Сівенді — безписемна центральноіранська мова побутового спілкування, носії мови компактно проживають у селищі провінції Фарс, на дорозі між Ширазом і Ісфаганом.
Загальна кількість мовців — близько 7000 осіб.
Походження Існує кілька версій походження сівенді. Низка спільних моментів дозволяє припустити, що сівенді є продовженням мідійської мови. За іншими версіями сівенді зближують або з діалектом хурі (Хур), або з західними курдськими мовами.
Вивчення
В Росії опис мови сівенді опубліковано завдяки дослідженням іраністів В. О. Жуковського (1858—1918) і О. К. Молчанової, доктора філологічних наук, співробітника Інституту мовознавства РАН. У США — , Університет Мічигану.
Література Жуковский В. А. Материалы для изучения персидских наречий. (в 3 ч.) СПб., 1888. Молчанова Е. К. О некоторых фонетических особенностях сивенди // Иранское языкознание: (к 75-летию проф. В. И. Абаева) Москва, 1976. Молчанова Е. К. Проблемы синхронно-исторического описания сивенди-малого языка иранской группы. Дисертація. Молчанова Е. К. Сивенди в синхронном и историческом освещении. Вид-во «Советский писатель», 2003
Посилання Дисертація