Софі́ко Миха́йлівна Чіауре́лі (; , Тбілісі, Грузинська РСР — 2 березня 2008, Грузія) — радянська і грузинська акторка. Народна артистка Грузинської РСР (1976). Народна артистка Вірменської РСР (1979). Зіграла більш ніж у ста фільмах.
Життєписні відомості Народилася в сім'ї акторки Веріко Анджапарідзе і кінорежисера Михайла Чіаурелі. Батько був актором, художником, скульптором, грав на багатьох інструментах, мав хист до вивчення мов, народний артист СРСР, знаний режисер. Матір англійська Академія мистецтв визнала однією з десяти найкращих акторок XX століття.
Софіко після закінчення Тбіліської жіночої середньої школи у 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІКу) (закінчила 1960, майстерня Бориса Бібікова). У 1960—1964 роках і з 1968 роках — акторка академічного театру імені К. Марджанішвілі у Тбілісі, в 1964—1968 роках — академічного театру імені Шота Руставелі.
Двоюрідна сестра кінорежисера Георгія Данелії (Веріко Анджапарідзе — сестра його матері). Була одружена з Георгієм Шенгелая і Коте Махарадзе, грузинським телекоментатором і актором (†2002). Мала двох братів: Отара Чіаурелі (1915—†1964) і Рамаза Чіаурелі.
Померла після тривалої хвороби на 71-му році життя.
Фільмова кар'єра Першою її роботою стала роль у стрічці «Наш двір» (1956) режисера Резо Чхеїдзе. Картину було визнано гідною золотої медалі на Московському міжнародному фестивалі.
Громадська діяльність У 1974—1979 роках була депутатом Верховної Ради СРСР, в період незалежності Грузії нагороджена державними нагородами і орденами країни. У 80—90-х роках активно займалася громадською діяльністю. В останні роки Софіко Чіаурелі керувала тбіліським «Театром одного актора», який заснувала в 2000 році разом з Коте Махарадзе.
Визнання 1976 — Народна артистка Грузинської РСР 1979 — Народна артистка Вірменської РСР 1966 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії акторам» 1972 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу» 1974 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Перші премії за акторську роботу» 1980 — Лауреат Державної премії СРСР (за участь у фільмі «Декілька інтерв'ю по особистих питаннях»). Почесна громадянка Тбілісі (1997).Гордость нашего города // Мерія Тбілісі
Фільмографія
1957 — Наш двір 1958 — Акварель 1960 — Історія однієї дівчинки 1961 — На берегах Інгурі 1964 — Генерали і маргаритки 1966 — Хевсурська балада Мзекала 1967 — Інші нині часи Тасія 1967 — Хтось спізнюється на автобус (новела у кіноальманаху «Повернення усмішки») 1968 — Повернення усмішки 1969 — Колір граната 1969 — Не журись! Софіко 1970 — Рубежі 1970 — Чермен 1972 — Тепло твоїх рук Сидонія 1973 — Заклик 1973 — Мелодії Верійського кварталу Вардо 1975 — Переполох 1976 — Хлоп'ята з Бузкової вулиці 1977 — Прийди в долину винограду 1977 — Дерево бажання 1977 — Комедія помилок 1977 — Береги Нано 1978 — Кілька інтерв'ю з особистих питань Тамро 1978 — Аревік Аревік 1979 — Пригоди Алі-Баби і сорока розбійників Заміра, мати Алі-баби 1980 — Ляпас Турванда 1982 — Шукайте жінку Аліса Постік 1984 — Покаяння 1984 — Розповідь досвідченого пілота 1984 — Легенда про Сурамську фортецю 1984 — Канікули Петрова і Васєчкина, звичайні і неймовірні 1985 — «Мільйон у шлюбному кошику» Джулія 1987 — Загін 1988 — Ашик-керіб 1990 — Сповідь мати 1991 — Блукаючі зірки мати Гоцмаха 1992 — Острів Бабуся 1992 — Я обіцяла, я піду 1992 — Політ нічного метелика 1992 — Параджанов: Остання весна 1997 — Зоряна ніч у Камергерському Учасниця сценки 2000 — Ковчег 2002 — Тільки раз 2005 — Серенада місячної долини 2005 — Продається дача 2006 — Маяк
Примітки
Посилання Софіко Чіаурелі на сайті Національна фільмографія Грузії Софіко Чіаурелі: «Я затята оптимістка»