Збі́рна Півде́нно-Африка́нської Респу́бліки з футбо́лу — команда, яка представляє Південно-Африканську Республіку на міжнародних турнірах і матчах з футболу. Керівна організація — Футбольна асоціація Південноафриканської Республіки. Є однією з найбільш популярних збірних в Африці і відома традиційною жовто-зеленою формою. Гравців збірної називають «Бафана Бафана» ().

Збірна Південної Африки дебютувала у 1906 році, але через політику сегрегації не могла приймати у офіційних змаганнях. В результаті лише після зміни режиму збірна ПАР повернулася на міжнародну арену у 1992 році після шістнадцятирічного відсторонення від ФІФА і фактичного 40-річного бойкоту, спричиненого політикою апартеїду уряду країни. Надалі вона приймала Кубок африканських націй 1996 року і тоді ж виграла турнір, а потім обрала участь у трьох фінальних стадіях чемпіонату світу (1998, 2002 і 2010), але щоразу вибувала на першому етапі. Будучи господарями турніру 2010 року, ПАР стала першою африканською країною, яка зробила це. Незважаючи на перемогу над Францією з рахунком 2:1 у своєму останньому матчі групового етапу, вони не змогли вийти з групи, ставши першою господаркою в історії чемпіонатів світу, яка вибула з групового етапу. У 2026 році ПАР вчетверте отримав право зіграти на світовій першості. Також як країна-господар збірна ПАР вона взяла участь у Кубку конфедерацій 2009 року, завершивши його на четвертому місці. Також збірна 5 разів здобувала Кубок КОСАФА (2002, 2007, 2008, 2016, 2021).

У рейтингу ФІФА, що ведеться 1992 року, найкращим результатом Південної Африки є 16-те місце (серпень 1996 року), а найгіршим — 124-те місце (грудень 1992 року).

Історія

Ранні роки Футбол вперше потрапив до Південної Африки через колоніалізм наприкінці XIX століття, оскільки гра була популярною серед британських солдатів. Футбольна асоціація Південної Африки (, САФА) була заснована у 1892 році. Хоча футбол був дуже популярний серед усіх спільнот, через расову сегрегацію САФА стосувалася лише білої спільноти Південної Африки. У наступні роки були створені інші федерації для різних спільнот: Південноафриканська індійська футбольна асоціація () у 1903 році, Південноафриканська футбольна асоціація банту () у 1933 році та Південноафриканська асоціація футболу кольорових () у 1936 році. У 1899 році південноафриканська команда, складена з темношкірих гравців під назвою «Kaffir Football Team», здійснила тур із 50 матчів у Європі.

У 1906 році південноафриканська команда, що складалася виключно з білих гравців, провела тур із 12 матчів у Південній АмериціBefore The 'D'…Association Football around the world, 1863—1937 , page 4. Вона виграла 11 із цих матчів, забивши 60 голів і пропустивши лише 7Gira Sudamericana de Sudáfrica 1906 on Fútbol Nostalgia website. Саме під час цього туру Південна Африка провела й виграла свій перший міжнародний матч проти Аргентини 9 липня 1906 року. Єдиною командою, яка перемогла Південну Африку, була аргентинська команда «Алумні», яка перемогла з рахунком 1:0 на стадіоні «Сосьєдад Спортіва» в Буенос-Айресі 24 червня, хоча південноафриканці взяли реванш 22 липня, перемігши їх з рахунком 2:0Historia del Fútbol Amateur en la Argentina by Jorge Iwanczuk. Publisher: Autores Editores (1992) – . Гравці були виключно білими, державними службовцями, урядовцями, банкірами та інженерами-будівельниками. Семеро з 15 гравців народилися в Південній Африці, а 8 були вихідцями з Англії та Шотландії.

У 1910 році САФА приєдналася до ФІФА, ставши першою африканською федерацією, що увійшла до її складу, втім вже у 1924 році вона вийшла з ФІФА. З 1906 до 1947 року збірна Південної Африки майже всі свої товариські матчі проводила проти Англії. Лише у 1924 році вона грала також проти інших збірних, таких як Уельс, Ірландія та Нідерланди.

7 червня 1947 року в Ньюкаслі (Австралія) збірна Південної Африки з футболу зазнала однієї з найгірших поразок, програвши Австралії з рахунком 1:5. Саме проти цього суперника кількома роками пізніше, 17 вересня 1955 року, Південна Африка здобула свою найбільшу перемогу 8:0 в Аделаїді. Футбольна асоціація Південної Африки була повторно прийнята до ФІФА у 1952 році.

У 1954 році була створена Південноафриканська футбольна федерація (, САСФ), яка з'явилась шляхом об'єднання «чорних», «кольорових» і банту-федерацій. Вона також подала заявку на вступ до ФІФА, зокрема аргументуючи це тим, що вона представляє більшість футболістів у Південній Африці. Хоча це не завадило САФА зберегти своє місце у ФІФА, це послабило її авторитет. У 1956 році САФА змінила назву на Футбольна асоціація Південної Африки (, ФАСА) і відтепер позиціонувала себе як неексклюзивна федерація, відкрита для небілих, але на практиці нічого не змінилося, і сегрегація зберігалася.

Період обмежень через апартеїд

1956 року ФАСА разом з Єгиптом, Ефіопією та Суданом Південна Африка заснувала Африканську конфедерацію футболу (КАФ)Goldblatt, The Ball is Round: A Global History of Football, p493, однією з цілей якої було проведення першого Кубка африканських націй у Хартумі (Судан) у 1957 році. Чотири збірні-засновниці КАФ мали взяти участь у цьому турнірі, але збірну Південної Африки зрештою відсторонили від участі (деякі джерела стверджують, що вона сама відмовилася від участі). Причиною цього стало те, що конституція Південної Африки забороняла расово змішаним командам брати участь у змаганнях, тому вони могли відправляти на запланований Кубок африканських націй 1957 року лише або повністю чорну або повністю білу команду, що було неприйнятно для інших членів Конфедерації.

Під час другої конференції КАФ у 1958 році Південну Африку офіційно виключили з організації. «Біла» федерація ФАСА того ж року була прийнята до ФІФА, але в серпні 1960 року їй дали рік на приведення своєї діяльності у відповідність до принципу недискримінації, закріпленого в регламентах ФІФА. 26 вересня 1961 року на щорічній конференції ФІФА південноафриканську асоціацію було відсторонено. За кілька днів сер Стенлі Роуз, президент Футбольної асоціації Англії, був обраний президентом ФІФА. Він, дотримуючись жорсткої позиції, заявив, що спорт, і особливо ФІФА, не повинен втручатися в політичні справи, і, попри сильний опір з боку африканських членів, продовжував протистояти спробам виключити Південну Африку з ФІФАOshebeng Alpheus Koonyaditse, The Politics of South African Football, African Perspectives, 2010, 172 p. (ISBN 9780981439822), Chapter ten..

У січні 1963 року відсторонення було скасовано після візиту Роуза та до Південної Африки для оцінки стану футболу в країні. Роуз заявив, що якби відсторонення не зняли, футбол у країні міг би занепасти, можливо, до незворотного рівняhttps://www.playthegame.org/news/comments/2010/south-africa%E2%80%99s-most-important-match/. Однак на наступній щорічній конференції ФІФА в жовтні 1964 року в Токіо, де було більше представників африканських та азійських асоціацій, відсторонення Південної Африки було поновлено. В результаті з 1959 по 1976 рік збірна Південної Африки не проводила жодного міжнародного матчу.

У 1974 році міністр спорту Піт Корнхоф запропонував послабити расову дискримінацію та дозволити спортивні заходи між білими і небілими. Того ж року на стадіоні Rand Stadium відбувся товариський матч між «білою» та «небілою» збірними, який завершився перемогою «білої» команди з рахунком 2:0.

У 1976 році уряд Південної Африки погодився на створення першої змішаної національної збірної для товариського матчу проти Аргентини 17 березня 1976 року. У цьому матчі темношкірий гравець Джомо Соно забив 4 голи і допоміг Південній Африці перемогти з рахунком 5:0. Після повстання в Совето кількома місяцями пізніше Південну Африку, яка до того лише «відсторонювалася», офіційно виключили з ФІФА.

Наступного року змішана південноафриканська збірна неофіційно провела два товариські матчі проти Родезії.

У 1991 році, коли система апартеїду почала руйнуватися, була створена нова Футбольна асоціація Південноафриканської Республіки, яку прийняли до ФІФА, що нарешті дозволило збірній потрапити на кваліфікаційні етапи наступних чемпіонатів світу та континенту.

1990-ті роки Футбольна асоціація Південноафриканської Республіки була повторно прийнята до КАФ і ФІФА у 1992 році. 9 липня 1992 року відбувся перший міжнародний матч збірної Південної Африки після завершення апартеїду, проти Камеруну, який завершився перемогою з рахунком 1:0 на стадіоні «Кінгз Парк» у Дурбані.

Збірна взяла участь у відбіркових матчах до Кубка африканських націй 1994 року та потрапила до групи 5 разом з Маврикієм, Замбією та Зімбабве. Вони виграли лише один матч на виїзді проти Маврикію та зіграли внічию з Маврикієм та Зімбабве вдома, через що посіли третє місце в групі та не пройшли кваліфікацію. В той же час 6 жовтня 1993 року команда зазнала однієї з найбільших поразок в новітній історії, коли Мексика їх перемогла з рахунком 4:0 в Лос-Анджелесі.

У 1996 році, після відмови Кенії, Південна Африка отримала право приймати Кубок африканських націй 1996 року. Країна-господар потрапила до групи з Анголою, Єгиптом і Камеруном. Вона перемогла Камерун (3:0) і Анголу (1:0), а потім програла Єгипту (0:1), тим не менш посіла перше місце в групі. У чвертьфіналі господарі обіграли Алжир 2:1, а у півфіналі суперником став Гана. Завдяки голу Марка Вільямса і дублю Джона Мошоу команда перемогла 3:0 та вийшла до свого першого фіналу. 3 лютого 1996 року на ФНБ-Стедіум у Йоганнесбурзі перед 80 000 глядачів, серед яких був президент ПАР Нельсон Мандела, Південна Африка здобула титул чемпіона Африки, перемігши Туніс 2:0 завдяки дублю Марка Вільямса за дві хвилини (73-тя і 75-та). Марк Вільямс став найкращим бомбардиром турніру разом із замбійцем Калушею Бвальєю, які забили по 5 голів. Завдяки успіху збірна ПАР посіла 16-е місце в рейтингу ФІФА, своє найвище в історії. Цей успіх також забезпечив їм участь у Кубку конфедерацій 1997 року, першому турнірі, організованому ФІФА.

Перед участю в цьому турнірі Південна Африка також вперше кваліфікувалася на чемпіонат світу. 16 серпня 1997 року гол Філа Масінги у ворота збірної Республіки Конго забезпечив путівку ПАР на «мундіаль» 1998 року. Кубок конфедерацій відбувся в грудні 1997 року. Південна Африка розпочала з обнадійливої нічиєї проти Чехії, на той момент другою найсильнішою командою Європи. Втім, поразка від Об'єднаних Арабських Еміратів підірвала шанси на вихід із групи, які остаточно зникли після поразки 3:4 від Уругваю. Після цього головний тренер Клайв Баркер був звільнений з посади.

На Кубку африканських націй 1998 року південноафриканці потрапили до групи C разом із командами Кот-д'Івуару, Анголи та Намібії. У перших двох матчах Південна Африка зіграла внічию — 0:0 з Анголою та 1:1 з Кот-д'Івуаром, а в заключному матчі групи розгромила Намібію 4:1. Після цього на шляху до фіналу команда перемогла Марокко та ДР Конго з однаковим рахунком 2:1. У фіналі південноафриканці сподівалися здобути свій другий континентальний титул, але матч завершився перемогою Єгипту 2:0, залишивши Південну Африку на другому місці.

Влітку того ж року на своєму дебютному чемпіонаті світу збірна ПАР під керівництвом головного тренера Філіпа Труссьє потрапила до групи C разом із господарем Францією, а також Данією та Саудівською Аравією. Перший матч проти господарів турніру, Франції, завершився поразкою 0:3. У наступній грі, яка закінчилася нічиєю 1:1 з Данією, Бенні Маккарті забив перший гол збірної в історії чемпіонатів світу. Останній матч, вирішальний для виходу з групи, також завершився внічию: 2:2 проти Саудівської Аравії, де Бартлетт оформив дубль, але цього виявилося недостатньо для виходу до 1/8 фіналу.

2000-ні роки