Микола Якимович Бих (16 серпня 1889, с. Жеребки Шляхетські, нині с. Жеребки Тернопільської області — 22 жовтня 1944, Комі АРСР, РРФСР) — український громадсько-політичний діяч; адвокат. Доктор права (1930). Член ЦК УНДО.
Життєпис У 1907—1911 рр. навчався у Львівському університеті. Працював в адвокатській конторі.
У роки Першої світової війни служив у лавах австро-угорської армії. Згодом потрапив у російський полон, після чого був засланий до Сибіру. .Баран В. Михайло Зорій. — Івано-Франківськ: Сімик, 2003.
У 1921 — повернувся до Львова, де продовжив займатися адвокатською практикою.
У 1928 році вступив до Українського національно-демократичного об'єднання. Відтоді активний його член.
З 1932 працює у Станиславові (нині Івано-Франківськ). Мав там власну адвокатську контору.
Був головою товариства «Просвіта» та головою батьківської громади організації «Рідна школа». Допомагав матеріально здібним учням, а також безкоштовно захищав на політичних процесах членів УВО та ОУН.
Окрім адвокатської та громадсько-політичної діяльності, Микола Бих займався образотворчим мистецтвом. Під час навчання у Львівському університеті приватно навчався у львівських художників. Серед шанувальників образотворчого мистецтва мав славу обдарованого живописця. У 1935 році познайомився з Михайлом Зорієм та склав рекомендацію перед ігуменом Василем Величковським щодо розпису монастиря і каплиці отців-редемптористів.
У 1939 році органами НКВС Миколу Биха заарештовано і засуджено до семи років каторги. Вивезено до Комі АРСР, де він і помер у 1944 році.
Реабілітований у 1994 році.
Примітки
Джерела Бих Микола // Бих Микола Якимович // Гуцал П. З. Бих Микола Якимович //