51-ша бомбардувальна ескадра «Едельвейс» () — бомбардувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Формування брало участь практично в усіх кампаніях та великих битвах на Європейському театрі війни, починаючи з вторгнення вермахту до Франції, Бельгії та Нідерландів і до закінчення військових дій. Основним завданням ескадри було проведення стратегічного бомбардування, безпосередня підтримка військ на полі бою, боротьба з кораблями та суднами противника тощо. На озброєнні ескадри перебувало три основних типи бомбардувальників Третього Рейху: He 111, Ju 88 та Do 17.
Історія
Формування 51-ша бомбардувальна ескадра була сформована 1 травня 1939 року на військовому аеродромі поблизу міста Ландсберг-ам-Лех у Баварії шляхом переформування 255-ї бомбардувальної ескадри. Спочатку створені штаб та 1-ша авіагрупа ескадри, основним озброєнням яких були бомбардувальники Do 17M, першим командиром ескадри став оберст доктор Йоганн-Фолькмар Фіссерde Zeng, Stankey, Creek 2007, p. 144.. Згодом надійшли бомбардувальники Do 17E і до кінця серпня 1939 року, до початку вторгнення до Польщі, авіаційне формування проходило етап доукомплектування та навчання. 20 серпня її перекинули до Меммінгена. За станом на 1 вересня 1939 року 34 з її 36 літаків були у справному станіde Zeng, Stankey, Creek 2007, p. 146..
1 грудня 1939 року в Бреслау почалося формування II./KG 51. Спочатку група почала формуватися в Австрії у Вінер-Нойштадті. Групу під командуванням майора Фрідріха Вінклера оснастили новішими Ju 88. Однак, до травня 1940 року авіагрупа не встигла досягти бойової готовності, тільки 15 з 38 бомбардувальників групи були боєготові на початок Французької кампаніїde Zeng, Stankey, Creek 2007, p. 151..
1 травня 1939 року була утворена група III./KG 51 під командуванням оберста Алоїса Штекля. Особовий склад підрозділу проходив тренування протягом літа, а екіпажі перейшли з Do 17E на He 111H. До початку Другої світової війни 33 з 36 бомбардувальників були готові до ведення бойових дійde Zeng, Stankey, Creek 2007, p. 155..
На момент вторгнення німецького вермахту до Польщі, що ознаменувало початок Другої світової в Європі, штаб KG 51 перебував у резерві на півдні Німеччини й не брав участі у вторгненні. Першим бойовим завданням для льотчиків ескадри стало скидання дев'ятьма літаками пропагандистських листівок над Францією 6 листопада 1939 року. Також пілоти виконували розвідувальні місії в ході Дивної війни.
Битва на Заході 10 травня 1940 року керівництво Третього Рейху ввело в дію план операції «Гельб», за яким вермахт розпочав битву за Нідерланди, Бельгію та Францію. Група армій «B» вторглася в Нижні країни, витягнувши в такий спосіб французьку армію та Британський експедиційний корпус до Бельгії, що дозволило у свою чергу групі армій «А» прорватися через Арденни, практично без опору з боку противника, на північ від лінії Мажино до Ла-Манша. Дуже швидко війська союзників опинилися притиснутими до Дюнкерського плацдарму і перебували на грані повного розгрому німецькою армією.
На момент початку операції 51-ша бомбардувальна ескадра входила до складу 5-го повітряного корпусу. О 03:56 ранку 10 травня перші бомбардувальники KG 51 почали бойові дії. І./KG 51, під командуванням майора Ганса Бруно Шульц-Гейна, що мала у своєму складі 18 оперативних He 111 із загальної кількості 36, а ще 7 оперативних Ju 88 з 23, базувалася на аеродромі в Лехвельді. У перший день наступу авіаційна група І./KG 51 виконувала завдання з бомбардування авіабази ПС Франції у Діжоні. 8./KG 51 через навігаційну помилку завдала удару по німецькому прикордонному місту Фрайбург, спричинивши 100 жертв серед цивільного населення, зокрема вбивши 57 людей, серед яких 22 дитини. Щоб приховати грубу помилку льотчиків Герінга, нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс звинувачував британських та французів у скоєнні так званої «розправи у Фрайбурзі»Cull, Lander, Weiss 1999, p. 21..
З першого дня I./KG 51 і III./KG 51 завдавали ударів по цілях у районах Шалон-ан-Шампань і Валансьєнн. Також авіація ескадри активно діяла в битві за Седан. 15 травня 9./KG 51 в районі Реймса зазнала одночасно три втрати; два літаки були збиті в бою з 607-ю британською ескадрильєю та ще один з французькою винищувальною авіагрупоюCull, Lander, Weiss 1999, p. 149.. Згодом бомбардувальники KG 51 здійснювали повітряну підтримку наступу бронетанкових з'єднань XIX армійського корпусу Гайнца Гудеріана.
Усі три групи ескадри брали участь у битві за Дюнкерк після того, як 20 травня танкові дивізії вермахту прорвалися до Ла-Маншу. I. та II./KG 51 підтримували наземні війська при облозі ЛілляCull, Lander, Weiss 1999, p. 241, 242, 243. 3 червня німецька авіація почала операцію «Паула»Jackson 1974, p. 81. — масові атаки на аеродроми та заводи в районі Парижа. Операція полягала в підтримці другого, завершального етапу (план «Рот») наступу. Але, KG 51, схоже, не брала участі. Принаймні у цей час командир ескадри, гешвадеркомодор, Йозеф Каммгубер був збитий союзниками й тимчасово потрапив у полон. Німецький офіцер був звільнений після капітуляції Франціїde Zeng, Stankey, Creek 2007, p. 145..
З початком другої частини німецького вторгнення до Франції, операції «Рот», KG 51 підтримував наземні війська. За перші п'ять днів боїв KG 51 втратив чотири літаки, коли загалом Люфтваффе втратило 101 літак, заявивши про знищення 221 літак противникаHooton 1994, p. 265..
II./KG 51 підтримувала просування військ вермахту у східній частині Франції до їхнього виходу на кордон зі Швейцарією з 1 червня, завершивши оточення французьких сил поздовж лінії МажиноHooton 2007b, p. 87.. Після завершення активної фази військової кампанії I./KG 51 базувався в аеропорту Парижа, Орлі, II./KG 51 перебував з III./KG 51 на аеродромі в Етампі 20 червня, за дні до перемир'я 22 червня 1940 року.
Битва за Британію
У липні 1940 року Люфтваффе в битві за Британію розпочали етап бомбардування конвоїв у протоці Ла-Манш, так званий . У серпні повітряні атаки, до яких залучалися бомбардувальники 51-ї ескадри поширилися на острівну частину Сполученого Королівства. Основною метою повітряної наступальної операції рейхсмаршала Герінга було знищення головних сил Винищувального командування Королівських ПС над південною Англією, принаймні, на етапі підготовки до операції «Морський лев». KG 51, що перебував у складі сил 5-го повітряного корпусу 3-го повітряного флоту, зіграв велику роль у повітряних операціях влітку та восени 1940 року.
51-ша бомбардувальна ескадра провела чисельні атаки на британські позиції та міста. 1 липня 1940 року I./KG 51 зафіксував свою першу (Ju 88) втрату в битві біля Данбара, Шотландія. 11 та 12 липня німці атакували есмінці Королівських ВМС поблизу острова Святої Катерини та мису Старт-Пойнт. Біля цього мису британський «Блейхем» збив 1 Ju 88Mason 1969, p. 163.. 17 липня група провела нальоти на Бристоль і 27 липня втратила Ju 88 при нальоті на Лендс-Енд.
II та III./KG 51 зазнали по однієї втрати; перший загинув від британського винищувача, а другий був пошкоджений в результаті зенітного вогню. Оскільки інтенсивність повітряного наступу зростала, втрати також поступово збільшувалися. 25 липня II група втратила ще один Ju 88, а за ним два дні пізніше I./KG 51 — Ju 88.
12 серпня 1-ша група здійснила рейд на цілі у Портсмуті та острові Вайт, під час якого загинув командир KG 51 оберст Фіссер. Він особисто вів на бомбардування 68 Ju 88, під прикриттям 150 Bf 109 та Bf 110. Німецькі літаки наразилися на жорстку відсіч британських військ, близько 58 винищувачів Королівських ПС взяли участь у відбитті ворожого нальоту. У повітряних сутичках KG 51 втратив 10 бомбардувальників, ще два були пошкоджені. Разом з Фіссером 11 членів екіпажів загинулиBungay 2000, p. 204., що 28 осіб були оголошені такими, що зникли безвісти. I./KG 51 втратила два Ju 88, ще один пошкоджений ледве дотягнув до Франції. Декілька одиниць були збиті зі складу II./KG 51 і III./KG 51.
13 серпня при проведення першого дня операції «Адлертаг» ескадра мала у строю 21 боєготовий літак з 30 штатних. У цей день командування Люфтваффе планувало завдати максимально потужного удару по британській винищувальній авіації та вщент її розтрощити. KG 51 завдавало ударів по цілях на аеродромі Бібері, у гавані Спітгед та радіолокаційній станції Вентнор на острові Вайт. Хоча ескадра при проведенні цього нальоту на зазнала жодних втрат, загалом німецькі втрати були значними, а мета атаки не вдалася. Операції з бомбардувань продовжувалися ще декілька днів, 51-ша бомбардувальна ескадра втратила кілька бомбардувальників.
24 серпня KG 51 провела стрімку атаку бази Домашнього флоту в Портсмуті, менше ніж за чотири хвилини було скинуто 50 тонн бомб. Місто також було постраждало, 83 людини були вбиті, 191 поранена та 700 — залишилися без даху над головою. Один бомбардувальник був збитий.
25 серпня II./KG 51 взяла участь у масованій атаці на об'єкти в районі Гастінгса. Разом з літаками авіагрупи діяли бомбардувальники II./KG 54 під потужним ескортом 103 Bf 110 зі складу ZG 2, ZG 76 та V.(Z)/LG 1. KG 51 перехопили винищувачі 17-ї, 87-ї та 609-ї ескадрильї Королівських ПС. У масштабній повітряній битві в небі над Англією 1./ZG 2 втратив чотири Bf 110Bergström 2015 p. 149., II./KG 51 — два своїх літаки.
Бліц
7 вересня 1940 року німецькі повітряні сили розпочали наймасштабнішу у світовій історії повітряну наступальну операцію із застосуванням майже усіх своїх наявних сил проти Великої Британії. Втім, з початком битви за Британію Люфтваффе зазнали великих збитків. За станом на 17 серпня, за декілька тижнів раніше, німецька авіація нараховувала в строю 2226 боєготових літаків. До 7 вересня до ведення бойових дій лишилося 1895 літаків, з яких 484 бомбардувальники, тобто армада Герінга втратила 15 відсотків свого потенціалу.
Усі три групи 51-ї бомбардувальної ескадри увійшли до колосального флоту німецьких бомбардувальників, які атакували ЛондонMason 1969, p. 390.. Початок «Бліцу» означав перехід від стратегії атак аеродромів і об'єктів інфраструктури авіації противника до масованого штурму економічного та комерційного центру Великої Британії. Німецьке керівництво, помилково вважаючи, що з Винищувальним командуванням британців покінчено, і атака на Лондон змусить англійців скористатися останніми резервами, німці почали «Бліц»Mason 1969, pp. 364, 365, 368..
15 вересня, в найвідповідальніший та найзапекліший день у повітряній битві за Англію, так званий , KG 51 втратила два Ju 88.
30 вересня I./KG 51 виділив 11 Ju 88 на відволікаючий удар по цілях у Саутгемптоні, тоді як основною метою авіанальоту було бомбардування літаками KG 55 авіаційного заводу Westland Aircraft у ЙовіліGoss 2000a, p. 352.. Одночасно I./KG 77 діяв у другому відволікаючому нальоті на Лондон. На перехоплення He 111 KG 55 під потужним ескортом винищувачів ZG 26, JG 2 і JG 53 британська авіація підняла дев'ять ескадрилей винищувачів-перехоплювачів, тоді як на відбиття нальоту 11 Ju 88 KG 51 вилетіла лише 602-га ескадрилья англійців. I./KG 51 раптом відгорнула від цілей, не скинувши жодної бомби, і на зворотному шляху один німецький бомбардувальник був збитий перед тим, як німці перелетіли Ла-МаншBergstrom 2015, p. 241.James and Cox 2000, p. 289..
З 9 жовтня KG 51 перейшла на нічні операції. 4 листопада II./KG 51 бомбардував Реддіч і взяв участь у Лондонському бліці тієї ж ночі з першою групою, і продовжував це робити до 1941 рокуGoss 2010, p. 212..
14 листопада усі три групи були задіяні в операції «Мондсхайнсонат» («Сонячна соната»), операції з нападу на Ковентрі. 20/21 листопада III./KG 51 брала участь у Бірмінгемському бліці, коли бомбардуванню піддалися Касл-Бромвіч та Вест-БромвічGoss 2010, p. 217.. 28/29 листопада усі три групи залучалися до «Ліверпульського бліца»Goss 2010, p. 219., а потім бомбардували Брайтон.