Ава́ро-а́ндо-це́зькі мови — гілка нахсько-дагестанських мов. До їхнього складу входять аварська мова, андійські та цезькі мови.

Звуковий лад аваро-андійських мов Аваро-андійські мови мають дуже розвинену систему приголосних та достатньо розвинену систему голосних, що характерно також для інших дагестанських мов.

У всіх аваро-андійських мовах є п'ять чистих голосних: «а», «е», «і», «у», «о». Назалізовані голосні «а», «е», «і», «у», «о», що виникли в результаті послаблення та випадання носового сонорного «н» (рідше «м»), існують в ботліській, тиндинській, ахвахській, чамалинській, багвалинській мовах. Довгі голосні «а», «е», «і», «у», що з'явилися в результаті заливання двох однакових чистих голосних, характерні для чамалинської, ахвахської та тиндинської мов. Характерна ознака голосних в андійських мовах — їх вимова на початку слова з твердим приступом. Одна з важливих рис консонантизму цих мов — протиставлення глухих аффрикат та спірантів за кореляцією «слабий — сильний»: «ц» — «цц», «цӏ» — «цӏцӏ», «ч» — «чч», «чӏ» — «чӏчӏ», «лӏъ» — «лӏ», «къӏ» — «къ» (аффрикати), «с» — «сс», «ш» — «шш», «лъ» — «лълъ», «х» — «хх» (спіранти) і т. д. В окремих андійських мовах існують випадки порушення такої кореляції. Майже у всіх андійських мовах втрачений слабкий корелят «ц», а його сильний корелят «цц» залишився. Повністю шумні латеральні збереглися в ахвахській мові. В багвалинській мові залишилися лише «лълъ» та «къ».

Особливості вокалізму цезьких мов Осо­бливості во­ка­ліз­му цезьких мов — на­явність довгих на­за­лі­зо­ван­их голос­них, лише в беж­тин­ській мові — ум­лау­тованих голос­них. Характерні риси кон­со­нан­тиз­му — на­явність ла­те­раль­но­го ря­ду приголосних змич­них аб­руп­ти­вів та африкатів. Для деяких цезьких мов так­ож ха­рак­тер­ні ла­біа­ліза­ція, па­ла­та­лі­за­ція.

Див. також Аваро-андійські мови; Андійські мови; Цезькі мови; Аварська мова;

Посилання

Сайт Игоря Гаршина|Аваро-андо-цезских языки