Будинок Глухівського учительського інституту — будинок другої половини XIX століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 180031/3-Н). Розташований в історичному центрі Глухова Сумської області у дворі нинішнього Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка по вул. Київська, 24.

Входить до складу «Гуманітарно — просвітницького комплексу Глухова», до якого ще належать пам'ятки: «Глухівська чоловіча гімназія» та «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії».

Історія

Зведення лікарняного будинку Будівлю учительського інституту почали зводити на початку 1870-х років. Спочатку, це була садибна забудова відомого цукрозаводчика Ніколи Терещенка із ще недобудованими будинками. Восени 1871 року Глухівська повітова управа підготувала пропозицію про її купівлю для розміщення прогімназії, лікарні та богадільніЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1871 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1872 г. — С. 50, бо діюча земська лікарня була в занедбаному стані.

Будинки для розміщення прогімназії та земства потребували добудови, а в будівлях для розміщення лікарні й богадільні звели лише фундамент. Сторони домовились про ціну 30 тисяч рублів сріблом. Крім того, Нікола Терещенко погодився на розстрочку в отриманні грошей: в жовтні 1871 року мали заплатити 15 тисяч рублів, і щорічно в жовтні наступних 1872—1874 років виплатити Терещенку ще по 5 тисяч рублів. Згодом платіж 1872 року було перенесено на 1873 рікНазарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 220.

Автором проєкту лікарні, яка згодом трансформувалася в інститут, був архітектор Олександром Гроссом. Плани та креслення були схвалені будівельним відділенням Чернігівського губернського правління та Чернігівським губернатором Олексієм Панчулідзевим. Будівництво приміщення відновилось у лютому 1872 року. На фундаменті лікарні тепер зводили приміщення для прогімназії та інших повітових земських установ. На ці роботи Глухівською повітовою управою було виділено 10 тисяч рублів.

За складеними кошторисами на зведення будівлі було необхідно 25 165 рублів 80 коп. З цієї суми Глухівське земство мало заплатити 2 тисяч рублів «міського капіталу», що знаходився на рахунках у банку. Отримання решти 22865 рублів 80 коп. Глухівська повітова управа сподівалась виклопотати у губернських земських зборів, бо богадільня належала до губернських установЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 53.

Матеріали для спорудження лікарні придбали за глухівськими цінами. Постачанням вапна займалися купецький син Ізраіль Ямпольський, що керував маєтностями Туманського, купець Василій Холопцев, міщанини Оводов та Меєр Кришевич. Цеглу придбали у міщан Дениса Москаленка, Янкеля Кляцкіна, старости Вознесенської церкви Янова та старости Спасо-Преображенської церкви Спановського. Дверну та віконну фурнітуру особисто замовляв у Москві Нікола Терещенко. Облаштуванням кахляних печей опікувалися дворянин Олександр Биков та міщанин Микита ЗахарченкоМірошниченко О. М. Як земська лікарня стала учительським інститутом // Соборний майдан. — 2019. — 4 (94). — С. 1-2.

Починаючи з весниЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 99 і до осені 1872 року звели стіни двох поверхів. Залишалося лише вибудувати з двох сторін карнизи. Для накриття будинку на зиму на землі були складені крокви дахуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 92. На ці роботи було витрачено 9551 руб. Комплекс лікарні складався з чотирьох кам'яних будівель. Найбільшим був двоповерховий Г-подібний корпус лікарні. Також зводилося двоповерхове приміщення богодільні, одноповерховий господарський корпус та одноповерховий будинок наглядача. На першому поверсі лікарні розміщувалося жіноче відділення, три палати, кухня, кладова, анатомічний кабінет, службове приміщення, кімната для арештантів, ванна кімната і туалет. На другому поверсі: чоловіче відділення, три палати, аптека, фельдшерський кабінет, лабораторія, службовий кабінет, палата для арештантів, психіатрія, ванна кімната і туалет. Будинок богодільні мав їдальню, кухню, чотири кімнати на першому та другому поверсі туалети. В одноповерховій господарській будівлі богодільні знаходилася пральня, баня, кладова, льодникДАЧО. Ф.127, оп. 7б, спр. 60.

Для закінчення будівництва приміщення лікарні не вистачало близько 14 тисяч рублів. Глухівське земство сподівалось лише на доходи від сплати податків до бюджету за добування каоліну (так званих «порцелянових операцій»). Але потрібної суми все одно не вистачалоНазарова В. В. История становления Глуховской земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 221Журналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 101—102.

Під час будівництва будівлі лікарні піднімалося питання небезпечності розміщення чоловічої прогімназії за 8 сажнів (17 метрів) від будівлі лікарні. Адже таке близьке сусідство з хворими могло негативно відбитися на стані здоров'я учнів прогімназії. Проблему вирішувало зведення у будівлі нормальної вентиляції, відокремлених ватер-клозетів. Також проблему б вирішило відділення двора лікарні від прогімназії високою огорожею та посадженими деревами. Вони виділяють кисень і розріджують вуглекислоту, усуваючи поширення шкідливих міазмів, властивих лікарняному закладуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1872 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1873 г. — С. 105—106.

Початок будівництва учительського інституту

У 1873 році Глухів відвідали міністр народної освіти Дмитро Толстой і піклувальник Київського навчального округу. Голова земських зборів Іван Маркович, голова земської управи Федір Красовський і міський голова Нікола Терещенко підняли питання розміщення у Глухові вчительського інститутуЖурналы Глуховского уездного земского собрания 1874 года. — Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 г. — C. 19. Земством для цього було запропоновано недобудований будинок по сусідству з будівлею прогімназії, що призначався для розміщення земської лікарні. Багато клопотав про відкриття учительського інституту також відомий громадський діяч Микола НеплюєвГурець М. П. Літературно-мистецьке краєзнавство у курсі зарубіжної літератури. — Глухів, 2006. — С. 74. Перший час, у 1874—1876 роках Глухівський учительський інститут розміщувався в приміщенні будинку НеплюєвихТкаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистичний нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — С. 28. Крім того, під час будівництва приміщення тимчасові приміщення інституту два роки розміщались в будинках прогімназії, публічної бібліотеки і земського училища.

12 березня 1874 року було ухвалене рішення про заснування в Глухові учительського інституту з трирічним терміном навчання. Навчальний заклад здійснював підготовку вчителів для міських училищ Чернігівської та Полтавської губерній.

Таким чином, Глухівське земство розв'язало проблему розміщення земської лікарні поряд з прогімназією і позбулося необхідності добудовувати цей будинок, бо не мало на це коштів. З відкриттям інституту будинок було добудовано вже за кошти міністерства народної освіти. А земству було компенсовано 10 тисяч рублів, раніше витрачених на зведення стін будинку.

Будівлю почали зводити 1874 року на місці з недобудованим мурованим корпусом земської лікарні, яка будувалась з 1870 рокуВечерський В. В. Глухівський витвір київського архітектора Володимира Ніколаєва / В. В. Вечерський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Київ, Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 66-71. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. та частиною садиби вартістю 20 тисяч рублівБєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.)) / Валерій Іванович Бєлашов. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. — С. 99. Половину цієї вартості земству компенсувала міська дума. Цей мурований двоповерховий будинок, споруджений у першій половині XIX століття було пристосовано до нових потреб і добудовано з лицевої сторони за проєктом архітектора Павла Шлейфера (1814—1879) у 1874—1876 роках під наглядом молодшого архітектора Федора ТухтєєваВечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / Віктор Васильович Вечерський. — К.: Видавничий дім А. С. С., 2005. — С. 316.. Шлейфер обіймав посаду архітектора Київського навчального округу та входив до складу наглядового комітету з будівництва Глухівського інституту. Але після завершення всіх будівельних робіт, він захворів, тому не зміг приїхати до Глухова для огляду технічного стану інституту. Про це повідомила 11 листопада 1878 року губернському правлінню канцелярія Київського навчального округу. При цьому, зазначалось, що архітектор не брав участі в будівництві споруди, а лише був членом наглядової ради.

У своїй доповідній записці від 18 травня 1879 року архітектор Тухтєєв указував на деякі будівельні недоліки під час спорудження інституту. У триповерховій добудові були помічені тріщини в кам'яній кладці, а сходи на четвертому поверсі були недостатньо міцні, тому могли представляти небезпеку для вихованців, викладачів та всіх, хто користується будинком інституту. Цього ж року архітектор Тухтєєв склав кошторис та кресленик передньої приймальні Глухівського учительського інституту.

Функціонування педагогічного вишу

Про створення Глухівського учительського інституту повідомлялось у «Циркулярі по управлінню Київським навчальним округом» № 8 від серпня 1874 року. Першим його директором став інспектор народних училищ Київської, Подільської та Волинської губерній Київського навчального округу колезький радник Олександр БєлявськийЛяшко І. М., Гамалій А. Т. Столітній шлях. Нарис історії Глухівського державного педагогічного інституту / І. М. Ляшко А. Т. Гамалій. Рукопис. Фонди народного історико-педагогічного музею ГНПУ імені О. Довженка. — Глухів, 1973. — С. 2. Він був учнем відомого педагога Костянтина Ушинського. На посаді директора інституту Олександр Бєлявський перебував двадцять років.

21 вересня 1874 року відбулося офіційне відкриття Глухівського учительського інституту. До інституту приймали лише чоловіків, які закінчили учительські або духовні семінарії чи гімназії. Втім, навіть після закінчення вчительського інституту не можна було вступити до вищих навчальних закладівЛейкина-Свирская В. Р. Русская интелигенция в 1900—1917 годах / В. Р. Лейкина-Свирская. — М.: Мысль, 1981. — С. 62. Заняття розпочались 25 жовтня 1874 рокуГурець І. М., Гурець М. П. Меценатство родини Терещенків у Глухові // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць (Матеріали сьомої науково-практичної конференції (23-24 жовтня 2008 р.)) / С. А. Слєсрєв (гол. ред. колегії). — Суми, 2008. — С. 153.

Обладнання власного інститутського будинку було завершено у 1877 році. У 1878—1879 роках над тильною частиною старого будинку надбудовано третій поверх. У 1903—1904 роках інститут розширено добудовою до тильної частини корпусу. Попечитель інституту Семен Терещенко виділив близько 9000 рублів на відкриття у приміщенні інституту теплої домової церкви в ім'я святителя Дмитра Ростовського (Данила Туптала). У наш час розміщується конференц-зал та історико-педагогічний музей (до 1999 року — актова зала)Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів, 2006. — С. 60Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — С. 63, 88Бєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.) / Валерій Іванович Бєлашов. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. — С. 99.