Гряда́ — село в Україні, у Львівській міській громаді Львівського району Львівської області.

Географічне розташування Село Гряда розташоване за 12 км на північ від обласного центру та 4 км на північ від Дублян, на адміністративній межі Львівського та Жовківського повітів. Північною околицею села тече річка Млинівка.

Історія Село Гряда () разом з Вількою Грядецькою (нині — Воля-Гомулецька), Гомульцем (Гамульцем, нині — Воля-Гомулець та Ситиховом належало до Львівського повіту.

Назва Гряда швидше всього походить від слова Град, агломерація цієї території колись входила до складу «Червенських городів», які були частиною Велико-Моравської держави.

Вілька Грядецька віддалена на 3 км на захід від Гряди, Гомулець 1 км на південний захід від Вільки, а Ситихів — за 5 км на схід від Гряди.

Всі ці населені пункти розташовані на вузькій височині, утворюючи частину Жовківського Розточчя, що тягнеться з заходу на схід, і оточені від півночі вузькою і підмоклою долиною потоку Недільчина, а від півдня дещо ширшою, також болотистою долиною Старої Ріки. Західна частина цієї височини називається Бучина (висотою 355 м) і переходить до колишнього Жовківського повіту, де ще більше розширюється. На схід височина звужується і щоразу більше знижується так, що Грядна гора (на південь від Гряди) має висоту тільки 277 м; гора Клин, яка міститься на схід від попередньої, спадає до 270 м, а Ситихів, розміщений на східному найвищому краї височини, має висоту лише 254 м над рівнем моря.

Поселення Гряда відоме з 1500 року. Тривалий час ці землі були королівщиною.

У селі є церква св. Параскеви. Найдавніші документальні згадки про церкву датуються 1515 р. Попередня тризубна дерев'яна будівля була зведена 29 травня 1714 р. Вона згоріла у 1867 р. На її місці збудовано нову, яку було освячено 9 листопада 1876 р.

Грядецький маєток (Гряда, Вілька Грядецька, Гомулець, Ситихів) належав перше до Дроговизького староства (люстрація з 1765 року), але був у володінні брацлавського та київського воєводи Станіслава Любомирського.

У 1781 році Гряду з околицями в австрійського уряду купила княгиня Людвіка Любомирська з Потіїв (померла у 1786 році), дружина Станіслава Любомирського (1704—1793).

У власності Любомирських Гряда з околицями (Вілька Грядецька, Гомулець та Ситихів) була нетривалий час — вже 1806 року Любомирські продали маєток шляхтичу-правнику Ігнацію Червінському (одному з перших галицьких етнографів і краєзнавців, досліднику Бойківщини). Деякі свої публікації Червінський підписував криптонімом «З Гряди»Р. Ф. Кирчів. Етнографічне дослідження Бойківщини. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 15. Він керував маєтком у Гряді до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ. Невдале господарювання синів Червінського призвело до продажу грядівського маєтку 1829 рокуЛНБ НАНУ імені Василя Стефаника, відділ рукописів, фонд Баворовських, № 1567, с. 6-9.

За наступні 110 років (до вересня 1939) село ще декілька разів змінювало власників.

Кількість будинків у 1880 році становила: у Гряді — 128 (716 жителів), у Ситихові — 28 (196 жителів); у Вільці з Гомульцем — 57 (269 жителів). Значну частину жителів становили греко-католики, також було 220 римо-католиків (греко-католицька парафія була в селі, римо-католицька — в Костеєві). В селі Гряді існувала однокласна школа і ґмінна кредитна каса (з капіталом у міжвоєнний період 1106 злотих). У 1870—1875 у селі діяла школа вирощування льону, перенесена потім до Городка). Всі ці населені пункти належали раніше до королівської власності.

Наприкінці XIX — початку XX століття більшість мешканців села були москвофілами.

Маєток у Гряді Маєток у Гряді — невеликий двоповерховий палац, палацова каплиця та чотири стовпи брами. Довкола маєтку є сліди досить потужних валів, а також залишки парку зі старими деревами.

Останній власник маєтку, Каєтан Чарковський-Голейовський (Kaetan Czarkowski-Golejowski), мешкав тут перед початком Другої світової війни неповні два роки. Він встиг привезти в свій маєток багато цінних предметів мистецтва: мальовничі полотна, серед яких дві картини Юліуша Коссака, два старих пейзажі голландської школи, придбаних у Дідушицьких, скульптури, а також високохудожні твори декоративного мистецтва.

За радянської влади палац перетворили на багатоквартирний житловий будинок. Нині він перебуває в жалюгідному стані та поволі руйнується.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська121799,67 %російська30,25 %румунська10,08 %Всього1221100 %

Інфраструктура 20 лютого 2026 року в селі Гряда встановлені засоби заспокоєння руху, так звана «берлінська подушка» — квадратні пагорби із гуми, що займають лише частину ширини смуги та покликані зменшувати швидкість легкових автомобілей на дорогах. Роботи виконані в межах міської програми поточного ремонту (утримання) обласних доріг. Потреба у такому засобі зменшення швидкості виникла давно, оскільки на вулиці Шевченка розташовані середня загальноосвітня школа, дитячий садочок, а також зупинка громадського транспорту.

Відомі особи Уродженці села: Андрій (Пешко) — єпископ Української православної церкви в Канаді Попович Володимир Романович (16.04.1985—11.07.2014) — солдат 24 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 2014 року поблизу села Зеленопілля Довжанського району Луганської області. Похований захисник 19.11.2014 в селі Гряда.

Світлини (2012)

Примітки

Бібліографія Василь Лаба. Історія села Гряда від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 1997. — 19 с.  — S. 890—891

Посилання