Костянтин Осипович Лопушинський (; 1816 — 29 листопада 1894, маєток Білоруччя, Мінський повіт, Мінська губернія) — російський лікар, головний лікар Олександрівської лікарні (Санкт-Петербург), дійсний статський радник, таємний радникБиографический словарь. Высшие чины Российской Империи (22.10.1721-2.03.1917). Т. II. И-П. / Сост. Е. Л. Потемкин. — М., 2017. — 661 с. — Стр. 294. .
Життєпис Походить із дворянського року Лопушинських, який фіксують і в польських і в білоруськихАлфавитный список дворянским родам Минской губернии, внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года [с приложением списка губернским и уездным предводителям и депутатам дворянства, а также секретарям депутатского собрания]. — Минск: Губ. тип., 1903. — 162 с.; 18. — Стр. 64 (эл. копии — 66). джерелах.
1841 року закінчив Імператорську медико-хірургічну академію (ІМХА, Санкт-Петербург)Крылов-Толстикович А. Н. Русские врачи XIX — начала XX столетий. Л-О. Проза. Ру, 2017. , після чого залишився на державній службі у Відомстві громадського піклування в Петербурзі.
З 1861 року призначений головним лікарем Олександрівської лікарні в Санкт-ПетербурзіПопечительный совѣтъ заведеній общественнаго призрѣнія въ С.-Петербургѣ. Очеркъ дѣятельности за пятдесятъ лѣт. 1828—1878. / По порученію Попечительнаго совѣта составилъ и издалъ К. Ординъ, членъ совѣта. — С.-Петербургъ: Типографія Втораго Отдѣленія Собственной Е. И. В. Канцеляріи, 1878. — с., портр., табл., ил. — Приложеніе № 1. Личный составъ съ 1828 по 1878 г., стр. 8. — Стр. эл. коп. 499. .
1866 року захистив у МХА докторську дисертацію «Про фізіологічну і фармакологічну дію зеленого елеборуелебор — чемериця або чемерник».
Помер 29 листопада 1894 року у своєму маєтку Білоруччя (Білоручі) після нетривалої хвороби.
Похований на Кальварійському кладовищі у Мінську.
Примітки