Микола Антонович Доллежаль ( 27 жовтня 1899, Омельник (нині Запорізька область,) — 20 листопада 2000, Москва, Росія) — радянський учений-енергетик, конструктор ядерних реакторів, професор. Академік АН СРСР (1962; член-кореспондент 1953). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1984). Лауреат трьох Сталінських (1949, 1952, 1953), Ленінської (1957) і двох Державних премій СРСР (1970, 1976).
Автор праць з ядерної енергетики, теплових установок, компресорів. Розробив теорію автоматичних клапанів поршневого компресора. Головний конструктор реактора першої в світі атомної електростанціїДоллежаль Николай Антонович — статья из Большой советской энциклопедии (3-е издание).
Життєпис Народився 27 жовтня 1899 року в родині земського інженера-шляховика Антона Фердинандовича Доллежаля (чеха за походженням) в селі Омельник (нині Запорізька область, Україна)МГТУ им. Н. Э. Баумана «Выпускники и выдающиеся деятели Университета». З 1913 року жив у Подольську, де навчався в реальному училищі (пізніше отримав ім'я Доллежаля).
В 1917 році вступив до МВТУ і в 1923 році закінчив його за спеціальністю інженера-механіка. У 1925—1930 роках працював у проєктних організаціях.
У 1929 році стажувався в Європі (в Німеччині, Чехословаччині, Австрії). Незабаром після повернення, у жовтні 1930 року був заарештований органами ОДПУ СРСР і перебував півтора року в тюрмі під слідством. Звинувачували у зв'язках з «шкідниками», заарештованих у справі «Промпартії». У січні 1932 року звільнений без пред'явлення звинувачення.
Працював в одній з перших радянських «контор»: з січня 1932 по жовтень 1933 років в особливому конструкторському бюро № 8 технічного відділу ОДПУ заступником головного інженера.
Після перейшов до «Гіпроазотмаш» (Ленінград) технічним директором (заступником директора з наукової частини). В той же час був призначений завідувачем кафедри хімічного машинобудування в Ленінградському політехнічному інституті.
У жовтні 1934 року переведений на роботу до «Хіммаштрест» у Харків головним інженером і заступником керуючого. У квітні 1935 року призначений членом Технічної ради при Наркоматі важкої промисловості, в листопаді того ж року — головним інженером заводу «Більшовик» (Київ), звідки в червні 1938 року переведений до «Главхіммаш» (Москва) заступником головного інженера.
У грудні 1938 року перейшов на роботу в науково-дослідний інститут «ВИГМ», де пропрацював до липня 1941 року. З цього часу по вересень 1942 року — головний інженер Уральського заводу важкого машинобудування (Свердловськ)Биография на сайте ИСС Минатома РФ.
Атомний проєкт В 1943 році очолив НДІ хімічного машинобудування. З 1946 року Микола Доллежаль і його НДІ були залучені до радянського атомного проєкту, проєктуючи перші промислові ядерні реактори для виробництва збройового плутонію («агрегати А», «АІ») — водографітові установки з вертикальним розташуванням графітових колон та каналів водяного охолодження. Після успішних випробувань атомної бомби влітку 1949 року приступив до розробки енергетичних реакторів для корабельних установок. У 1954 році під керівництвом Доллежаля був розроблений перший проєкт реакторної установки для підводних човнів, водо-водяної схеми. У тому ж році вступила в дію перша в світі АЕС в Обнінську, серцем якої був «агрегат АМ» — перший в СРСР канальний ядерний реактор (водографітової схеми).
У 1952 році Доллежаль очолив «Спеціальний інститут», він же НДІ-8 (нинішній НДІКІЕТ), створений для конструювання реакторів всіх типів, і керував ним 34 роки. Інститут Доллежаля проєктував реактори всіх основних типів — енергетичні, промислові, дослідні. У 1958 році був пущений в експлуатацію двозначний реактор ЕІ-2 (Сибірська АЕС) — він виробляв енергію в промислових масштабах і збройовий плутоній. В 1964, 1967 роках пущені реактори серії АМБ Бєлоярській АЕС — першої великої АЕС в радянській енергетиці. Згодом інститут Доллежаля та інститут Курчатова спільно створили двоцільові (пізніше чисто енергетичні) реактори РБМК.
У 1961 році Доллежаль створив «ядерну» кафедру «Енергетичні машини і установки» в МВТУ і керував нею 25 років.
Микола Доллежаль помер 20 листопада 2000 року. Похований на кладовищі села Козіно Одинцовського района Московської області.
Нагороди
Сталінська премія (1949) Сталінська премія другого ступеня (1952) — за розробку конструкції та освоєння виробництва потужних компресорів високого тиску Сталінська премія (1953) Ленінська премія (1957) — за створення Обнінської АЕСГеоргий Константинович Скрябин, Владимир Акимович Волков , Институт истории естествознания и техники (Академия наук СССР), Наука и техника, Наука, 1987, стр. 152 Державна премія СРСР (1970) — за створення Білоярської АЕС імені І. В. Курчатова Державна премія СРСР (1976) двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1984) шість орденів Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1999) — За заслуги перед державою, видатний внесок у розвиток атомної промисловості та у зв'язку зі 100-річчям з дня народження Золота медаль імені В. В. Курчатова Російської академії наук (2000).
Чорнобильська АЕС Фахівець у галузі ядерної енергетики Борис Григорович Дубовський вважав, що Доллежаль особисто є справжнім винуватцем аварії на ЧАЕС і активно публікував свою думку в пресі.
У доповіді МАГАТЕ про аварії на ЧАЕС ім'я Миколи Доллежаля не згадується.
Пам'ять
Ім'я присвоєно Науково-дослідному і конструкторському інституту енерготехніки. У вересні 2018 року в Красносільськом районі Москви перед будівлею інституту НДІКІЕТ імені М. А. Доллежаля була утворена площа, яка отримала ім'я Доллежаля, а 30 жовтня 2019 року на площі було відкрито погруддя вченого. Ім'я Миколи Доллежаля у 2010 році отримала вулиця в Подольську в мікрорайоні «Коники». Ім'я Миколи Доллежаля отримав ліцей № 1 Подільського (колишнє реальне училище), де до 1917 року навчався Доллежаль Премія Мінатома Росії імені Миколи Доллежаля.
Примітки
Бібліографія Основы проектирования паросиловых установок. — М.: Гос. энергетич. изд-во, 1933. — 216 с. Конструирование ядерных реакторов: [Учеб. пособие для энергомашиностроит. спец. вузов]. / Под общ. ред. Н. А. Доллежаля. — М.: Энергоиздат, 1982. — 398 с. Доллежаль Н. А. У истоков рукотворного мира: (записки конструктора). — 4-е, дополненное. — М. : ИздАТ, 2010. — 262 с. — (Творцы ядерного века). — ISBN 978-5-86656-244-2, ISBN 5-86656-124-7, ISBN 978-5-98706-048-3.
Література Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Доллежаль Николай Антонович // Герои атомного проекта. — Саров: Росатом, 2005. — С. 126—129. — ISBN 5-9515-0005-2. Е. О. Адамов, В. К. Уласевич, А. Д. Жирнов. Патриарх реакторостроения // Вестник Российской академии наук. — 1999. — Т. 69, № 10. — С. 914—928. Уласевич В. К. Главный конструктор канальных реакторов (К 105-летию со дня рождения Н. А. Доллежаля). Архивировано 29 января 2005 года. Курочкіна Тамара. Учений-атомник із Оріхівщини // Запорізька правда. — 06.02.2014. Ворона П. М.'' Доллежаль Микола Антонович // Енциклопедія сучасної України. — 2008.
Посилання
Біографія на сайті ІСС Мінатому РФ Біографія на сайті НДІКІЕТ
http://wwwinfo.jinr.ru/~jinrmag/win/1999/42/dol42.htm