1-ша коза́ча кавалерійська диві́зія () — російське козаче з'єднання у складі німецької армії під час Другої світової війни. Воювала на Югославському фронті, створена здебільше з Донських козаків, хто втік від просування Радянської АрміїAxis History Factbook. XV SS Kosaken-Kavallerie-Korps .
Склад
1-ша козача дивізія була створена 4 серпня 1943 року і мала у своєму складі такі підрозділи:Axis History Factbook. 1. Kosaken-Kavallerie-Division The 1st Cossack Division. Cavalry of the Wehrmacht. :
1-ша козача кінна бригада (під командуванням полковника фон Вагнера)
1-й Донський козачий кінний полк 2-й Сибірський козачий кінний полк 4-й Кубанський козачий кінний полк Кавказький артилерійський дивізіон
2-га козача кінна бригада (під командуванням полковника фон Шульца)
3-й Кубанський козачий кінний полк 5-й Донський козачий кінний полк 6-й Терський козачий кінний полк Кавказький артилерійський дивізіон
Допоміжні підрозділи 55-й кавалерійський полк 55-й інженерний батальйон 55-й батальйон зв'язку 55-а допоміжна частина 55-й медичний батальйон
Загальна кількість бійців дивізії становила 13 000 козаків і 4 500 німців.1st Cossack Division. World War II in Yugoslavia.
Військова історія
Створення з'єднання розпочато в квітні 1943 року, у вересні дивізія передислокована до Хорватії, де була підпорядкована 2-й танковій армії і використовувалася в операціях проти Народно-визвольної армії і партизанських загонів Югославії (НВАЮ), а також з метою забезпечення тилу.
На території Югославії дивізія розпочала воєнні дії антипартизанською операцією під кодовою назвою (14 — 17 жовтня 1943 року) в районі Фрушка гора. Метою операції було знищення партизанських загонів, які діяли на північ і захід від Белграду. До військових дій була залучена майже вся дивізія, але операція не мала успіху, оскільки партизанам вдалося ухилитися від бою. Тим не менш, дивізія знайшла і знищила кілька партизанських баз і отримала позитивну оцінку німецького командуванняАлексеј Ј. Тимофејев. РУСИ И ДРУГИ СВЕТСКИ РАТ У ЈУГОСЛАВИЈИ: Утицај СССР-a и руских емиграната на догађаје у Југославији 1941—1945. Београд: Інститут за новіjу Србіjу, 2010. — С. 142.. Згодом її підрозділи використовувалися для захисту залізниці Загреб-Белград і савської долини.
В останні місяці 1943 року, а також упродовж 1944 року брала участь в наступних антипартизанських операціяхАлексеј Ј. Тимофејев. РУСИ И ДРУГИ СВЕТСКИ РАТ У ЈУГОСЛАВИЈИ: Утицај СССР-a и руских емиграната на догађаје у Југославији 1941—1945. Београд: Інститут за новіjу Србіjу, 2010. — С. 142—145.:
«Кабан» (), 26–29 жовтня 1943 року силами дивізії на північно-східному терені від міста Тузла; «Бабка» (), 3–6 січня 1944 року силами 2-ї бригади на території Боснії; «Запальний факел» (), 11–16 січня 1944 року проти партизан у центральній Боснії; «Шахи» (), 22-30 травня 1944 року силами 1-ї бригади на південному заході від населених пунктів Гліна і Топуско; «Пасіка» (), 24–28 червня 1944 року силами 1-го й 4-го полків 1-ї бригади в районі міст Чазма та Іванич-Град; «Блискавка» (), 27–30 червня 1944 року в районі міста Джаково силами 3-го і 5-го полків 2-ї бригади; «Пожежна охорона» (), липень-серпень 1944 року в районі міста Прнявор у східній Боснії.
В кінці вересня козача дивізія вела бойові дії з великими партизанськими силами в регіоні між боснійськими містами Градишка і Баня-Лука.
У червні 1944 року під час повернення в район дислокації після участі в операції «Шахи» 1-ша бригада дивізії зазнала великих втрат, коли сибірські козаки 2-го полку були оточені партизанами і трималися декілька днів, поки інші козацькі полки змогли перегрупуватись і прорвати оточення.
У період з 13 грудня 1944 року по 9 лютого 1945 року 1-ша козача дивізія вела воєнні дії проти частин Червоної Армії й НВАЮ на плацдармі на правому березі річки Драва в районі міста Вировитиця. 26 грудня, після запеклого п'ятнадцятигодинного бою, 2-га бригада 1-ї козачої дивізії завдала важкої поразки 703-му стрілецькому полку 233-ї стрілецької дивізії 57-ї армії й зайняла село Питомача. Подальші спроби оволодіти Вировитицею і переправою біля села Терезине Поле успіху не мали. Після контрудару, нанесеного 3 січня 1945 року 32-ю, 33-ю дивізіями і частинами 40-ї дивізії НВАЮ, козаки 1-ї дивізії займали оборону в районі Пітомачі до 6 лютого 1945 рокуMLADENKO COLIĆ. PREGLED OPERACIJA NA JUGOSLOVENSKOM RATIŠTU 1941—1945. — Beograd: Izdaje VOJNOISTORIJSKI INSTITUT, 1988. — S. 298—305.SAVO VELAGIĆ. VIROVITICA U NARODNOOSLOBODILAČKOI BORBI I SOCIJALISTIČKOJ REVOLUCIJI. Virovitica: Skupština općine: SUBNOR općine, 1979 — S. 95-135..
4 листопада 1944 року дивізія була підпорядкована Ваффен-ССАлексеј Ј. Тимофејев. РУСИ И ДРУГИ СВЕТСКИ РАТ У ЈУГОСЛАВИЈИ: Утицај СССР-a и руских емиграната на догађаје у Југославији 1941—1945. Београд: Інститут за новіjу Србіjу, 2010. — С. 147..
25 лютого 1945 року 1-шу козачу дивізію трансформували у 15-й козачий кавалерійський корпус СС, таким чином 1-ша і 2-га бригади були перейменовані відповідно у 1-шу і 2-гу козачі дивізії без істотних внутрішніх організаційних змін.
У кінці війни корпус на території Австрії здався у полон британським військам. Хоч їм було надано гарантії, що їх не буде повернено до СРСР, проте вони були насильницьки видані СРСР. Ця подія відома, як Видача козаків у Лієнці.
Репутація 1-ша козача кавалерійська дивізія відома численними воєнними злочинами: пограбуваннями, зґвалтуваннями і розстрілами, скоєними на території ЮгославіїНімецька імперія і Друга світова війна. Організація і мобілізація германської сфери впливу. — Штуттгарт: Науково-дослідний воєнно-історичний інститут бундесверу, 1999. — Том 5/2. — С. 160. (Militärgeschichtliches Forschungsamt (Hrsg.): Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg, Band 5/2: Organisation und Mobilisierung des deutschen Machtbereiches, Stuttgart 1999, ISBN 3-421-06499-7, S. 160), порівнянними тільки зі злодіяннями 7-ї дивізії СС «Принц Ойген»Miodrag Đ. Zečević, Jovan P. Popović. DOKUMENTI IZ ISTORIJE JUGOSLAVIJE, DRŽAVNA KOMISIJA ZA UTVRĐIVANJE ZLOČINA OKUPATORA I NJIHOVIH POMAGAČA IZ DRUGOG SVETSKOG RATA. — Beograd: Arhiv Jugoslavije, 2000 — Tom 4..
Це військове з'єднання було найбільшим формуванням російських колабораціоністів у складі вермахту, а з 4 листопада 1944 року — в СС, яке воювало на боці Німеччини проти Народно-визвольної армії ЮгославіїАлексеј Ј. Тимофејев. Руси и Други светски рат у Југославиjи: Утицај СССР-a и руских емиграната на догађаје у Југославији 1941—1945. Београд: Інститут за новіjу Србіjу, 2010. С. 132.. Вже перша антипартизанська операція козачої дивізії у Срему восени 1943 року супроводжувалася спустошеннями, багатьма звірствами і брутальністю, від яких постраждало безліч сіл північного і південного Срему. У всіх селах Хорватії та Срему, через які проходили підрозділи 1-ї козачої дивізії, вони залишали за собою «нелюдські сліди пограбування, зґвалтування і інші звірства». Після їх відходу селяни добровільно вступали до лав югославських партизанів<ref>Здравко Б. Цветковіч.Осієцька ударна бригада (Zdravko B. Cvetković.Osječka udarna brigada"), монографія. — Белград: Vojnoizdavački zavod, 1981.</ref>.
Внаслідок жорстокого поводження з партизанами та місцевим населенням, вояки 1-ї козачої дивізії, поряд із військовиками тюркських і кавказьких формувань вермахту, в колективному сприйнятті хорватів, словенців та сербів були поєднані загальним ім'ям — «черкеси», що мало явно виражене негативне значенняАлексеј Ј. Тимофејев. Руси и Други светски рат у Југославиjи: Утицај СССР-a и руских емиграната на догађаје у Југославији 1941—1945. Београд: Інститут за новіjу Србіjу, 2010. — С. 136.. Цей термін активно використовувався в штабних документах НВАЮ за часів війниZbornik dokumenata i podataka o Narodnooslobodilačkom ratu jugoslovenskih naroda. — Beograd: Vojnoistorijski institut., присутній у післявоєнному лексиконі югославських авторів (Здравко Цветкович, Йован Кокот, Нікола Божич та багато інших), вживається він і в сучасних хорватських, сербських і боснійських публікаціях.
Свідчення про злочини та надмірну жорстокостість військовиків 1-ї козачої дивізії містяться і в документах противників народно-визвольного руху Югославії, на боці яких воювали її вояки. Так, керівництво району Жупаня () великої жупи Посав'є () в місті Славонський Брод у звіті про політичну ситуацію і терор у краї в другій половині жовтня 1943 року повідомляє, що у той час, «як німецькі підрозділи поводяться з місцевим населенням коректно, козацькі загони чинять над мирними громадянами насилля, грабіж та ґвалтування»GRAĐA ZA HISTORIJU NARODNOOSLOBODILACKOG POKRETA U SLAVONIJI. — SLAVONSKI BROD: IZDANJE HISTORIJSKOG INSTITUTA SLAVONIJE., 1973. — KNJIGA VIII (1. X — 15. XI 1943) -S. S. 293—294..
У звіті 2-го військового округу () Міністерства збройних сил НДХ у Загребі від 4 листопада 1943 року повідомляється, що більшість сіл і міст, населених хорватами, побоюються прибуття козацьких військ. «Нація не сприймає насильство, грабунки і розбій, що чинять ці підрозділи». Через дедалі більші успіхи комуністів, а також обурення у зв'язку із пограбуванням членами козацької дивізії сімей домобран, відзначається занепад моралі і бойового духу військових частинGRAĐA ZA HISTORIJU NARODNOOSLOBODILACKOG POKRETA U SLAVONIJI. SLAVONSKI BROD: IZDANJE HISTORIJSKOG INSTITUTA SLAVONIJE., 1973. — KNJIGA VIII (1. X — 15. XI 1943) — S. 361.. Аналогічно, 5 січня 1944 року командування 2-го округу в місті Славонський Брод повідомляє заклопотаність з приводу зростаючої діяльності партизан і занепаду бойового духу нації. Підкреслюється невдоволення урядом серед місцевого населення, зумовленого продовженням козацьких злочинів, зокрема, зґвалтувань, які вражають найбільш чутливі почуття людей, особливо мусульманGRAĐA ZA HISTORIJU NARODNOOSLOBODILACKOG POKRETA U SLAVONIJI. SLAVONSKI BROD: CENTAR ZA DRUŠTVENA ISTRAŽIVANJA SLAVONIJE I BARANJE., 1984. — KNJIGA X (1. I 1944 — 31. I 1944) — S. 59..
Тема козацьких злочинів є актуальною у Хорватії і в наш час. За оцінкою колумніста Міслава Міхолека з хорватського порталу «Politika Plus», одним з чинників, які погіршили воєнні умови на терені Хорватії, стало залучення німецькими окупантами «сумнозвісної» 1-ї козачої дивізії, відомої в народі як «черкеси». Ці козаки на службі у німців систематично ґвалтували, грабували, нищили і вбивали людей у Подравині та Славонії, в регіонах, де люди, як правило, служили в лавах хорватського домобранства.
Один з найпопулярніших місцевих друкованих засобів масової інформації — загребська «Вечірня газета» у статті від 11 листопада 2015 року наводить спогади літньої жінки про діяння козаків: «…кожне військо мало свій власний метод залякування: — «черкеси» були найгірші. Відрубували голови, грабували, катували і ґвалтували. Мене бог врятував від зґвалтування…».