Ірина Дмитрівна Мироненко ( 27 вересня 1960, селище Нова Водолага Харківської області) — українська поетеса, журналістка. Лавреатка літературних премії імені Василя Мисика (1995).
Біографія Ірина Мироненко народилася 27 вересня 1960 року в селищі Нова Водолага на Харківщині.
З початку 1970-х рр. друкується в періодичних виданнях.
У 1983 році закінчила Харківський державний університет (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), філологічний факультет. Працювала у багатотиражній газеті "Сигнал" Харківського велосипедного заводу, Літературному фонді України. Від 1992 р. до 2020 р. - в редакції Харківського обласного державного радіо.
Роботу в ефірі почала ще студенткою стаціонару як позаштатна авторка обласного радіо (літературно-драматична редакція) 1980 року. Тоді в радіоциклі «Синівським поглядом» першою в колективі радіо звернулася до імен діячів «розстріляного Відродження» та письменників української діаспори. Найтриваліша за часом існування авторська програма Ірини Мироненко історико-краєзнавчого спрямування «Муравський шлях» виходила в ефір від початку 1990-х до грудня 2020 року. У штаті Харківського радіо – від січня 1992 року до грудня 2020 року.
Зараз продовжує журналістську діяльність як редакторка відділу подкастів Харківського пресклубу і авторка статей для сайту регіональних медіа Харківщини «Громада.груп», створює нариси про сучасників.
Творчий доробок Публікується в численних антологіях як українською мовою, так і в перекладах білоруською, грузинською, німецькою, польською, російською, туркменською і французькою мовами. Автор есеїв і літературних рецензій. Лауреат премій імені Василя Мисика, Олександра Масельського, Олександра Зубарєва, переможець всеукраїнських конкурсів Асоціації міст України та громад, Укрпрофради. Стипендія імені Германа Кестена муніципалітету Нюрнберга (ФРН).
Як радіожурналістка відзначалася на міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсах.
Член Національної Спілки письменників України з 1985р.
У 2026 році у харківському видавництві «Майдан» видана документально-художня праця - «Доступ. Спроба портрета офіцера й поета Віктора Пінченка». Книга присвячена життєвому та творчому шляху офіцера-чорнобильця і поета Віктора Пінченка, а також проблемі самореалізації людини в умовах жорстких обмежень радянської системи.Вивільнення пам´яті-відгук на книгу
Збірки віршів
Мироненко І. Жіночий танок. — К., 1984. Мироненко І. Вокзальна скрипка. — Х., 1987. Мироненко І. Полин і віск.— К., 1990. Мироненко І. Каскадні сходи.— Х., 2008. Мироненко І. За спиною століття.— Х., 2013. Мироненко І. Місто в сірих яблуках. - К., 2016 Мироненко І. Суниці Держпрому. - Х., 2018
Відзнаки
Літературна премія імені Василя Мисика (1995 р.) Стипендія імені Германа Кестена муніципалітету Нюрнберга (ФРН, 2006 р.). Лауреат кількох обласних творчих премій імені Олександра Масельського (номінації "Майстер слова. Поезія", "Майстер слова. Публіцистика"). 2025 — Лауреатка Літературної премії імені Володимира Свідзінського за поетичні добірки у журналі «Київ», зокрема, «Карантинний календар», «Сторожеві секрети мальв», «Місяцю лебедю» та інші Ірина Мироненко – лауреатка премії імені Володимира Свідзінського-2025 2026 — Відзнака журі Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Слабошпицького за книжку «Доступ. Спроба портрета офіцера й поета Віктора Пінченка»
Примітки
Джерела
Харківська обласна організація Національної спілки письменників України. Мироненко Ірина Дмитрівна. Енциклопедія сучасної України Вірші із першої збірки на порталі Освіта.UA "Поезія днів і ночей війни" Інтерв'ю Люцини Хворост "Невже єдине, що нам залишиться, - дружити текстами та голосами у скайпі?" «Рвана рана рядка болить до нестям…» (рецензія О. Шалак на книгу І. Мироненко) Ірина Мироненко: про поета і перекладача Василя Мисика та літературний Харків Збірка віршів "Суниці Держпрому" Харківська обласна організація Національної спілки письменників України - публікації за тегом "Ірина Мироненко"