Павло Олександрович Крилов (, місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — березень , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, народний комісар внутрішніх справ Кабардино-Балкарської АРСР, начальник УМДБ по Ізмаїльській області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1941—1946).

Біографія Народився в родині маляра. У 1917 році закінчив чотирикласну школу села Большиє Горкі, у 1919 році — технічну школу Балтійського суднобудівного заводу міста Петрограда.

У серпні 1919 — вересні 1921 року — підручний слюсаря на Балтійському суднобудівному заводі міста Петрограда.

З вересня 1921 по квітень 1922 року працював в господарстві батька в селі Большиє Горкі. У квітні 1922 — серпні 1924 року — слюсар млина села Большиє Горкі. З серпня 1924 по вересень 1925 року працював в господарстві батька в селі Большиє Горкі.

У вересні 1925 — червні 1926 року — слухач Ленінградської губернської школи радянського і партійного будівництва.

У червні 1926 — серпні 1927 року — секретар виконавчого комітету волосної ради села Большиє Горкі.

У серпні 1927 — квітні 1930 року — курсант електромінної школи Морських сил Балтійського моря. Під час навчання отримав поранення.

Член ВКП(б) з січня 1930 року.

У квітні — вересні 1930 року — монтажник радіоапаратного заводу імені Казицкого в Ленінграді.

У вересні 1930 — травні 1935 року — студент Ленінградського електротехнічного інституту.

У травні 1935 — липні 1937 року — інженер заводу № 210 імені Казицкого в Ленінграді. У липні 1937 — квітні 1938 року — начальник лабораторії, заступник начальника виробництва заводу № 210 імені Казицкого в Ленінграді. У квітні — листопаді 1938 року — партійний організатор ЦК ВКП(б), секретар комітету ВКП(б) заводу в місті Ленінграді.

З листопада 1938 року — в органах державної безпеки СРСР.

28 січня 1939 — 26 лютого 1941 року — народний комісар внутрішніх справ Кабардино-Балкарської АРСР. 26 лютого — 20 червня 1941 року — народний комісар державної безпеки Кабардино-Балкарської АРСР.

У червні — липні 1941 року — начальник Сталінського міського відділу НКДБ Новосибірської області. У липні 1941 — квітні 1943 року — начальник Сталінського міського відділу НКВС Новосибірської області. У квітні 1943 — квітні 1944 року — начальник Сталінського міського відділу НКДБ Новосибірської області.

У квітні 1944 — серпні 1947 року — начальник Управління НКДБ (МДБ) по Ізмаїльській області УРСР.

У серпні 1947 — листопаді 1948 року — слухач Курсів удосконалення керівного складу МДБ СРСР.

У листопаді 1948 — лютому 1952 року — начальник Управління охорони МДБ Оренбурзької залізниці.

З лютого 1952 року — начальник об'єкту № 714 Першого головного управління при РМ СРСР.

Потім — на пенсії в Москві.

Звання капітан державної безпеки (7.03.1939) підполковник державної безпеки (11.02.1943) полковник державної безпеки (25.11.1943)

Нагороди два ордени «Знак Пошани» (26.04.1940, 20.09.1943) орден Червоної Зірки медалі

Джерела Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник. — М.: Звенья, 1999.