Гали́на Проко́півна Їжаке́вич ( , Київ — ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1969). Професор (1973). Заслужений діяч науки УРСР (1979). Автор наукових праць у галузі соціолінгвістики та порівняльної лексикології. Небога митця Івана Їжакевича.

Біографічні відомості

1944 року закінчила Київський університет (відділення російської мови і літератури). У 1947-1948 працювала викладачем кафедри російської мови університету.

У 1948 захистила кандидатську дисертацію на тему: «Лексико-изобразительные средства романа «Молодая гвардия» А. Фадеева». Від 1948 року працювала в Інституті мовознавства АН УРСР (нині — Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України): у 1971–1987 роках — завідувач відділу російської мови, у 1987–1996 роках — провідний науковий співробітник.

1968 року захистила докторську дисертацію «Українсько-російські мовні зв’язки радянського періоду».

Була членом КПРС (від 1970 року).

Чоловік — мовознавець Кирило Кузьмович Цілуйко (1908–1981).

Нагороджена медалями за доблесну працю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970), «За трудову доблесть» (1977), медаллю А.С. Макаренка, двома бронзовими медалями ВДНГ та знаком «Відмінник народної освіти». 1979 року присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.

31 серпня 1998 року розпорядженням Президента України «Про призначення державних стипендій видатним діячам науки, освіти, культури, фізичної культури і спорту» Галині Їжакевич призначено державну стипендію у галузі науки.

Праці

Їжакевич належать праці з історії української літературної мови, лексикології та стилістики, соціолінгвістики, зіставного мовознавства, культури мови тощо.

Серед праць: науково-популярний нарис «Питання російсько-українських мовних зв'язків» (1954), «Мова творів І. Нечуя-Левицького. Мова творів Панаса Мирного» (Київ, 1958), «Українсько-російські мовні зв'язки радянського часу» (1969), «Розвиток мовно-виражальних засобів жанру оповідання у слов'янських мовах» (1978) — у співавторсті, «Зіставна стилістика російської та української мов» (1980) — у співавторсті, «Функционирование русского языка в близкородственном языковом окружении» (Київ, 1981) — у співавторстві. «Пути повышения культуры русской речи на Украине» (Київ, 1986) — у співавторстві.

Один з авторів і відповідальний редактор книг: «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» (1973), «Культура російського мовлення на Україні» (1976), «Словник російського літературного слововживання» (1987), «Виховання словом» (1989).

Брала участь у створенні «Курсу історії української літературної мови» (томи 1—2, 1958–1961).

Примітки

Література та джерела

Галина Прокопівна Їжакевич: Біобібліографія / Упорядник та автор вступ. статті І.А. Синиця. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. – 56 с.  — С. 475.  — С. 735. Черторизька Т. К. Їжакевич Галина Прокопівна //  — С. 356. Озерова Н. Г. Їжакевич Галина Прокопівна //  — С. 224. Хто є Хто в Україні. 1997: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 107. Г. П. Їжакевич (1919 — 2003): Некролог // Мовознавство. — 2003. — № 2/3. — С. 160.

Посилання Про призначення державних стипендій видатним діячам науки, освіти, культури, фізичної культури і спорту