Кібела (, ), Цібела, іноді Кібеба () — у давньогрецькій міфології богиняЕврипид. Вакханки 79, що має фригійське походження. Відома також під такими іменами: Ківева, Діндімена, Ідейська матір, Велика матір богів. Близька до богині Реї, іноді тотожна їй. Згідно зі Страбоном, отримала своє ім'я від КібелСтрабон. География XII 5, 3 (стр.567). Її храм в Сардах згадує ГеродотГеродот. История V 102.
Міфи про Кібелу
Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історія Аттіса.
Кібела народила від Ясіона . Після смерті Ясіона Дардан Кібела і Корибант перенесли в Азію священні обряди Матері богів і вирушили у ФригіюДиодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 2. Кібела від Олімпа народила Алку, яку назвала богинею КібелоюДиодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 3. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами, і отримала ім'я від гори Кібели, подруга Марсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла країною з бубнами, дійшла до Ніси, там її покохав Аполлон і переслідував до ГіпербореїДиодор Сицилийский. Историческая библиотека III 58-59 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.455-456, 544.
Піндар написав їй дифірамбПиндар, фр.80 Бергк. Серед авторів елегій була популярною розповідь про жрицю Кібели і леваПсевдо-Симонид. Эпиграмма 59 Пейдж и другие.
Кібеба
Кібеба — стародавнє ім'я КібелиЛукан. Фарсалия I 600; Фульгенций. Мифологии III 5. У лувійських написах IX ст. до н. е. божество Аті Купала згадана на рельєфі з зображенням ТешубаБаюн Л. С. Этнокультурные контакты в древней Малой Азии: Фригия, Юго-Восточная Анатолия, Северная Месопотамия. // Вестник древней истории. 2007. № 4. С.157.
Матір богів
В мікенських текстах її названо te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів).
Її згадує ПіндарПиндар. Пифийские песни III 79; дифирамб 1, ст.8; фр.95. Її статую створив ФідійПавсаний. Описание Эллады I 3, 5. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований АттісПавсаний. Описание Эллады I 4, 5, а також храм у Анагірунті (Аттика)Павсаний. Описание Эллады I 31, 1. Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімнСм. также Лукреций. О природе вещей II 594—643..
Діндімена
Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богівГеродот. История I 80; Павсаний. Описание Эллады IX 25, 3; Страбон. География X 3, 12 (стр.469); См. Нонн. Деяния Диониса XV 397., за назвою гори Дінда над містом Пессінунт. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснували аргонавти. Храм богині-матері Діндімени у Фівах споруджений ПіндаромПавсаний. Описание Эллады IX 25, 3.
Культ Кібели
Спочатку фригійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейські дактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з критською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».
Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до завдання один одному кривавих ран і оскоплення в ім'я Кібели неофітів.
Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її становили корибанти і курети, дикі пантери та леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.
В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.
Введення культу Кібели в Римі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцем Другої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з «Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії на Палатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; поширюватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели і Опс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність свята на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.
Література Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок. Русяєва А. С. Культ Кібели в Ольвії / Археологія, 1972, вип. 7
Посилання Кібела — Рея //
Див. також Котіс — фракійська богиня, споріднена з Кібелою. 65 Кібела — астероїд, названий на честь божества.
Примітки