернув труп критянам, сказавши, що Мінос спіткнувся і впав у казан з окропомПавсаній, цит. тв.; Аполлодор: Епітома i. 14–15; Зенобій: Приповісті IV. 92; Діодор Сицилійський IV. 79..

Дедал потім покинув Сицилію, щоб приєднатися до Іолая, товариша ГераклаПавсаній vii. 2. 2; Діодор Сицилійський IV. 30.. Для Пелея він зробив меч, який забезпечував перемогу в бою та на полюванніПіндар, Немейські оди, т. 26 і далі. та iv. 59; Схоліаст про Немейські оди Піндара IV. 54 і 59; Зеновій, Приповісті, т. 20; Аполлодор, цит. тв.

Є різні перекази про смерть Дедала. Згідно з однією, він вирушив у Тельмессос, де правив брат Міноса, Сарпедон. Коли майстер блукав за містом, його вкусила змія, і він помер. На його честь назвали місто Дайдала в тій місцевості. В іншій версії він помер після укусу водяної змії в Лікії (сучасний південь Туреччини).

Павсаній стверджував, що в його часи (II ст. н. е.) ще існувало дві скульптури, створені Дедалом: Геракла у Фівах і Трофонія у ЛівадіїПавсаній. Опис Еллади 9.39.3.

Трактування образу Роберт Грейвс пояснював, що Дедал, Ікар, Мінос і Гефест можуть бути різними титулами того самого бога-коваля. Крилатий Дедал також може бути пов'язаний з вавилонським Мардуком. Втеча Дедала з Криту, ймовірно, стосується втечі місцевих майстрів обробки бронзи в результаті послідовних еллінських вторгнень приблизно в XII ст. до н. е.

Рухомі статуї Дедала — це шарнірні ляльки, які підвішували на деревах і вони рухалися від вітру. Деталі таких глиняних ляльок знайдено у Петсофі на Криті, де вони зображали богиню родючості. З ними, можливо, пов'язані історії про повішення різних героїнь. Така лялька зображена на золотому персні зі скарбу Акрополя в Мікенах.

У мистецтві «Дедалічним» називають скульптурний стиль, поширений у ранній архаїчний період Стародавньої Греції. На цей стиль значно вплинули міграції населення зі сходу наприкінці бронзової доби. Йому властиві прості форми та прямі лінії.

Дедал та Ікар з'являються в грецькому мистецтві, особливо в гончарному живописі. Найдавніший грецький зразок може датуватися приблизно 560 роком до н. е. Пара також з'являється на етруському золотому амулеті приблизно 470 року до н. е. Зображення лабіринту Дедала карбували на критських монетах і він був популярним мотивом для римських майстрів мозаїки. Про Дедала відомо кілька п'єс і комедій, зокрема таких відомих драматургів, як Софокл та Арістофан. Римський письменник Овідій присвятив цьому персонажу значну частину своїх «Метаморфоз». Як наслідок, римські художники часто зображали Дедала, зокрема, на настінному розписі Будинку Веттіїв у Помпеях I століття н. е.

Мотиви міфу зустрічаються в живописі (Якопо Тінторетто, Пітер Пауль Рубенс, Шарль Лебрен), літературі (Йоганн Ґете, Валерій Брюсов), музиці (П'єр Санкан, Блгдан Сегін).

Назву «дедалеум» отримав примітивний апарат для відтворення анімації, попередник зоотропа, винайдений у 1834 році британським математиком Вільямом Джорджем Горнером.

Галерея

Примітки

Література

Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок. Міф про Дедала й Ікара / ред. Кун М. А. // Легенди і міфи Стародавньої Греції. — 1922 р.

Посилання Дедал //